УДК 316.62.378

 

ТЬЮТОРСЬКІ  ЗАНЯТТЯ  З  ПСИХОЛОГІЇ

ЯК ПРАКТИЧНА ГУМАНІЗАЦІЯ ОСВІТИ

 

                                                                                                  Е.У. Гуцало,

Кіровоградський державний педагогічний університет

ім.  В.Винниченка (м. Кіровоград)

 

 

Динамічні перетворення в суспільстві формують нові вимоги до становлення  гуманної особистості. Одним з ключових моментів  модернізації освіти ми вважаємо формування нових системних якостей майбутнього спеціаліста, пов'язаних з його динамічним професійним розвитком  відповідно до вимог часу. У зв'язку з необхідністю практичної реалізації цих вимог, зростає  потреба  у змістовному та методичному наближенні тьюторських занять з психології до вирішення деяких проблем гуманізації освіти. 

Ми  припустили, що формування навичок фасилітації у студентів   під час тьюторських занять з психології можуть сприяти їхній майбутній інноваційній діяльності, пов'язаній з упрова­дженням особистісно-орієнтовних комунікативних технологій,  гуманізацією стосунків тощо.

  Насамперед, проаналізувавши сучасні дослідження [1], ми з'ясували, чим відрізняються традиційні форми управління від фасилітативної управлінської ситуації.  По-перше,  ці розбіжності стосуються стилю лідерства та форми управління. При традиційних формах управління домінує директивна форма керування діяльністю (сугестопедія та переконання),  викладач спонуковує групу або члена групи  виконувати власні інструкції та розпорядження. Спосіб управління при фасилітації недирективний, не виходить за рамки самоорганізації керованої системи. Суб'єкт   поєднує  функції керівника, лідера й учасника групової динаміки.

По-друге, є розбіжності за критерієм управління психодинамікою групи. При традиційній формі  управління один із суб'єктів (викладач) сам визначає не тільки зміст, а й динаміку групового процесу. У  фасилітаційному управлінні  психодинаміка групового процесу розподілена між рівноправними суб'єктами, де викладач  є тільки одним з них.

По-третє, у класичних формах директивного управління керівник  визначає реалізацію всіх компонентів самоорганізації (постановка цілей, висування гіпотез самоорганізації,  перевірка результатів). У фасилітаційному управлінні  викладач,  будучи членом керованої ним системи,  претендує тільки на те, що він  може краще за інших піклуватися про інтеграцію всіх компонентів самоорганізації.

Нарешті, значні розбіжності стосуються особливостей психологічного мікроклімату, який є основною умовою нормального психосоціального розвитку. Сприятливий мікроклімат передбачає спокійну й доброзичливу обстановку, уважне ставлення до емоційних потреб  особистості, самостійність, можливість комфортно спілкуватися з іншими дітьми й дорослими. При фасилітативному управлінні переважає здоровий, сприятливий  мікроклімат,  дух товариства, висока внутрішня дисципліна, принциповість і відповідальність,  вимогливість як до себе, так і до інших.

Значимим є те, що викладач-фасилітатор зберігає управлінські функції тільки як учасник системи, будь-який елемент  якої може з легкістю відкинути його управлінські санкції і запропонувати свої.  Протистояння може бути  розв’язане не стільки критикою, опором опонента, а і безумовним прийняттям його позиції. У такому разі, щоб керувати, потрібно вміти підкорятися, ідентифікуватися з позицією інших елементів системи. 

Сучасними критеріями сформованості фасилітативних навичок  є: ефективність впровадження особистісно-орієнтованих комунікативних технологій, динаміка готовності  фахівця до інновацій у своїй галузі;  самоаналіз професійної діяльності;   формування готовності до пошуку варіантів  розв'язання проблем, до гнучкої варіативної поведінки в складних  ситуаціях; емпатичні тенденції; стилі спілкування: комунікативний та рефлексивний  тощо. Серед особистісних рис особливе значення мають: відпові­дальність, упевненість у собі, шанобливе ставлення до людей, опти­мізм, почуття гумору.

На тьюторських заняттях з психології ми використовуємо такі вербальні  прийоми,  як: підкреслювання (повторення з акцентуванням уваги на певних висловлюваннях); формулювання запитань як методу глибокого усвідомлення почуттів, думок, вчинків; вираження щирих і правдивих почуттів; конструктивна конфронтація (піклування про опонента, мотивація вступу в конфліктні стосунки, уникання наклеювання ярликів, уникання осуду, правильне обрання часу для конфронтації); інформування та інтерпретація (висловлювання  й судження про можливі неусвідомлювані причинно-наслідкові зв'язки); використання метафоричних висловів – казок, притч, міфів, афоризмів, прислів'їв (завуальований неоднозначний текст, який вимагає роздумів, розшифровок й тлумачення). Заняття є насиченими творчими завданнями, тренінговими та рефлексивними вправами.  Викладач психології інформує групу й окремих студентів з найширшого спектра питань – самоаналізу, рефлексії, зворотного зв'язку, активного слухання, емпатії, бар'єрів та правил спілкування.

