УДК 378. 147:34
О. Б. Андрощук,
Вінницький національний технічний університет (м. Вінниця)
Правовий нігілізм – явище досить поширене в сучасному українському суспільстві, яке зазвичай проявляється в ігноруванні вимог закону, зневажливому ставленні до правових принципів і традицій. На рівні повсякденної правосвідомості правовий нігілізм якнайкраще виражає часто вживана фраза: «закон як дишло – куди повернув, туди й вийшло».
Звичайно, таке явище, як правовий нігілізм, не виникло одномоментно, його формування бере свій початок ще з часу існування Російської імперії, до складу якої входила Україна. Не будучи представниками титульної нації, часто не володіючи мовою діловодства та судочинства, українці мали надзвичайно мало можливостей для реалізації своїх прав та інтересів. Якщо врахувати тривалість історичного періоду, протягом якого здійснювалось таке імперське панування, можна з упевненістю стверджувати, що в українців суттєво похитнулась віра в правосуддя, справедливість, реальність захисту своїх прав та свобод.
Наступним етапом у формуванні комплексу зневажливих оціночних ставлень до права та закону став час перебування України як «незалежної» держави у складі СРСР. В цей період в правосвідомості українського народу закріпилась думка про закон як про каральний, репресивний інструмент держави, в механізмі якої пересічний громадянин був лише гвинтиком. Для тоталітарного режиму було характерним нехтування основними правами та свободами громадянина, знецінення загальнолюдських надбань, підміна значень основоположних правових категорій з огляду на вимоги політичної доцільності та «революційної законності». Ідея правової держави заперечувалась, як не сумісна з теорією диктатури пролетаріату, репресивною практикою тоталітаризму, цинізмом партійної управлінської системи.
Причинами проявів правового нігілізму на сучасному історичному етапі розвитку української державності, на думку багатьох дослідників, є нестабільний стан суспільства. Економічні та політичні кризові явища, зміна ідеології та духовних цінностей, поява нових прошарків населення, зловживання владою вищими посадовими особами держави, гальмування і не завершення реформ, і як наслідок – юридичне невігластво, відставання, правова невихованість населення, відсутність правових знань, досвіду правової діяльності та відповідних навичок, неможливість формування чіткої життєвої позиції [6].
Крім того, антиправові погляди і стереотипи є елементом, властивістю соціальної свідомості і національної психології, особливістю культури, традицій, способу життя. Йдеться про ігнорування суспільством права, його оцінку не як базової, фундаментальної категорії, а як другорядного явища в системі людських цінностей [3, с. 563].
Соціальна напруга, економічні негаразди, розпад колись єдиного життєвого простору, регіональний сепаратизм, дезінтеграція, конфронтація гілок влади, морально-психологічна нестійкість суспільства і багато іншого не тільки не сприяють подоланню правового нігілізму, а й постійно відтворюють й помножують його [1, с. 7].
«Переродження» правосвідомості обґрунтовано визнається одним з найнебезпечніших проявів деформації правосвідомості громадян. Йому притаманна максимальна ступінь викривлення правових ідеалів, свідченням чого стає свідоме скоєння людиною навмисних, переважно тяжких кримінальних злочинів, мотивами яких найчастіше стають жорстокість, користь та ін. Особливу небезпеку становлять такі види «переродження» правосвідомості, наслідком яких є організована злочинність і корупція, що завдають значної шкоди процесу реалізації принципів верховенства права, недоторканності основних прав і свобод людини, становленню демократичної, правової держави, підвищенню рівня правової культури особистості і суспільства в цілому [5].
В Україні, яка стала на шлях просування до демократичної, правової державності, де діють принципи верховенства права і правового закону, боротьба з деформацією правової свідомості повинна розглядатися як пріоритетний напрямок діяльності компетентних державних органів і суспільства в цілому. На рівні державної політики повинен бути розроблений комплекс спеціальних засобів протидії деформації правосвідомості, зокрема правовому нігілізму. До таких напрямків слід віднести: завершення конституційної, правової, адміністративної, судової реформ; подолання політичної та економічної кризи; підвищення ролі та ефективності суду; удосконалення організації та забезпечення ефективності функціонування системи правоохоронних органів; здійснення ефективної профілактики правопорушень; якісна підготовка і перепідготовка юридичних кадрів, організація системи правового виховання і освіти [5].
Відповідно до такої Програми, у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах і закладах післядипломної освіти здійснюється позакласна і позааудиторна робота з правового навчання і виховання, до якої залучаються вчені, представники правозахисних організацій, працівники правоохоронних органів, інші фахівці в галузі права.
Складовою частиною правової освіти є самоосвіта громадян з питань права і держави. Правова освіта здійснюється із застосуванням сучасних інформаційних технологій, зокрема елементів дистанційного навчання. [4].
Отже, з огляду на викладене вище, можна зробити висновок про те, що для зменшення проявів правового нігілізму повинна проводитись систематична та організаційно і методично забезпечена правова робота. Така робота повинна полягати як у безпосередній участі юристів у поширенні правових знань, так і в органічному поєднанні правової освіти із загальною середньою, професійно-технічною і вищою освітою, сприянні самоосвіті населення з питань права і держави.
