УДК 796
Фізична культура як компонент цілісного розвитку особистості студента
Тихонов В. К.
Тихонова С. В.
Вінницький національний технічний університет
Фізична культура, маючи величезний потенціал не тільки в аспекті поліпшення фізичної підготовленості, здоров'я, але і як засіб формуючого впливу на особистість студента, як ніяка інша діяльність може бути спрямована на вирішення ряду психофізичних, соціально – психологічних, естетичних завдань.
У вищих учбових закладах фізична культура представлена як учбова дисципліна і як найважливіший компонент формування цілісного розвитку особистості студента. Являючись складовою частиною загальної культури, вона входить обов'язковим розділом в гуманітарний компонент освіти, значущість якого виявляється через гармонізацію духовних і фізичних сил [3, 5, 8, 11].
Глибоке розуміння фізичної культури особистості студента, як суспільної і індивідуальної цінності, може стати реальністю для розвитку різних видів фізичної культури в технічних вузах.Воно може сприяти формуванню прогресивних напрямків в розвитку громадської думки, особистих мотивів і потреб в освоєнні цінностей фізичної культури [4, 5, 6, 7].
В останнє десятиріччя був встановлений початок новим оригінальним рішенням при розробці концепції теорії фізичної культури і її реалізації в умовах перебудови вузівської освіти [3, 4, 6, 8, 11].
В результаті теоретичного узагальнення наявних літературних даних, а також матеріалів власних спостережень нам вдалося прослідити основні тенденції розвитку фізичної культури студентської молоді в сучасних умовах. Її структура і соціальні функції дозволяють розглядати цей соціальний феномен як органічну частину загальної культури молодої людини.
Поняття "фізична культура особистості" в даному випадку відображає певний рівень розвитку свідомості, рухових навиків і умінь, фізичних якостей і можливостей кожного окремого індивіда. Тому фізична культура студента - це не просто його фізкультурна діяльність, але і здійснення її на цілком конкретному рівні знань, ціннісних орієнтацій, відносин, відчуттів. Це цілком усвідомлена і цілеспрямована організація фізкультурної активності для досягнення необхідного рівня фізичного вдосконалення.
Різні види фізичної культури - фізкультурна освіта, спорт, фізична рекреація і рухова реабілітація збагатили специфічною інформацією загальну культуру особистості, сприяючи розширенню і поглибленню її знань про людину, дозволяють складати перспективні програми всебічного розвитку молодої людини, вносити раціональні корективи в сам процес розвитку культури студентської молоді [4, 5, 6].
Дані соціологічних досліджень показують, що світоглядний, етичний, естетичний і загальнокультурний розвиток особистості студента не входить в задачі кафедри фізичної культури, що процес цей повинен здійснюватися тільки кафедрами суспільних наук. Така позиція на практиці трансформується у відношення вузівських фахівців до всестороннього розвитку молодого фахівця, до органічної єдності його професійних і загальнокультурних якостей, як до чогось другорядного, лише супутньому професійній підготовці. Фахівець з вищою освітою не може бути нерозвиненим в культурному відношенні і не може не знати досягнення літератури, театру, музики, спорту.
Різні види фізичної культури представляють багатий матеріал для творчої діяльності в різноманітті мистецтва, яке є однією з основних форм віддзеркалення прекрасного в природі і в суспільстві. В цьому нерозривний природний зв'язок фізичної культури з культурою суспільства в цілому і головний напрям реалізації прекрасного в самій природі фізкультурної діяльності.
Освоєння цінностей фізичної культури озброює молоду людину розумінням складності життя, допомагає виробити духовно-етичні критерії самооцінки особистості [3]. Це, у свою чергу, вимагає формування і розвитку здібностей до загальнокультурного самовираження, що на практиці означає формування потреби в культурній інформації і знаннях, уміння розпізнавати істинні культурні цінності [9]. Проявом такого прагнення є участь студентської молоді в створенні і діяльності ініціативних об'єднань в області фізкультурної діяльності по інтересах, уміння змістовно і творчо проводити вільний час, використовуючи те різноманіття можливостей, яке дають різні види фізичної культури [4, 5].
