УДК 37.035.6 : 378
В. Ю. Годлевська, Н. М. Гречанюк,
Вінницький національний технічний університет (м. Вінниця)
Патріотичне виховання – це сфера духовного життя,
яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне,
що любить і ненавидить людина, яка формується
В. О. Сухомлинський
Проблеми молоді, її освіти та виховання – це найважливіші проблеми соціології. Виховання молодого покоління, набуття молоддю соціальної зрілості – це один із аспектів, який вивчає соціологія молоді. Соціологія молоді виконує функцію цілісного систематичного аналізу молоді, досліджуючи її з позиції динамічних змін у найважливіших сферах життя: політичній, економічній, соціальній та духовній.
Образ майбутнього суспільства жорстко оцінюється і задається його сьогоднішніми ідеологами. Цей процес відбувається в умовах загострення багатьох молодіжних проблем, серед яких найболючіші: безробіття, економічна та соціальна залежність від батьків, шлюбно-сімейні проблеми, поганий стан здоров’я, зростання соціальних відхилень (злочинність, пияцтво, наркоманія, проституція), втрата ідеалів, соціальної перспективи.
В Українській державі, що сповідує європейські цінності, патріотичне виховання має бути спрямоване на формування у молодого покоління національної свідомості, любові до України, турботи про благо українського народу, вміння цивілізованим шляхом відстоювати права й свободи громадян, сприяти громадянському миру та злагоді в суспільстві.Патріотичне виховання має бути залучене до формування і розвитку такої особистості, якій буде притаманна висока національна самосвідомість, готовність до виконання громадянського та конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, незалежності та цілісності України, утвердження національного суверенітету держави.
Освітні заклади покликані розвивати та множити людський капітал, формувати ідеї, соціально-значущі ідеали, світоглядні позиції, тобто конструювати майбутнє українського суспільства. Тому перед викладачами суспільних дисциплін стоїть питання формування у молоді культури, гуманітарної підготовки, а також виховання майбутніх фахівців як патріотів своєї держави.
За наслідками|за результатами| пілотажного соціологічного дослідження, проведеного у Вінницькому національному технічному університеті серед студентів 4 курсу інституту машинобудування та транспорту та інституту будівництва, теплоенергетики та газопостачання Вінницького національного технічного університету, була надана можливість з’ясувати бачення патріотичного виховання студентською молоддю.
Так, на запитання анкети «Чи є актуальною проблема патріотичного виховання для сучасної української молоді?» 85% респондентів відповіли «так», 12% «частково» і лише 3 відсотки визначили дану проблему не актуальною. Це свідчить про те, що студентська молодь є свідомою і для неї патріотичне виховання відіграє важливу роль.
На відкрите запитання «Що є у Вашому розумінні «патріотизм»?, студенти відзначили, що це насамперед любов до своєї країни, Батьківщини (78%). Таке пояснення «патріотизму» характерне для переважної більшості опитаних. Решта респондентів зазначили, що їм складно чітко охарактеризувати дане поняття.
Справжні патріоти, на думку студентів, повинні дотримуватися національних звичаїв та традицій (32%); знати історію своєї держави, відстоювати її інтереси (28%); розмовляти українською мовою (16%); вболівати за проблеми України (11%); радіти її успіхам (9%). Лише 4% опитаних не визначилися з поняттям «патріотизм».
З відповідей на запитання «Чи відчували Ви патріотичне виховання у Вашій родині?» можна зробити висновок, що настанови та досвід батьків впливають на формування патріотичних почуттів, оскільки 67% дали позитивну відповідь; 33% не відчули впливу зі сторони сім’ї на формування патріотизму. Прояви патріотичного виховання у сім’ї студенти відзначили наступними відповідями: спілкувались виключно українською мовою (14 %); читали українські народні казки (19%); співали українські колискові (21%); дотримувались більшості національних звичаїв та традицій (27%); сформували уявлення про поняття «Батьківщина» (6%); розповідали цікаві історії про героїв України (9%); їздили на екскурсії Україною (4%).
