УДК 325. 561. 005
Н. О. Гушинець,
Вінницький фінансово-економічний університет (м. Вінниця)
У контексті сучасної соціокультурної ситуації пріоритетними стали історія та інші суспільствознавчі дисципліни, покликані допомогти молоді стати компетентними, активними, відповідальними громадянами нашої держави.
Методологічна переорієнтація сучасної освіти на особистість, спрямованість на найповнішу реалізацію інтелектуального, духовного і творчого потенціалу молодої людини обумовлюють необхідність подальшої розробки концептуальних підходів до змісту історичної освіти загалом, курсу історії України зокрема.
До проблеми використання краєзнавчих матеріалів у навчально-виховному процесі у різні часи звертались видатні педагоги О. Духнович, Б. Грінченко, К. Ушинський, С. Русова, Г. Ващенко, А. Макаренко, В. Сухомлинський.
У період становлення системи шкільного краєзнавства (20-ті рр. ХХст.) питання змісту, засобів, форм і методів вивчення рідного краю розробляли відомі методисти-краєзнавці К. Дубняк, Д. Зайцев, Л. Лазаріс, Л.Миловидов, П. Мостовий, О. Музиченко та ін.
Методичні аспекти структурування краєзнавчого змісту курсу історії закладені у працях А. Баркова, В. Грабовецького, Н. Мілонова, А. Разгона, М. Стельмаховича. Методичні підходи до відбору та використання краєзнавчих матеріалів у навчанні історії розроблені М. Лисенком, І. Борисовим, А. Вагіним, А. Даринським, Т. Матюшиним, І. Прусом, П. Івановим.
На сучасному етапі над проблемою методики використання краєзнавчих матеріалів на уроках історії України працюють науковці і викладачі К. Алтабаєва, М. Варшавська, Я. Треф’як, М. Ходос, М. Шеремет та ін.
На жаль, в методиці вищої школи сьогодні цьому питанню приділяється недостатньо уваги як в теоретичному, так і практичному аспектах. Незважаючи на існуючу тенденцію зменшення кількості годин на вивчення дисципліни «Історія України» загалом і аудиторних, зокрема, проблема використання краєзнавчого матеріалу у процесі вивчення історії України є актуальною, важливою і невід’ємною складовою навчально-виховного процесу у вузі . Ії значення полягає у пробудженні інтересу студентів до навчальної дисципліни, підвищенні їх пізнавальної активності, розширенні кругозору, набутті навичок самостійної роботи, креативності у відборі, оформленні і доведенні інформації до аудиторії.
Краєзнавчий матеріал, як важлива складова системи знань з вітчизняної історії, виступає засобом конкретизації загальноісторичних подій і засобом активізації пізнавальної діяльності студентів. Зміст тем, пов’язаних з місцевою історією, дає можливість:
¾ на прикладі історії рідного краю показати основні тенденції економічного, соціального, політичного і культурного розвитку України;
¾ на основі історичних фактів конкретних подій, явищ, історичних постатей краю розкривати особливості історії рідного краю, специфіку його розвитку й характерні риси;
¾ здійснювати порівняльний аналіз подій і явищ місцевої історії з подіями та явищами, що відбувалися на території країни в цілому;
¾ формувати уміння самостійної системно-аналітичної діяльності студентів з різними джерелами інформації;
¾ розвивати науково-дослідницькі навички студентів;сприяти вихованню патріотичних та державницьких почуттів та якостей студентів, розвитку національної свідомості.
Зміст і обсяг краєзнавчого матеріалу в курсі історії України визначається, насамперед, вагомістю місцевих подій, історичних постатей, історичних пам’яток в історії держави, історичними умовами розвитку краю, ступенем його дослідженості.
Найбільш поширеним прийомом є включення місцевого матеріалу у розповідь викладача. Це найпростіший і найекономніший спосіб, хоча й менш ефективний. Викладач сам повідомляє відібрані ним факти місцевої історії, використовуючи їх з метою конкретизації та ілюстрації краєзнавчим матеріалом основних питань лекції (конкретні факти безпосередньо розкривають загальні явища, події і процеси історії).
Краєзнавчий матеріал на заняттях історії України може використовуватись: 1) як вступний до теми заняття, 2) до одного з питань, що розглядаються на ньому, або 3) бути покладеним в основу вступної лекції до загальної програмної теми. Такий прийом дозволяє активізувати пізнавальний процес, мотивувати студентів до вивчення історії, «візуалізувати» факти, постаті, процеси, місця подій, підвести студентів до питань, що розглядаються на занятті, посилаючись на близьке і відоме. Викладач або сам повідомляє краєзнавчий матеріал, або студенти знаходять його у навчальному посібнику. Далі, на основі цієї інформації, розглядається робота над вивченням теми.
Використання краєзнавчого матеріалу у лекційному курсі дає можливість більш переконливо, ілюстративно, яскраво розповідати про основні події вітчизняної історії, сприяє національно-патріотичному вихованню студентів.
Форми та методи використання місцевого матеріалу у процесі вивчення дисципліни «Історія України» можуть бути різноманітними. Це і заслуховування доповідей за визначеною тематикою на засіданнях краєзнавчого гуртка в позааудиторний час, проведення науково-теоретичних та науково-практичних конференцій. Використання краєзнавчого матеріалу на семінарських заняттях, який, за правило, відіграє допоміжну роль, може бути ілюстрацією того чи іншого теоретичного положення, подій, конкретизацією та підтвердженням загальноісторичного матеріалу.