Функції фізичної культури між собою тісно взаємозв'язані.Органічна єдність функцій фізичної культури, їх взаємопроникнення, перетворення мети однієї в засіб досягнення іншої, орієнтація всіх цілей функцій на розвиток особистості студента - необхідна умова виховання у молодих фахівців активної життєвої позиції. Ця єдність формує основи соціально зрілого інтелігента, розуміючого свою відповідальність перед суспільством і в повній мірі реалізовуючого творчий потенціал в різних видах життєдіяльності.
Традиційна система занять фізичним вихованням оцінюється студентською молоддю як "необхідний соціальний обов'язок", а не як "потреба в природному". Саме на цій основі здійснюється формування потреби у фізичній культурі у більшій частині студентської молоді, придбання певної системи знань в цій області [6, 8].
Практичний досвід підтверджує, що при формуванні інтересів студентів у фізкультурній діяльності слід виходити з "потреби в природному". Цей процес, мабуть, можна успішно здійснити при використанні фізичного самовиховання і самоудосконалення, яке перетворить фізкультурну діяльність у внутрішнє усвідомлене уявлення про її доцільність, як найважливішу умову підготовки молоді до майбутньої життєдіяльності. Самовираження в різних видах фізичної культури, творчий розвиток, здійснення процесів самопізнання, саморозвитку в цій своєрідній руховій діяльності служить одним з ефективних способів культурного розвитку особистості молодої людини.
Інтереси студентів у сфері фізкультурної діяльності тісно пов'язані з їх соціальною активністю, на яку істотний вплив здійснюють такі стійкі елементи психічної структури, якими є ціннісні орієнтації [3]. Вони виступають важливими критеріями вільного вибору виду фізичної культури. Знання викладачами ціннісних орієнтації студентів дозволяє доцільно і з високою ефективністю застосовувати засоби фізкультурної активності, оцінювати результати діяльності і чітко координувати їх в динаміці.
В залежності від характеру цілей і мотивів студентів у фізкультурній діяльності умовно виділяються декілька груп.
1. Потреби спортивної спрямованості. Вони відрізняються єдністю характеру спортивних цілей (розряд, титул) і мотивів (прагнення до результату). Ці потреби задовольняють такий вид фізичної культури, як спортивна діяльність і підготовка до неї з усією специфікою цілей, задач, засобів і методів учбово-тренувальних занять і відновлюючих заходів.
2. Потреби в рекреаційній діяльності, пов'язані із зміною діяльності, активним відпочинком із застосуванням фізичних вправ, елементів спортивних ігор і змагань за спрощеними правилами. Їх найважливіші мотиви - зміцнення здоров'я, гарний фізичний розвиток, красива статура. Іноді мотивами фізкультурної діяльності цієї групи студентів виявляються бажання суперництва.
3. Потреби реабілітаційної спрямованості. Вони властиві особам, у яких виникають проблеми відновлення занижених або втрачених в процесі фізкультурної, побутової, трудової діяльності фізичних, психічних, інтелектуальних здібностей. Вони пов'язані з лікувальним використанням фізичних вправ (ЛФК).
4. Потреби в освітній спрямованості у сфері фізичної культури сприяють творчому, свідомому відношенню до задач, засобів і методів фізичного вдосконалення. На жаль, цей важливий аспект фізичної культури ще недостатньо усвідомлюється студентською молоддю.
