УДК 81. 373: 811.111
Г. І. Бокшань,
Херсонський державний аграрний університет (м. Херсон)
Особливості перспективної і процесуальної мотивації. Основним принципом навчання іноземної мови професійного спрямування є принцип забезпечення мотиваційної достатності. При цьому важливим є те, щоб провідними були внутрішні, а не зовнішні стимули, оскільки саме вони забезпечують формування більш стійких зв’язків мотиваційної сфери, необхідних для досягнення високих результатів. Достатній рівень внутрішньої мотивації – головна передумова успішної взаємодії педагога і студентів.
У свою чергу внутрішня мотивація може бути перспективною і процесуальною. Перша з них характеризується наявністю певних довгострокових цілей, пов’язаних із усвідомленням вибору майбутньої професії. Вона недостатньо ефективно впливає на успішність вивчення іноземної мови, оскільки існує істотний розрив між виконуваною діяльністю та очікуваним кінцевим результатом. На відміну від неї процесуальна мотивація є більш дієвою з точки зору отримання безпосередніх результатів.
Загальновідомо, що студентами аграрного вищого навчального закладу стають, як правило, випускники сільських шкіл. Переважна їх більшість переконана в тому, що успіх майбутньої професійної діяльності безпосередньо не залежить від знання іноземної мови. Лише невеликий відсоток студентів молодших курсів (здебільшого економічного факультету) впевнений у значущості володіння іноземною мовою для подальшого працевлаштування й кар’єрного росту. Тож основними труднощами, які доводиться долати викладачам іноземної мови на початковому етапі, є недостатньо розвинена спонукальна сфера, значна різниця між рівнями набутих студентами знань, умінь і навичок, а звідси – низький ступінь зацікавленості предметом. Виникає потреба у застосуванні таких технологій, методів і прийомів, які б дозволили зорієнтувати студентів на оптимістичні кінцеві результати й переконати їх у перспективах використання вивченого. Пріоритетним критерієм таких методів є здатність забезпечити сприятливий психологічний клімат для реалізації диференційованого та індивідуального підходів до навчання.
При відборі навчального матеріалу, при складанні комплексу вправ і створенні навчальних посібників викладач повинен враховувати саме процесуальну мотивацію, адже орієнтація на її розвиток дозволить організувати навчальний процес так, що в результаті виникатиме задоволення від виконання завдань, тобто матиме місце ефект безпосередньої дії, пов’язаний з успіхом від самої діяльності. Від рівня педагогічної майстерності й від досвіду викладача залежить якість формування процесуальної мотивації, і, як наслідок, успішність навчання іноземної мови. Здатність педагога створити атмосферу заняття, яка буде сприятливою для отримання позитивних емоцій студентами, – запорука досягнення кінцевої інтегральної мети навчального процесу.
Забезпечення позитивних емоцій, які обумовлюють процесуальну мотивацію, залежить від успіху виконання особистісно значущих завдань, що дозволять студенту самоствердитися й отримати високу оцінку своїх дій чи здібностей. Якщо студент відчуває підтримку й визнання від педагога, відбувається формування спектра позитивних емоцій.
Висока процесуальна мотивація студентів при вивченні іноземної мови може бути досягнута при такій організації занять, яка би сприяла підтвердженню позитивної самооцінки студентів.
Передумови створення «ситуації успіху». Умовно кожну студентську групу за їх приналежністю до психологічних типів можна розділити на три підгрупи:
1) студенти зі стійкою адекватною (інколи завищеною) оцінкою своїх досягнень;
2) студенти зі змінною самооцінкою (вона залежить від сукупності внутрішніх та зовнішніх факторів);
3) студенти зі стабільно низькою самооцінкою.
Спостережливий викладач здатний здійснити таке групування навіть без проведення психологічного тестування вже після кількох занять. Особливої уваги педагога на шляху подолання диспропорцій у мотивації навчальної діяльності потребують «друга» і «третя» групи студентів. Їм притаманні високий ступінь тривожності, відчуття безпорадності, страх невміння і незнання, зневіра у власних силах. Саме до таких студентів доречно застосувати прийом «створення ситуації успіху». Ця педагогічна технологія розвинулась із синтезу підходів А. С. Макаренка і В. О. Сухомлинського. Її сутність полягає у забезпеченні викладачем таких умов, за яких студент відчуває радісне піднесення від збігу власних очікувань та оцінки педагогом кінцевого результату виконаної роботи. Увага викладача у створенні ситуації успіху акцентується на позитивних якостях і сторонах діяльності студента. Важливою ознакою прийому є еквівалентність успіху витраченим зусиллям. «Ситуація успіху досягається тоді, коли сама людина визначає цей результат як успіх. Створена ситуація успіху стає точкою відліку для змін у взаєминах з оточуючими, для дальшого руху вгору щаблями розвитку особистості» [1:198].
