УДК 378:37.013.3

ХІМІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-БУДІВЕЛЬНИКІВ

О. I. Гулай,

Луцький національний технічний університет (м. Луцьк)

Актуальність дослідження. Одним з головних завдань вищої освіти є формування професійної компетентності випускника, яка має узагальнену (еталонну) модель у вигляді освітньо-кваліфікаційної характеристики фахівця і передбачає ідеальний кінцевий результат, тобто підготовку спеціаліста, який опанував необхідні знання, уміння, навички творчої діяльності, має відповідний світогляд та ерудицію, інтелектуальний рівень, набув навичок самоосвіти, в якого сформовані професійні якості, моральна, естетична, екологічна культура. Проблема формування професійної компетентності особи – одна з найактуальніших проблем сьогодення. У загальних положеннях Закону України «Про вищу освіту» чільне місце займає поняття якості вищої освіти. Воно визначається як «… сукупність якостей особи з вищою освітою, що відображає її професійну компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість і обумовлює здатність задовольняти як особисті духовні і матеріальні потреби, так і потреби суспільства» [1].

Як зазначено в освітньо-професійній програмі підготовки бакалавра напряму 0921 «Будівництво» кваліфікації «Інженер-будівельник з експлуатаційним рівнем діяльності», якість вищої освіти випускників вищого навчального закладу також відображає придатність:

¾ задовольняти у відповідності до соціальних норм суспільні вимоги до виконання майбутніх соціально-професійних ролей;

¾ відповідати за свої соціально важливі рішення;

¾ задовольняти намагання до соціального статусу та престижу.

Професійна компетентність сучасного спеціаліста є складним багатокомпонентним поняттям, про що свідчить численність наукових підходів у сучасній науковій літературі: соціокультурного, діяльнісного, комунікативного, професійного, контекстно-інформаційного, психологічного тощо [2].

Погоджуємося із визначенням В. В. Ягупова [3], що професійна компетентність є «… складним інтегральним інтелектуальним, професійним і особистісним утворенням, який формується у процесі професійної підготовки майбутнього фахівця у ВНЗ, проявляється, розвивається і вдосконалюється у професійній діяльності, а ефективність її здійснення суттєво залежить від видів його теоретичної, практичної та психологічної підготовленості до неї, особистісних, професійних і індивідуально-психічних якостей, сприйняття цілей, цінностей, змісту та особливостей цієї діяльності». Характерні ознаки професійних компетентностей, сформульовані у монографії М. С. Волошиної [4, с. 43], наведені в табл. 1.

Таблиця 1. Характерні ознаки професійних компетентностей

Ознака	Характеристика ознаки
Багатофункціональність	Оволодіння компетентностями дозволяє розв’язувати різноманітні проблеми у повсякденному житті та професійній діяльності
Належність до метаосвітньої галузі	Компетентності є надпредметними та міждисциплінарними і можуть застосовуватися у різних ситуаціях
Інтелектоємність	Компетентності передбачають наявність загального і професійного інтелекту, вимагають абстрактного та професійного мислення, саморефлексії, самоідентифікації, самооцінювання тощо
Багатовимірність	Включають різноманітні розумові процеси: аналітичні, комунікативні, «ноу-хау», здоровий глузд тощо

І. І. Драч [5] визначає професійну компетентність випускника вищого навчального закладу сукупністю наступних складових: загальнокультурної, громадянської, функціональної, мотиваційної, соціальної.

Загальнокультурна компетентність включає духовно-ціннісні орієнтири особистості, її гуманістичний світогляд, моральні та етичні принципи; вміння аналізувати й оцінювати найважливіші досягнення національної та світової культури, розробляти і реалізовувати стратегії діяльності в умовах міжкультурної взаємодії; знання рідної та іноземних мов.

Громадянська компетентність – це вміння орієнтуватися у проблемах сучасного суспільно-політичного життя та визначати власну позицію; виконання громадянських обов’язків у межах місцевої громади, держави та її політичних інститутів; здатність до активної, відповідальної та ефективної реалізації громадянських прав та обов’язків заради розвитку демократичного суспільства, здатність захищати інтереси держави.

Функціональна компетентність містить уміння оперувати знаннями у навчанні, професійній діяльності та житті загалом; здатність адаптуватися до зростаючих потоків інформації; уміння використовувати джерела інформації; комп’ютерні навички та здібності інформаційного управління; вміння планувати, контролювати та оцінювати роботу.

Мотиваційна компетентність передбачає вміння визначати власні цілі, здатність навчатися, вміння досягати успіху в житті.