Надзвичайно важливою складовою в комплексі спеціальних засобів протидії правовому нігілізму є організація системи правового виховання і освіти, зокрема, якісне вивчення правових дисциплін саме у неюридичних навчальних закладах.
Серед певної частини студентів досить поширеними явищами є правовий нігілізм, розчарування, відмова від боротьби за свої громадянські та загальнолюдські права. Цьому можна знайти пояснення. Молоді люди перебувають у складній ситуації: проходить адаптація до нових умов проживання та навчання, виникає нове середовище спілкування із своєрідною субкультурою, змінюється уявлення про життєві цілі та способи їх досягнення.
Мають місце викривлене розуміння культурних цінностей, романтизація деяких кримінальних проявів, чому сприяє ідеалізація злочинного середовища через масову культуру (фільми, певні музичні жанри і т.д.). У свідомості молодої людини часто формується хибне уявлення про представників кримінального світу як про новітніх героїв, таких собі «лицарів без страху та докору».
При цьому варто зауважити, що більшість студентів Вінницького національного технічного університету не є схильними до вчинення навіть малозначних правопорушень. Регулятором поведінки у цьому разі є дотримання загальноприйнятих норм моралі, а не правових норм. Тобто студенти не завдають шкоди іншим особам, не скоюють крадіжок та інших правопорушень, тому що керуються в конкретній ситуації певними моральними принципами, прищепленими сім’єю, навчальним закладом або суспільним середовищем, в якому вони проживають.
Переважна частина молоді може проявляти антисоціальні настрої через низький рівень правової культури та правової свідомості. Вираження таких явищ можливо мінімізувати, зокрема, і шляхом здійснення належного правового виховання. Адже правове виховання покликане зміцнити життєву позицію, підвищити громадянську активність молоді.
Саме через вивчення правових дисциплін студенти ВНТУ повинні опанувати вміння використовувати свої права й свободи і водночас сумлінно виконувати правові обов’язки, що покладаються на них законодавчими та підзаконними нормативно-правовими актами, а також дотримуватись моральних вимог суспільства.
Здійснюючи правове виховання, у т.ч. шляхом викладання юридичних дисциплін, важливо пояснювати зміст всіх основних галузей права, не акцентуючи увагу лише на деяких з них. Адже сучасні студенти в майбутньому будуть учасниками різних правовідносин, керуватимуться нормами трудового, цивільного, сімейного, господарського права тощо.
Проте, як правило, увага загострюється на тих галузях, які містять заборонні норми (кримінальне, адміністративне право), оскільки вважається важливим навчити студента не порушувати вимоги закону. Але не менш важливо навчити молоду людину, як потрібно правомірно діяти в тій чи іншій життєвій ситуації, які трапляються набагато частіше, ніж, скажімо, притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності. Адже практично кожна людина перебуває в трудових відносинах, укладає різні цивільно-правові договори, влаштовує своє сімейне життя. Тож дуже актуальним є завдання передати правові знання саме з цих галузей права, зменшити прояви правового нігілізму, тим самим попередивши значну кількість порушень трудових, особистих немайнових та майнових прав.
Науково-педагогічні працівники, які здійснюють правове виховання, зокрема, шляхом викладання юридичних дисциплін, при розкритті змісту правових норм повинні наводити конкретні приклади їх правомірного застосування та порушень. При цьому не слід зловживати негативними ілюстраціями, краще наводити ті, що вказують на спосіб і порядок правомірної поведінки, реальні методи уникнення таких ситуацій у повсякденному житті. Метою правового виховання повинно стати формування у студентів високих морально-правових якостей, непримиренності до аморальних явищ, правопорушень і злочинності, зменшення проявів правового нігілізму.
Будь-яка спроба ізолювати студентів від негативного, замовчувати і приховувати від них недоліки реального життя (організовану злочинність, корупцію, інші злочинні прояви) матиме негативні наслідки, адже не виховує в молоді непримиренного ставлення до протиправної поведінки, не мобілізує їх на боротьбу цими явищами, не виробляє імунітету проти їх впливу.
Практика спілкування з тими студентами, які мало знайомі навіть зі шкільним курсом правознавства, показує, що рівень їх правової культури дуже низький. Зазвичай такі люди не вірять в силу закону, не вважають чимось неприпустимим його порушення, якщо за це передбачено не надто суворе, на їх думку, покарання або якщо взагалі вдається уникнути відповідальності. Одночасно з цим молоді люди не знають найелементарніших способів реалізації своїх прав та часто вважать законні процедури їх захисту занадто громіздкими та неефективними. Іноді ці суб’єкти взагалі відмовляються від своїх свобод, якщо вважають, що їм не під силу скористатись гарантіями реалізації прав.