З відповідей респондентів випливає, що в школах за будь-якої можливості звеличували місце України в світовій історії, а також всім виховним заходам надавали патріотичне забарвлення (це відмітила ¼ частина опитаних). Так, на запитання «Чи відчували Ви патріотичне виховання в школі?» 84% респондентів відповіли «так»; «ні» – обрали лише 16%. Шкільне патріотичне виховання молодь пов’язує з цікавими історіями про героїв України (34%), з екскурсіями Україною (32%) та відвідуванням краєзнавчих музеїв різних міст України (12%).
На запитання «Чи відчували Ви патріотичне виховання в університеті?» 58% відповіли – «так», 42% – «ні». Студенти, які відповіли «так», вважають, що патріотичне виховання в університеті полягає в наступному: в масових молодіжних заходах по ознайомленню з українською культурою та традиціями (32%); пропаганді національної культури, національної ідеї при вивченні суспільних дисциплін (37%); організації поїздок по визначних місцях України (10%); проведенні культурно-масових заходів, де звучать українські народні пісні, танці (9%); організація зустрічей з видатними діячами України під час яких відбувається популяризація національної культури (12%).
Ще раз підтверджують думку про те, що студенти зростають свідомими громадянами своєї держави, відповіді на запитання «Чи вважаєте Ви себе патріотом?». 67% респондентів відповіли, що «вважають себе патріотом», 24% «скоріше так», 4% – «скоріше ні», 3% – «важко відповісти» і лише 2% не вважають себе патріотами.
Громадянин, який вважає себе патріотом, повинен, на думку студентів, розуміти і поділяти сутність національної ідеї; бути носієм національної культури; своєю професійною діяльністю сприяти економічному, науковому, культурному зростанню Батьківщини; любити і відстоювати рідну мову, користуватися нею; любити, захищати і відстоювати рідну країну /державу/ територію; любити, захищати і відстоювати свої звичаї, традиції. Такі відповіді було обрано 91% респондентів.
Щодо ролі і місця держави у формуванні патріотизму, то 90% опитаних вважають, що держава не приділяє достатньої уваги патріотичному вихованню, а 81% респондентів відзначили повну або часткову втрату патріотизму українською молоддю.
Втрату патріотизму молодь пов’язує з духовною кризою (19%), а також з падінням ролі молоді як соціального ресурсу (21%). В якості основних причин, які впливають на зазначені процеси була названа пасивність молоді (29%), а також різке падіння економічного статусу молоді (37%).
Рівень патріотизму сучасної української молоді, на думку респондентів, можна підвищити наступним чином: відроджуючи і підтримуючи національні традиції, звичаї в сім’ях (24% ); навчальних закладах (26%); підвищуючи рівень життя громадян (39%); пропагуючи національну ідею через ЗМІ (6%); залучаючи молодь до культурного життя країни (5%)
ВИСНОВКИ
Отже, соціологічне дослідження патріотизму сучасної молоді дозволило визначити, що собою представляє це поняття, які фактори впливають на патріотичне виховання у школі, в університеті, родині; що повинен робити громадянин, який вважає себе патріотом; причини втрати патріотизму та резерви його підвищення.
На жаль, як показали результати дослідження, держава фактично не впливає на патріотичне виховання, а шкільне виховання дозволяє отримувати більш стійкі патріотичні переконання, ніж університетські.
Особливу увагу потрібно приділяти саме молоді. Патріотичне виховання молоді сьогодні є одним з найголовніших пріоритетів гуманітарної політики в Україні, важливою складовою національної безпеки України. Ставлення владної еліти до виховання молоді на кращих зразках історії рідного народу, його досвіду, традицій, освіти та культури, вищих християнських ідеалів, є лакмусовим папірцем її справжніх намірів у будівництві соборної самостійної держави національного типу.