Існує так званий ефект «зігріваючого сяяння успіху». Він полягає в тому, що людина, яка переживає успіх, стає більш комунікабельною і більш довірливою. Як правило, успіх у будь-якій діяльності підвищує самооцінку, а згодом – соціальний статус людини. Однак не слід забувати про те, що коли відчуття тріумфу, ейфорії спадає, то мають місце стресові прояви різної інтенсивності. Викладач повинен бути уважним до таких негативних наслідків тимчасової успішності й виявляти психологічність, щоб допомогти їх подолати й запобігти повторенню. З іншого боку, слід дбати й про те, щоб перманентний успіх студента й звичка бути кращим не призвели до самовпевненості й завищеної самооцінки.
Оптимізація взаємодії викладача і студентів. Студентам необхідно надати максимум можливостей для розкриття особистісного потенціалу засобами іноземної мови. Необхідно, щоби педагог подбав про такі навчальні ситуації, які б дозволили студентам виявити здатність оригінально і творчо мислити, знаходити нестандартні рішення у створеному на занятті середовищі. Таке можливо лише за умови використання вправ, динамічних за своїм характером, що забезпечують наявність стійкого інтересу. Залучення тільки професійно орієнтованих завдань, в основі яких – застосування підмови спеціальності, не призведе до формування процесуальної мотивації у студентів молодших курсів, оскільки вони орієнтовані на утворення перспективних мотивів. При цьому важливо впливати на підтримання особливої психологічної атмосфери в аудиторії, виявляти доброзичливе, приязне ставлення викладача до студентів, оптимізувати стосунки в групі. Необхідно ліквідувати перешкоди, які викликають страх говоріння й активної участі в навчальному процесі. Студент не повинен боятися припуститися помилки й таким чином відчути загрозу своїй повноцінності. Педагогу варто уникати різких зауважень, використовуючи натомість тактовні виправлення й підказки. Важливо заохочувати навіть невеликі перемоги студентів, обмежуючи застосування негативних коментарів. «Особливо важливою є постійна демонстрація викладачем своєї впевненості у здібностях і здатності студентів досягти успіхів у вивченні мови. Подібна демонстрація викликає так званий «ефект Пігмаліона», тобто навіює аналогічну впевненість студентам, різко посилюючи ефект їхньої навчальної діяльності» [3:70]. Суттєвим фактором підвищення рівня процесуальної мотивації є право студентів обирати навчальний матеріал, тобто впливати на організацію навчального процесу. Керуючись принципом диференційованого підходу до змістового компоненту навчання, викладач може запропонувати на вибір перелік різних завдань в межах одного тематичного блоку. Можливість брати активну участь в управлінні навчальним процесом посилює психологічну комфортність студентів.
У педагогічній технології створення «ситуації успіху» особливе значення надається вербальній інструментовці. Підготовка викладача до втілення такого прийому в практику вимагає поповнення активного запасу мовленнєвих одиниць на заняттях виразами «заохочувального», «оптимізую чого» характеру, які б заспокоювали студентів, вселяли віру у власні сили. Наприклад: You’ve made a very good job of that; That’s perfectly correct; I couldn’t have given a better answer myself; That’s much better; You’ve improved a little; You’ve almost got it; Take it easy; Have a guess if you don’t know; You sound very English; You’ve made a lot of progress та ін.
Можна визначити наступну поетапність реалізації прийому «створення ситуації успіху»:
¾ визначення студентів, по відношенню до яких систематично буде застосовуватися цей прийом;
¾ адаптація навчального матеріалу відповідно до індивідуальних особливостей студентів та створення «виграшних» умов з урахуванням їх досягнень;
¾ ознайомлення з виразами, що виражають оціночне ставлення до виконаної роботи;
¾ комбіноване використання вербальних і невербальних (усмішки, міміки, умовних позначень) форм схвалення.
ВИСНОВКИ
Створення ситуації успіху є сприятливим не тільки для мобілізації пошукової активності невпевнених студентів. В умовах гуманізації процесу навчання та здійснення особистісно-орієнтованого підходу цей прийом є вагомим чинником формування адекватної самооцінки та реалізації психологічного самовизначення. Постійне заохочення підвищує мотивацію навчальної діяльності, руйнує стереотипи студентів та упередженість щодо неможливості подолати відставання через прогалини у знаннях. Викладач орієнтує студента на реальну мету особистого удосконалення і тим самим зменшує кількість внутрішніх і зовнішніх конфліктів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Освітні технології: Навчально-методичний посібник / О. М. Пєхота, А.З . Кіктенко та ін. – К.: А.С.К., 2004. – 256 с.
2. Савчин М. В., Василенко Л. П. Вікова психологія: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2005. – 360 с.
3. Тарнопольский О. Б., Кожушко С. П. Методика обучения английскому языку для делового общения. – К.: Ленвит, 2004. – 192 с.