При підготовці до семінарського заняття можна:
¾ внести до плану семінару декілька питань, що стосуються суто місцевих подій і розглянути їх у загальноісторичному контексті. Наприклад, до теми «Українські землі у складі іноземних держав ХІV – XVII століття»; додати питання «Заснування та розвиток Вінниці в ХІV – XVII столітті»; до теми «Визвольна війна українського народу під проводом Б.Хмельницького сер. ХVІІ ст.» - питання «Основні воєнні події на Поділлі».
¾ рекомендувати студентам поряд з обов’язковою літературою заздалегідь підібраний місцевий матеріал до теми. За індивідуальними завданнями студенти самі можуть підбирати відповідні джерела, користуватись фондами краєзнавчого відділу Вінницької обласної бібліотеки ім. Тімірязєва, а також місцевою пресою.
¾ доручити декільком студентам підготувати повідомлення на семінарському занятті про події місцевого характеру. Вони можуть бути інформативного характеру (на 5-6 хв.), у формі документів, статистичних даних, фотодокументів тощо.
¾ використовуючи місцеву тематику студентів можна залучити до підготовки рефератів. Як свідчить досвід, ця форма використання місцевого матеріалу є найбільш вдалою. Реферат має бути усно захищений чи на семінарському занятті, чи на індивідуальній консультації позааудиторно, правильно оформлений, змістовний, цікавий, сприяти дискусійному обговоренню.
Тематика рефератів з місцевого матеріалу включається в загальну тематику рефератів до курсу і надається студентам заздалегідь, охоплює всі найважливіші події з історії регіону.
Значний ефект мають тематичні екскурсії до краєзнавчого музею. Такі екскурсії проводяться відповідно до теми, що вивчається чи присвячується визначним датам в історії краю чи України. Традиційними стали екскурсії до Вінницького краєзнавчого музею, які присвячено річниці визволення Вінниці, України, Дню Перемоги. Цікава розповідь, фотодокументи, наочність музейної експозиції підвищують цікавість, посилюють сприйняття, факти і події краще запам’ятовуються. Так, наприклад, в цьому поточному році була проведена тематична екскурсія для студентів І курсу, присвячена 65-й річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників.
Важливе навчально-виховне значення у вивченні краєзнавчого матеріалу має демонстрація документального матеріалу за допомогою ТЗН. Це можуть бути слайди-фотографії, фотодокументи, а також документальні кінофільми. Виділити час за рахунок лекційних чи семінарських занять не завжди можливо, але включити у інформаційну розповідь фрагменти на 15-20 хв. – цілком доречно. Так , до теми «Україна в умовах тоталітарного режиму в 20-30 рр. ХХ ст.» двом потокам першого курсу був продемонстрований документальний кінофільм «Лихоліття» з розповідями очевидців про голодомор 1932-1933 рр. на Вінниччині.
Неабияку зацікавленість студентів викликають екскурсії по рідному місту, розповідь про історичне минуле безпосередньо на місцях події. Якщо такої можливості не передбачається, використовується слайди – фотодокументи, зроблені, наприклад, на основі фотоальбому. «Срібна мить», виданого Вінницьким краєзнавчим музеєм.
Коли студенти залучаються до роботи з краєзнавчим матеріалом, досягається ще одна важлива мета – прилучення студентів до пошукової, дослідницької роботи. Особливого сенсу вона набуває, коли студенти проводять власне опитування, спілкуються з очевидцями подій, знайомляться з родоводом своєї сім’ї, аналізують, ілюструють матеріал фотодокументами і виступають перед студентською аудиторією з науково-пошуковим дослідженням на семінарському занятті чи науковій конференції.
Проводяться конкурси креативних робіт на тему «Мій край», Моя родина», «Ми – українці».
До 65- річчя з Дня Перемоги був проведений конкурс-презентація студентських робіт з використанням відео- та фотодокументів.
Для підвищення зацікавленості у краєзнавчій роботі можна включити декілька питань з історії Вінниччини до модульних та екзаменаційних білетів.
ВИСНОВКИ
Таким чином, аналіз теорії і практики вивчення історії рідного краю дозволяє визначити основні методичні прийоми використання краєзнавчого матеріалу на заняттях з історії України: краєзнавчий вступ; ілюстрація, конкретизація, доповнення місцевим матеріалом основного змісту навчальної дисципліни; вивчення теми уроку на фактах місцевої історії. Включення краєзнавчого матеріалу в програмний зміст навчального курсу «Історія України» сприяє формуванню в учнів цілісних, системних, структурованих знань про історичний процес, створює умови для глибокого розуміння закономірностей історичного розвитку.
ЛІТЕРАТУРА
1. Жук Л. Використання краєзнавчих матеріалів у процесі навчання історії // Історія України. – Жовтень 2006. – № 37. – С. 13 – 17.
2. Концепція історичної освіти середньої загальноосвітньої 12 – річної школи. Книга вчителя історії, етики, основ правознавства: Довідково-методичне видання / Упоряд. Р. І. Євтушенко, О. В. Галєгова. – Вид. 2-ге, доповн. – Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2006. – 461 с.
3. Методика историко-краеведческой работи в школе: Пособие для учителей / Н. С. Борисов, Д. Д. Дранишников, П. В. Иванов, Д. В. Коцюба. Под ред. Н.С. Борисова. – М.: Просвещение, 1983. – 223 с.
4. Треф'як Я. Методика краєзнавчої роботи в національній школі. – Івано-Франківськ, 2002. – 110 с.