УДК 37(091):271(477.83/.86)
Н. М. Дмитришина,
Рівненський державний гуманітарний університет (м. Рівне)
Постановка проблеми. Головним завданням сучасної освіти є виховання всебічно розвинених майбутніх громадян України. Увага в процесі навчання повинна звертатися не лише на інтелектуальний розвиток учнів та студентів, а й на формування в них моральних та духовних рис, утвердження національної свідомості. На жаль, в наш час заклади освіти та виховання не повною мірою виконують поставлені перед ними завдання. Рівень духовності молодого покоління знижується, спостерігається відхід від споконвічних цінностей українського народу та орієнтація на західну та європейську культуру. Все частіше молодь покидає рідну країну, шукаючи щастя в економічно розвиненіших державах, не бажаючи боротися за позитивні зміни у своїй власній. Такі негативні фактори є наслідком погіршення співпраці школи, громадськості та сім’ї у процесі виховання молодого покоління. З метою покращення несприятливого становища у сфері освіти українському суспільству необхідно звернути увагу на досвід національного та морального виховання у громадських та релігійних організаціях Західної України, що активно діяли у період із кінця ХІХ до початку ХХ століття. Таким чином, метою нашого дослідження є розкриття основних напрямів діяльності молодіжних товариств Східної Галичини для врахування їх здобутків у процесі вирішення проблем сучасної освіти.
В кінці ХІХ століття в умовах австро-угорського та польського панування на території Східної Галичини розпочинається процес національного пробудження українців. Результатом цього стало виникнення ряду просвітницьких і громадських молодіжних товариств. У перші роки свого існування переважна більшість організацій діяла таємно, зважаючи на несприятливі суспільно-політичні умови. Найвідомішими молодіжними згуртуваннями були «Січ», «Сокіл», «Луг», «Пласт», «КАУМ» та «Марійські дружини». У нашій статті ми детальніше розглянемо діяльність трьох останніх товариств.
На початку ХХ століття професором О. Тисовським та студентами Петром Франком та Іваном Чмолою створюються перші пластові гуртки, в основу яких були покладені ідеї англійського скаутського руху про служіння королеві та державі, а також формування рис мужнього гідного громадянина. О. Тисовський зазначав, що «англійський скаутизм створив рамки, які ми наповнили українським змістом, доповнили і пристосували докладно і самостійно до потреб і своєрідних прикмет нашої молоді, користуючись при цьому великим досвідом нашої вчительки: історії українського народу» [4, 127].
Пластівські гуртки існували зокрема при народних школах, ліцеях та інститутах. Найпопулярнішими вони були серед вихованців навчальних закладів керованих ченцями чину Святого Василія Великого. Так, при Яворівській гімназії сестер Василіанок діяв гурток «Пласту», який сприяв національному та фізичному розвиткові учениць.
Для вступу до «Пласту» потрібна була письмова згода батьків та рекомендація двох пластунів. Нові члени організації складали іспит і після отримання результатів приймали присягу щодо дотримання Пластового закону. Важливо зазначити той факт, що учнів, які мали незадовільні оцінки з трьох або більше предметів не приймали до лав товариства.
Головним завданням пластівського руху був всебічний розвиток молодого покоління українців. Основний акцент робився на фізичне та розумове виховання учасників. «Пласт», – як писав О. Тисовський, – має вести нас вперед, допомогти стати правдивими і чесними синами свого народу» [5, 4]. У законі товариства чітко визначалися обов’язки його членів та вимоги до їх поведінки. В основу закону був покладений принцип вірності Богові та Україні, допомога іншим та самовдосконалення. Пластуни, як зазначалося у статуті, повинні бути сумлінними, совісними, братерськими, врівноваженими, пунктуальними, справедливими, вміти оцінювати заслуги інших людей, чемно поводитися стосовно людей літнього віку та жінок, дбати про своє фізичне здоров’я та зовнішній вигляд, уникати шкідливих звичок та надмірних розваг, бути справжніми захисниками рідної землі [4, 44]. Дослідниця Чепіль М. М. так говорить про основне завдання пластівського руху: «ставши організацією бездержавної нації, Пласт мусив орієнтуватися на виховання патріотів своєї Батьківщини, готових у будь-який момент стати на її захист із зброєю в руках… Пласт діяв як чинник молодіжного життя, який намагався плекати національну пам’ять і традиції серед молодого покоління і в цьому вбачав своє найголовніше завдання» [6, 381].