Соціальна компетентність включає здатність до співробітництва та взаєморозуміння, уміння брати соціальні та етичні зобов’язання.

Дещо відрізняється визначення основних видів професійної компетентності Т. І. Шамової [6]:

¾ спеціальна компетентність, пов’язана з безпосередньою професійною діяльністю;

¾ соціальна компетентність, яка реалізується у вмінні співпрацювати, організовувати спільну діяльність колективу на досягнення цілей, брати на себе відповідальність за спільні результати;

¾ особистісна компетентність – здатність до саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації, прагнення до постійного підвищення освітнього рівня;

¾ вміння організувати свою працю;

¾ оволодіння лідерськими якостями у сукупності з харизмою.

Як зазначає В. В. Ягупов [3], показниками професійної компетентності фахівця є не тільки знання, уміння, навички, які формують загальний професійний інтелект, але і професійна позиція та індивідуально-психічні особливості фахівця. Професійна позиція розглядається як система сформованих настанов і ціннісних орієнтацій, ставлень і оцінок внутрішнього і оточуючого досвіду, реальності і перспектив. Не менш важливі й акмеологічні інваріанти фахівця – внутрішні чинники, які зумовлюють потребу в активному саморозвитку, продуктивній реалізації творчого потенціалу в праці і просування до власних вершин досконалості у професійній діяльності.

У науковій літературі США фігурує особлива одиниця виміру знань спеціаліста – період напіврозпаду компетентності [7]. Це час, за який компетентність спеціаліста знижується на 50 % внаслідок того, що за певний період часу після закінчення вищого закладу освіти одержані знання будуть застарілими в зв’язку з появою нової інформації та технологій.

О. М. Гончарова [8] теоретично та експериментально обґрунтувала основні компоненти особистісно-орієнтованої системи формування інформатичних компетентностей майбутніх економістів, в основу якої покладено методологію системного підходу. Виходячи з потрібності і об’єктивної необхідності розвитку компетентностей в предметній галузі інформатики і використання в навчальному процесі нових інформаційних технологій, автором визначені переліки знань, умінь та навичок, сформованість яких дозволяє говорити про наявність у студентів інформатичних і комунікативних компетентностей.

Незважаючи на численні публікації стосовно ключових та професійних компетенцій, у науковій літературі відсутня інформація про роль хімії у їх формуванні при отриманні професійної та вищої освіти. Роботи А. Л. Андреєва, І. О. Зимньої, А. В. Хуторського, Г. Селевка, О. І. Пометун, Р. Пастушенка, О. В. Овчарук та інших вітчизняних і закордонних дидактів стосуються, в основному, компетентнісного підходу до середньої освіти.

Мета статті – встановлення ролі хімії як дисципліни науково-природничої підготовки у формуванні ключових та професійних компетентностей майбутніх інженерів-будівельників.

Виклад основного матеріалу. Освітньо-професійна програма підготовки бакалавра напряму 0921 «Будівництво» передбачає забезпечення наступних умінь після вивчення дисципліни «Хімія»:

¾ на основі атомно-молекулярної теорії будови речовин та законів хімії, дотримуючись правил безпечної роботи, використовуючи спеціальні прилади, за відповідними методиками умовах лабораторії визначати склад і властивості хімічних речовин і сполук;

¾ враховуючи природу і закономірності хімічного зв’язку речовин, визначати властивості оксидів та їх похідних, як складових хімічних сполук будівельних матеріалів;

¾ враховуючи енергетику та кінетику хімічних процесів і характеристики дисперсних систем, отувати розчини електролітів і неелектролітів;

¾ виходячи з основних властивостей металів і неметалів, досліджувати та оцінювати основні властивості сполук неметалів і металів як складових більшості будівельних матеріалів.

Однак хімія як фундаментальна природнича дисципліна забезпечує формування у майбутніх інженерів-будівельників ряду знань, умінь та якостей, необхідних для спеціалістів нового покоління. Серед них, зокрема:

¾ філософський світогляд – роль людини у перетворенні навколишньої дійсності;

¾ розуміння взаємозв’язку «матеріал – склад – властивості»;

¾ екологічна грамотність – вплив на довкілля матеріалів та технологій будівництва;

¾ креативність мислення – створення нових матеріалів та технологій;

¾ виховання патріотизму – роль українських вчених у світовій та вітчизняній науці;

¾ загальний розвиток інтелекту як здатності розв’язувати задачі.