Пріоритетні мотиви студентів у фізкультурній діяльності можна умовно об'єднати в наступні групи:
· задоволення студентів від самого процесу фізкультурної діяльності (емоційність, динамічність, різноманітність, новизна, спілкування і т.п.);
· отримання підвищених результатів в процесі занять вибраним видом фізичної культури (придбання знань, умінь, навичок, отримання розрядів і т.п.);
· нові перспективи в процесі фізкультурної діяльності (фізична досконалість, спортивна майстерність, виховання характеру, волі, наполегливість, працьовитості і т.п.);
Виділяються основні групи цілей студентів у фізкультурній діяльності:
· оздоровчі, функціональні, морфологічні (покращення здоров'я, зняття втоми, всебічний гармонійний розвиток, виховання культури тіла, рухів, підвищення розумової і фізичної працездатності);
· нормативні (виконання програмних вимог, досягнення в спорті, підвищення функціональних (резервних) можливостей організму);
· комунікативно-виховні (спілкування, виховання культури поведінки, працьовитості, емоційна самоорганізація);
· організаторсько-педагогічні (оволодіння знаннями, умінням, практичними навичками суспільної фізкультурної роботи, пропаганда здорового способу життя, активного відпочинку).
Але межі цих груп умовні, оскільки досягнення мети, віднесеної до однієї групи, може бути реалізовано в задоволенні потреб в іншій.
Стимулами студентів у фізкультурній діяльності є:
· задоволеність, в основі якої лежить відповідність змісту діяльності потребам в заняттях різними видами фізичної культури;
· привабливість, де формування певної корисної мети для суспільства співпадає з метою і інтересами особистості студента, збільшення престижності фізкультурної діяльності. Окрім опосередкованих мотивів (активно займатися фізичною культурою) існують і безпосередні мотиви (пасивні) - привабливість самої спортивної діяльності, її функціональний зміст;
· обов'язковість, як важливий педагогічний інструмент формування у студентів потреби в регулярних заняттях фізичними вправами. Багаторічні педагогічні спостереження свідчать про те, що в процесі фізкультурної діяльності у студентів виробляються більш стійкі потреби, інтереси і мотиви в руховій активності.
Висновки
Отже, реальні цінності фізкультурної освіти, спортивної діяльності, фізичної рекреації і рухової реабілітації дозволяють розглядати фізичне виховання у вузі як фундамент психофізичного розвитку і фізичного вдосконалення студентської молоді. Практичне використання її результатів з чітко вираженою гуманітарною спрямованістю має істотне значення для досягнення цілей в майбутній професійній діяльності молодих фахівців у сфері виробництва, науки, культури.
Література
1. Агеевец В.У., Каневец Т.М. Организация физической культуры и спорта. - М.: ФиС, 1986. - 192с.
2. Александров С.Э. Социальные функции физической культуры как составной части общечеловеческой культуры // Теория и практика физической культуры, 1990. - № 11. - С.51-54.
3. Бальсевич В.К., Лубышева Л.И. Физическая культура: молодежь и современность // Теория и практика физической культуры, 1995. - № 4. – С.2-8.
4. Выдрин В.М. Теория физической культуры (культурологический аспект): Учебн. пособ. / Л.: ГДОИФК им. П.Ф. Лесгафта, 1988. – С.45.
5. Выдрин В.М., Зыков Б.К., Лотоненко А.В. Физическая культура студентов вузов: Учебн. пособ.- Воронеж: ВГУ, 1991. - 160 с.
6. Выдрин В.М. Неспециальное (непрофессиональное) физкультурное образование // Теория и практика физической культуры, 1995. - № 5-6. - С. 15-17.
7. Лотоненко А.В. Специфика формирования у студентов потребности в физической культуре: Учебн. пособ. – Воронеж: ВГПУ, 1995 - 145 с.
8. Лубышева Л.И. Современные подходы к формированию физкультурного знания у студентов вузов // Теория и практика физической культуры, 1993. - № 3. - С. 19-21.
9. Пономарев Н.И., Филиппов С.С. Информация физической культуры: проблемы, перспективы. // Теория и практика физической культуры, 1994. - № 10. - С. 14-16.
10. Проблемы развития физической культуры молодежи. Сб. науч. тр. /под ред. A.В.Лотоненко, Б.К. Зыкова. - Воронеж: ВГАУ, 1992. - 142 с.
11. Програма реалізації гуманітарної політики та виховної роботи у Вінницькому національному технічному університеті на 2007/2008 н.р./ Сост. Т.Б.Буяльська. – Вінниця: ВНТУ, 2007.