Навчання та виховання молоді здійснювалося у таборах, які базувалися у Карпатах та інших місцевостях Західної України. Там юнаки проходили серйозну фізичну підготовку, вчилися користуватися зброєю на випадок ворожого нападу. Крім цього очільниками товариства та безпосередніми учасниками визвольних дій українського народу у воєнні роки проводилося національне виховання на прикладах історії, літератури, звичаїв та традицій рідного краю.
На початку ХХ століття діяльність «Пласту» була призупинена через початок Першої світової війни, проте, по її завершенні робота товариства знову відновилася. Через значний зріст популярності цієї молодіжної організації польська влада у 1924 році видала указ про заборону пластових гуртків при державних школах, а врешті і самого товариства на всій території Західної України. Проте, незважаючи на такі дії з боку правлячої верхівки, «Пласт» продовжує таємно працювати та формувати нове покоління української нації.
Поруч із товариством «Пласт» у боротьбі за національне відродження України активну участь брала релігійна греко-католицька організація під назвою «Католицька Акція Української молоді» (КАУМ).
Товариство КАУМ було створено 2 жовтня 1923 року за сприяння греко-католицького духовенства. Воно було кероване виключно церковною владою і не залежало від жодних політичних партій. Метою створення організації, як зазначалося у її статуті було передусім релігійне виховання молоді, формування високих духовних ідеалів, любові до Бога та ближніх, а також почуття патріотизму, турботи за Батьківщину. Для підтвердження цього приведемо цитату із статуту товариства: «… а совершенство заключається в любові Бога над усе, а всього іншого – отже й Батьківщини – задля Бога, тому що Бог цього хоче й наказує… І тому для організації КАУМ дуже важливою є справа національного виховання. На своїх членів накладає КАУМ обов’язок набування основного знання історії й географії України, рідної мови й культури та підготовляє їх до активної громадянської праці. Вона плекає молоді таланти й важливіі для народу знання, виховує свідоме молоде покоління зі загальною й професійною освітою та впоює в них свідомість суспільної відповідальності за свою працю і свої вчинки перед Народом» [3, 8]. Також в статуті наголошується на необхідності фізичного виховання молоді, оскільки лише здорові та сильні юнаки та дівчата стануть гідними громадянами нової держави.
Відразу ж після створення гуртка КАУМ відбувалися настановчі збори, участь в яких могли брати всі охочі, але право вибору мали лише члени, яким виповнилось 15 років і старші. На зібранні зачитувався реферат про цілі, завдання та зміст товариства, його статут та обов’язки учасників, а також відбувався вибір Старшини гуртка.
Всі, хто виявляв бажання вступити до гуртка КАУМ ставав спочатку його прихильником (аспірантом) і проходив випробувальний термін, оскільки, як зазначалося у статуті, «КАУМ має згуртувати еліту української молоді й не може задля здобуття великої кількості членів знехтувати їх якістю» [3, 16]. Відповідно до віку кандидати поділялися на Прихильників Доросту та Прихильників Юнацтва.
Навчання та виховання молоді у гуртках КАУМу відбувалося у формі сходин, під час яких молодь готували до здачі іспитів із релігії, історії, літературознавства та географії. Подібні зустрічі відбувалися раз на тиждень і тривали не менше ніж одну годину. Програма цих занять мала відповідати інтелектуальному розвиткові учнів та викликати в них інтерес. Сходини розпочиналися спільною молитвою і закінчувалися співом «Боже великий єдиний». Після молитви секретар перевіряв присутніх. Якщо член гуртка пропустив сходини тричі без поважної причини, його могли відрахувати з лав КАУМу. Далі за статутом відбувалися релігійні читання (не більше 15 хвилин) та обговорення. Основним завданням цієї частини сходин було релігійне та моральне виховання учасників товариства, формування рис справжнього християнина. Після цього проходила весела товариська гра, яка давала змогу молоді відпочити. Наступні 15 хвилин голова гуртка проводив навчання з історії або географії рідного краю, та перед цим відбувалося опитування з попереднього матеріалу. Останнім етапом сходин була декламація поезій відомих українських письменників (зокрема Т. Г. Шевченка). Для тих членів гуртка, які були неписемними, проводилося навчання з читання, письма, основ арифметики. Окрім морального та національного виховання велика увага приділялася фізичному розвиткові молоді. «Хочемо, щоб здорова, гарна, Богу мила душа жила в здоровому, загартованому, звиклому до трудів та невигод тілі. Тому КАУМ велику увагу кладе на руханку та спорт» [3, 23].