В тренінгових завданнях опрацьовуються  навички доцільного використання відкритих запитань, що починаються зі слів  «Що і хто..?», «Навіщо..?», «Як..?», « Коли, чому ..?».   Розігруються рольові ситуації, які демонструють комунікативну ефективність саме такої тактики при  аналізі як різних аспектів групової взаємодії, так і поведінкових  реакцій окремих членів групи. Навчаючись інтерпретації, студенти намагаються встановлювати  взаємозв'язки  наявних проблем та причин їх  виникнення; порівнюють ситуації «тут і тепер» з подіями та враженнями, що переживалися в минулому. В інтерпретаційних стилях  навчаються подавати запитання чи гіпотези («Може бути...», «Мені спало на думку, що...»). 

Творчі здібності, фантазія та інтуїція розвиваються й при інтерпретації (прочитанні) різноманітних метафоричних текстів. Крім того, тлумачення метафоричних висловів нерідко породжує дискусійні баталії, коли кожен з учасників діалогу намагається переконливо коментувати, узагальнювати, пропонувати нові погляди на предмет спору. Тим самим формується така важлива для фасилітатора здатність, як толерантність до невизначеності при збільшенні  кількості можливих  варіантів  розв'язання проблеми. 

У процесі дискусій над метафоричними текстами ефективно формуються моделі толерантної поведінки, описані в літературі. Студенти усвідомлюють на практиці такі правила толерантної поведінки, як:   ніхто не може змушувати учасників дискусії приймати єдину “правильну” думку, всі судження однаково цінні; ніхто не може нав'язувати своїх думок іншим і "тиснути" на тих, хто не згодний; конфліктні ситуації не замовчуються, а  розв'язуються. Негативні висловлювання, різкі емоційні спалахи, амбіційність, роздратування або залякування, агресивність або ворожість трактуються як інтолерантні  моделі поведінки, привід для самовиховання та рефлексії.

Заняття з психології надають прекрасну можливість для формування навичок абсолютного позитивного сприймання.  Саме тут студенти природним чином набувають  умінь створювати довірливу  атмосферу, переборювати страхи й тривоги, висловлювати свої переживання   стосовно  групи, усвідомлювати й трансформувати негативні емоційні та поведінкові реакції, моделювати стратегії подолання різноманітних бар'єрів без  запуску механізмів психологічного захисту,  будувати щирі  стосунки й конструктивну конфронтацію, підвищувати особисту відповідальність тощо.

Навички активного слухання конструюються у проблемному інтелектуальному середовищі, коли студенти оволодівають умінням слухати й розуміти іншого, спостерігати за невербальними виявами співрозмовника, уточнювати та перефразовувати його думки та висловлювання, схвалювати  їх, підсумовувати почуте в стислому резюме.

Під час вивчення окремих тем студенти формують навички  керування груповою динамікою, проходячи стадії рівноправного співробітництва, конфронтації, інтеграції і підпорядкування у власній групі. Пізніше студенти переносять набуті навички в нові групи (неформальні спільноти, трудові колективи),  активно об'єднуються з іншими людьми за межами цих груп,  вдосконалюють комунікативні здібності, соціалізуються.     

 

ВИСНОВКИ

Формування навичок фасилітації ефективно та природно відбувається в процесі реалізації суб'єктно-діяльнісного підходу,  застосуванні но­вих науко­во-ме­то­ди­ч­них та ди­да­к­ти­ч­них під­хо­дів  у процесі  освоєння студентами вузівського курсу "Психологія".

Опановуючи навички фасилітації та застосовуючи їх у групі, викладач  привчає студентів до розділеного з ними контролю,  студенти починають застосовувати фасилітативні техніки на заняттях.

На тьюторських заняттях з психології найбільш цінним є створення комфортного групового клімату (емоційний простір), загального понятійного поля (когнітивний простір),  партнерської взаємодії учасників групи та підтримання їхньої працездатності (поведінковий простір).

Одне з завдань фасилітатора-викладача у вищій школі — підтримати   процес формування нового досвіду, визначити напрямок і спосіб дій, навчити  студентів як надалі використовувати набутий досвід для розв'язання  власних проблем й досягнення успіху.  

Змістовна та структурна перебудова викладання предмета "Психологія" може трансформувати  цю гуманітарну дисципліну на цілісну, системно організовану діяльність, у процесі якої створюються соціально-психологічні та інноваційні умови для успішного навчання й психологічного розвитку особистості   у вузівському освітньому середовищі.

Впровадження інтегративних психолого-педагогічних прийомів формування навичок фасилітації  під час вивчення психології   створює умови для  стимулювання потенціалу розвитку особистості, ефективного виконання нею своїх основних функцій як фахівця-професіонала в майбутньому. 

 

1. Лушин П.В.Психология личностного изменения. – Кировоград, 2002.– 360 с.

2. Гуцало Е.У. Загальна психологія. Навчально-методичне забезпечення самостійної роботи студентів за КМСОНП.  - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка. – 2005.-  426 с.