Проте навіть після короткого курсу ознайомлення з основами правових знань такі студенти ВНТУ починають краще орієнтуватись у законодавчому просторі, успішно ідентифікують себе із суб’єктами тих чи інших правових відносин, в цілому знайомі зі своїми правами та обов’язками
Головним критерієм успішності при викладанні юридичних дисциплін з метою зменшення правового нігілізму серед студентів є висока правова культура науково-педагогічного працівника. Оскільки, якщо викладач не переконаний в справедливості своїх тверджень, не може показати зв'язок норм права з правилами моралі, не володіє правозастосовчою практикою, такий педагог не зможе викликати почуття неприйняття правопорушень та реально знизити рівень правового нігілізму.
Викладач правових дисциплін повинен зуміти сформувати в студентів повагу до держави і права, розуміння необхідності неухильного дотримання вимог законів. Цього можна досягти, розкриваючи насамперед соціальну роль держави та права. Молоді люди повинні усвідомити, що закони виконують не лише каральну функцію, а й захищають інтереси всього суспільства, та кожної особи зокрема.
Потребу та вміння дотримуватися вимог права можливо розглядати як результат усвідомленого розуміння студентами свого обов'язку дотримання законодавчих норм. При цьому мотиви як правомірної, так і протиправної поведінки є дуже різноманітними.
Деякі молоді люди дотримуються правових норм через страх можливого покарання за їх порушення, інші звикли до того, що їх поведінку контролюють батьки, куратори або педагоги. Інші просто звикли дотримуватись правил співжиття, прийнятих у їх середовищі, не порушуючи цих правил просто, щоб не бути «білою вороною».
Хтось поводиться правомірно лише тому, що йому це в деякій мірі вигідно – так особа отримує своєрідні «бонуси» від сім’ї та оточення, причому такі привілеї можуть проявлятись і як підвищена довіра та зниження рівня контролю за способами проведення вільного часу, і у вигляді цілком реальних матеріальних стимулів від батьків «за гарну поведінку». Тобто, таким чином молода людина реалізовує свої певні суб’єктивні, часто егоїстичні цілі.
І лише незначна частина студентів дотримуються правових норм внаслідок глибокої усвідомленої переконаності в тому, що це являється єдино можливим способом поведінки в суспільному житті.
Для зменшення проявів правового нігілізму серед студентів викладач повинен розуміти, якими мотивами керується кожен студент, виконуючи норми закону і відповідно до цього обирати методи та способи подання навчального матеріалу. Якщо ця методологія обрана правильно, в результаті можна сподіватись на те, що студенти не лише самі поводитимуться правомірно, а й нетерпимо ставитимуться до порушень закону, не лише самі виконуватимуть свої обов’язки, а й вимагатимуть цього від інших. При цьому молоді люди навчаться самостійно протистояти зовнішнім негативним впливам та зможуть захищати свої права в межах правомірної поведінки.
У процесі правового виховання дуже важливо виховувати у студентів вищі правові почуття, які б регулювали їх поведінку (відповідальність, розумність, моральність, справедливість та ін.), інакше головними регуляторами механізму прийняття ними рішень стануть прості емоції (гнів, страх), які спричиняють ситуативну поведінку поза межами нормальних правовідносин.
Через вивчення правознавчих дисциплін особи, що навчаються, повинні підвищити свою юридичну обізнаність, бути інформованими про актуальні питання права, в результаті чого вони зможуть співвідносити свої вчинки і поведінку своїх товаришів не лише із моральними нормами, поняттями добра і справедливості, а й з вимогами законів, змінювати свою поведінку у правильному напрямі
Сприятиме подоланню правового нігілізму серед студентів ще й те, що озброївшись знаннями з правових дисциплін, вони зможуть бути активнішими та ефективнішими учасниками студентського самоврядування, підтримуватимуть правопорядок у гуртожитках, навчальну дисципліну.
ВИСНОВКИ
Використовуючи викладання юридичних дисциплін як один зі способів правового виховання, можна досягти зменшення проявів правового нігілізму серед студентів, досягти того, що молоді люди починають краще орієнтуватись у законодавчому просторі, успішно ідентифікують себе із суб’єктами тих чи інших правових відносин, в цілому знайомі зі своїми правами та обов’язками та не проявляють зневажливого ставлення до правових принципів і традицій.
ЛІТЕРАТУРА
1. Дмитрієнко Ю. М. Актуальні аспекти української правосвідомості як категорії правознавства / Ю. М. Дмитрієнко // Економічна стратегія і перспективи розвитку сфери торгівлі та послуг. Збірник наукових праць. Вип. 2 (6). – Харків: ХДУХТ, 2007. – C. 430 – 436
2. Матузов Н.И. Правовой нигилизм и правовой идеализм как две стороны «одной медали» / Н. И. Матузов // Правоведение. – 1994. – № 2. – С. 3 – 16.
3. Зайчук О. В. Теорія держави і права. Академічний курс: [Підручник] / За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.
5. http://radnuk.info/pidrychnuku/teoriua-prava/38-tsvik/118-s-5-.html
6. http://www.rusnauka.com/DN2006/Pravo/1_makarenko%20l.o..doc.htm