Важливим компонентом навчального процесу у гуртках КАУМу була самостійна робота його членів. Вона здійснювалася через написання рефератів з історії, географії, літератури та господарської діяльності. У кінці навчального року прихильники КАУМу складали іспити. За результатами екзаменів вони ставали дійсними членами товариства і створювали відділ Доросту. Після цього знову відбувалася 6-місячна підготовка членів гуртка до складання другого іспиту і переходу до відділу Юнацтва.
Іншим релігійним товариством, організованим греко-католицькою церквою були «Марійські товариства», що існували передусім при школах та гімназіях сестер Василіанок. Перша Марійська дружина була створена в Україні за сприяння митрополита УГКЦ В. Рутського у грудні 1615 року. У 1929 році у Галичині налічувалося 229 марійських осередків, які об’єднували 17 144 особи. Марійські дружини діяли як суспільно-релігійні організації. Сповідуючи культ Божої Матері, вони прагнули до «вироблення визначних християн, які б діяли для облагородження дійсності» [1, 67].
Марійські організації, які об’єднувалися у Марійське Товариство Молоді, поділялися на такі відділи за віком учасників: 1. Марійські дружини (від 14 років); 2. Марійські гуртки (10 – 14 років); 3. Марійські Союзи (члена могли бути люди різного віку). Кожна дружина або кружок повинен був мати у своїй назві одне із Таїнств життя Пречистої Діви Марії, наприклад, Кружок Непорочного Зачаття, Кружок Введення в Храм або Благовіщення.
Вступ до марійського Товариства відбувався за принципом еліти. Стосовно цього у статуті організації зазначено: «Не кожний католик чи католичка надається до Марійської Дружини. Не можна приймати в свої ряди всіх без розбору, якщо не хочемо зійти до рівня брацтва чи навіть паперової організації… Мірилом для оцінки в прийнятті до Марійської Дружини повинні бути: добра воля і добрий намір» [2, 23]. Для вступу також необхідно було надати письмову заяву та отримати поруку двох членів товариства. Членом товариства могли стати лише молоді люди греко-католицького віросповідання. Перед прийняттям до лав організації мав пройти певний час, за який необхідно було познайомитися з діяльністю та завданнями Марійської Дружини.
На чолі гуртка стояв духовний наставник, який скеровував самостійну роботу учениць, слідкував за виконанням обов’язків товариства, приймав сповідь, проводив настановчі збори та виховні бесіди з несумлінними учасниками.
До обов’язків членів товариства входило виконання його статуту, прийняття причастя та відчит молитов, відвідання сходин, залучення нових членів та добровільна пожертва.
Окрім релігійного виховання, марійські дружини мали на меті формування рис високого патріотизму та самопожертви за добробут та процвітання Батьківщини. Однією із основних форм роботи у Марійських товариствах була доповідь на вільну тему з історії, літератури або географії України. Учениці готували реферати та проводили уроки-лекції для решти учасників організації.
ВИСНОВКИ
Значний внесок у процес національного відродження українського суспільства кінця ХІХ – початку ХХ століття зробили громадські та релігійні організації «Пласт», «Католицька Акція Української молоді» та «Марійські Товариства». Головним завданням пластівського руху було виховання нового свідомого покоління патріотів, втілення в ньому основних принципів служіння Богу, державі та народу. В основу виховної системи «КАУМ» та «Марійських Товариств» було покладене релігійне виховання, яке зрештою також було спрямоване на формування гідних громадян вільної держави. Таким чином, досвід національного виховання, збережений у спадщині галицьких товариств, варто враховувати у процесі вирішення проблем сучасної освіти та виховання.
ЛІТЕРАТУРА
1. Кобельська О. Педагогічно-просвітницька праця монахинь Василіанок та Марійських дружин (кінець ХІХ – перша пол. ХХ ст.) // Наукові записки Тернопільського наукового ун-ту ім. В. Гнатюка. – Серія: Педагогіка. – Тернопіль, 2005. – №1. – С. 65 – 70
2. Методика праці в Марійських організаціях. – Львів: Накл. Марій. Тов. Мол., 1935. – 121 с.
3. Організаційні вказівки для кружків КАУМ. – Львів: Накл. Марій. Тов. Мол., 1933. – 38 с.
4. Тисовський О. Життя у Пласті: Основи пластового знання для української молоді. – Львів: Накл. Пласт. Ради, 1921. – 158 с.
5. Тисовський О. Пласт. – Львів: Вісті з Запорожа, 1913. – 45 с.
6. Чепіль М. М. Теорія і практика формування національної свідомості дітей та молоді Галичини (друга половина ХІХ ст.). – Дрогобич: Відродження, 2001. – 503 с.