Сучасні тенденції розвитку вітчизняної освіти на шляху формування фахової компетентності випускників спрямовані на максимальне зближення знань, вмінь, способів діяльності, особистісного ставлення до них, готовності і здатності їх використовувати у нестандартних виробничих і побутових ситуаціях. Професійна компетентність інженера-будівельника, на наше переконання, повинна включати у себе хімічну компетентність. Компетентність, на нашу думку, інтегративно поєднує особистий досвід та знання, взаємопов’язані мотивацією та цінностями особистості. Результатом поєднання є пізнавальні та практичні вміння, які дозволяють судити про рівень компетентності особи.

Вивчення хімії сприяє формуванню ключових компетентностей освіченої людини взагалі та кваліфікованого інженера зокрема (згідно переліку, визначеного в рамках проекту ПРООН «Освітня політика і освіта «рівний – рівному» (2004 р.) [9, с. 86–92]). Результати аналізу ролі хімії у формуванні ключових компетентностей наведені у табл. 2.

Таблиця 2. Формування ключових компетентностей при вивченні хімії

	Ключові компетентності [9]	Формування при вивченні хімії
1.	Навчальна	Вміння вчитися, розкривати суть і значення хімічних понять та законів, оперувати хімічними термінами, розуміти закономірності хімічних процесів.
2.	Громадянська	Усвідомлення ролі людини у перетворенні навколишньої дійсності;  виховання патріотизму – роль українських вчених у світовій та вітчизняній науці.
3.	Загальнокультурна	Мінімум цілісних знань з хімії, який необхідний кожній людині для розумного використання речовин та дотримання безпеки життєдіяльності в сучасному світі; загальний розвиток інтелекту як здатності розв’язувати задачі.
4.	Компетентність з інформаційних і комунікативних технологій	Володіння комунікативною культурою, систематизація навчальної інформації, використання комп’ютерної техніки.
5.	Соціальна	Активне спілкування та співробітництво при застосуванні групової форми навчання.
6.	Підприємницька	Використання сучасних технологій і матеріалів, усвідомлення, де можна застосувати набуті знання.
7.	Здоров’язберігаюча	Дотримання правил техніки безпеки при роботі з хімічними реактивами і матеріалами як у лабораторії, так і у професійній діяльності та побуті, вміння надавати першу допомогу.

Хімія як дисципліна природничо-наукової підготовки сприяє формуванню професійної компетентності майбутніх фахівців будівельного профілю. Враховуючи структуру професійної компетентності, запропоновану В. В. Ягуповим [3], розглянемо загальні аспекти її формування при вивченні хімії (див. табл. 3). Такий підхід повинен використовуватися на усіх етапах викладацької діяльності – від створення навчальної робочої програми дисципліни до планування окремих лекцій чи лабораторних занять.        

Таблиця 3. Формування професійної компетентності майбутніх будівельників при вивченні хімії

	Складові професійної компетентності [3]	Формування при вивченні хімії
1.	Загальнолюдська компетентність (загальнокультурна, моральна, політична, соціальна, інформаційна, комунікативна, етична, екологічна, валеологічна).	Усвідомлення ролі людини у перетворенні та збереженні навколишнього середовища; розвиток духовно-ціннісних орієнтирів особистості, її гуманістичного світогляду; вміння аналізувати й оцінювати найважливіші досягнення національної та світової науки, вміння користуватися інформаційно-комунікативними технологіями; збагачення знання рідної мови новими термінами.
2.	Загальнонаукова компетентність (методологічна, теоретична, методична, дослідницька).	Формування наукового світогляду; вміння самостійно вчитися; володіння методами аналізу та синтезу, вміння робити аргументовані висновки; розвиток здатності розв’язувати задачі.
3.	Загальнопрофесійна компетентність (загальнофахова, економічна, технічна, правова, психологічна, педагогічна).	Вміння виконувати роботу за інструкцією та оформляти її результати; володіння лабораторними методами дослідження речовин і матеріалів.
4.	Фахова компетентність (технологічна).	Знання сучасних технологій і матеріалів, розуміння хімічних процесів, що відбуваються при отриманні та експлуатації будівельних матеріалів та конструкцій.
5.	Функціональна компетентність (стратегічна, менеджерська, управління суб’єктами та об’єктами діяльності, виконавча).	Уміння визначити мету діяльності, планувати її та доводити до завершення; формування виконавчої дисципліни та ініціативності; здатність до співробітництва та взаєморозуміння.
6.	Особистісна компетентність (мотиваційна, аутопсихологічна, регулятивна, адаптивна, навчальна).	Потреба до самостійного пошуку і засвоєння знань; формування реальної самооцінки; вміння аналізувати свої дії, усвідомлення відповідальності за свої дії.

О. С. Заблоцька [10] при конструюванні предметних компетенцій з хімії з програмного матеріалу виділяє об’єкти реальної дійсності, загальнокультурні знання, вміння, навички і способи діяльності. Вона відзначає, що знання про рівневість організації речовин дозволяють сформувати у студентів одну із ключових компетенцій – уявити, зрозуміти й пояснити світобудову.

О. Гиря [11] виділяє пріоритетну роль хімії у формуванні екологічної компетентності, оскільки більшість екологічних проблем сучасності мають хімічну природу, а для їх вирішення активно використовуються хімічні засоби і методи. Недостатність хімічної грамотності породжує хемофобію.

Проведений аналіз дозволяє встановити структуру хімічної компетентності, яка включає в себе:

¾ хімічне мислення як розуміння взаємозв’язку матеріальних об’єктів реальної дійсності за схемою: структурна організація речовини – фізичні та хімічні властивості – знаходження в природі та взаємоперетворення – застосування – вплив на навколишнє природне середовище;

¾ хімічну грамотність – вміння записувати хімічні формули та рівняння, розуміти їхню суть та здійснювати за ними необхідні обрахунки; вміння знаходити необхідну хімічну інформацію та використовувати її; вміння поводитися з хімічними речовинами, здійснювати з ними певні перетворення і прогнозувати результати цих перетворень;

¾ хімічну відповідальність – усвідомлення ролі різноманітних хімічних речовин і матеріалів у життєдіяльності людини та в існуванні довкілля.

ВИСНОВКИ

Таким чином, хімічна компетентність майбутнього фахівця будівельного профілю є неодмінною складовою його професійної компетентності, її досягнення гармонійно вливається у формування ключових компетентностей. Компетентнісний підхід визначає результативно-цільову спрямованість освіти, що, на нашу думку, є його безперечною перевагою над іншими традиційними та інноваційними підходами.

Компетентнісний підхід дозволяє по-новому встановити зміст і структуру хімії як фундаментальної дисципліни природничо-наукової підготовки, він передбачає застосування інноваційних методів навчання. Аналізу даної проблеми будуть присвячені подальші дослідження.

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України «Про вищу освіту». – К., 2002. – 96 с.

2. Горобець С. А. Теоретичні засади проблеми формування професійної компетентності майбутнього фахівця-економіста / С. А. Горобець // Вісник Житомирського держ. ун-ту ім. І. Франка. – 2007. – Вип. 31. – С. 106 –109.

3. Ягупов В. В. Компетентнісний підхід до підготовки фахівців у системі вищої освіти / В. В. Ягупов, В. І. Свистун // Наукові записки НаУКМА. – Том 71. – Педагогічні, психологічні науки та соціальна робота. – 2007. – С. 3 – 8.

4. Волошина М. С. Профессиональная инкультурация в образовании: теория и практика: Монография / М. С. Волошина. – Новокузнецк: ИПК, 2001. – 114 с.

5. Драч І. І. Компетентнісний підхід як засіб модернізації змісту вищої освіти / І. І. Драч // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. − К.: Наук.-метод. центр вищої освіти, 2008. − Вип. 57. − С. 44 – 47.

6. Шамова Т. И. Система последипломного образования руководителей образовательных учреждений: опит, проблемы, перспективы / Т. И. Шамова // Педагогическое образование и наука: Науч.-метод. журнал. – 2004. – № 3. – С. 3 – 9.

7. Вульфсон Б. Л. Стратегия развития образования на Западе на пороге ХХІ века / Б. Л. Вульфсон. – М.: Изд-во УРАО, 1999. – 208 с.

8. Гончарова О. М. Теоретико-методичні основи особистісно-орієнтованої системи формування інформатичних компетентностей студентів економічних спеціальностей / Оксана Миколаївна Гончарова: Дис. … докт. пед. наук: 13.00.02 / Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. – Київ, 2006. – 472 с.

9. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. Ред. О. В. Овчарук. – К.: «К.І.С»., 2004. – 112 с.

10. Заблоцька О. С. Предметні компетенції з хімії у вищій екологічній освіті / О. С. Заблоцька // Вісник Житомирського державного університету. Випуск 25. Педагогічні науки. – 2005. – С. 124 – 128.

11. Гиря О. Компетентнісна орієнтація у викладанні хімії / О. Гиря. http://osvita.ua/school/theory/1961.