УДК 378.147:78
І. В. Кочурська,
Училище культури і мистецтв ім. М. Д. Леонтовича (м. Вінниця)
Постановка проблеми. В умовах національно-культурного відродження й розбудови незалежної української держави особливої актуальності набуває питання встановлення суспільних відносин на засадах рівності, особистої свободи і гуманізму. Гуманізація суспільних взаємин має спрямовуватися, передовсім, на сферу освіти й виховання молодого покоління, оскільки освіта є основою духовного розвитку суспільства і окремої людини. Інтегруючись у світову спільноту, необхідно, щоб освітніми орієнтирами були загальнолюдські цінності, а зміст, форми й методи навчання сприяли стимулюванню і гармонізації розвитку кожної особистості. Зазначене цілком стосується фахової освіти, адже професійний розвиток є невід’ємним від особистісного.
Саме тому на етапі оновлення системи національної музично-педагогічної освіти підготовка сучасного педагога, як носія соціокультурного досвіду багатьох поколінь вимагає пошуків нестандартних підходів до педагогічного процесу і його учасників, активного використання нових освітніх технологій. А це можливо зробити завдяки посиленню особистісного й індивідуального підходу, діалогізації процесу оволодіння фаховими знаннями і вміннями, створенню умов для розвитку самобутності суб’єкта навчально-виховного процесу. З огляду на окреслені завдання, зростає значення гендерного складника професійного становлення майбутніх фахівців, що потребує застосування гендерного підходу в підготовці педагогів-музикантів.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Головні положення гуманізації освіти викладено в нормативних документах, які визначають державну політику в цій галузі, напрями її реформування: Національній доктрині розвитку освіти в Україні у XXI ст., Законі України «Про вищу освіту», Державній Національній програмі «Освіта (Україна XXI ст.)», Державній програмі «Учитель», Концепції педагогічної освіти України. Метою професійної освіти проголошується навчання, виховання і розвиток творчої гармонійної особистості через пізнання нею світу, самопізнання своєї сутності, ролі в житті, через гуманістично-демократичні принципи, методи й форми. Визначальним для нашого дослідження є набувають значення наукові праці, присвячені підготовці майбутніх фахівців в умовах ВНЗ (А. Алексюк, В. Андрущенко, О. Біда, Р. Гуревич, В. Кремень, М. Сметанський, О. Пєхота, В. Шахов). Г. Балл висвітлює психолого-педагогічний аспект гуманізації загальної і професійної освіти. І. Аносов, М. Бахтін, І. Зязюн, Л. Зязюн, М. Євтух, О. Сухомлинська розглядають філософські проблеми й механізми гуманізації освіти. Різні аспекти гуманізації навчально-виховного процесу проаналізовано в працях С. Бондар, С. Гончаренко, Ю.Мальованого, М. Романенко, Н. Ничкало, дисертаційних дослідженнях І. Герасимової, І. Томчук та ін.
З огляду на проблему, що зумовила тему нашої статті, актуальними є роботи, які стосуються професійної підготовки майбутніх педагогів-музикантів. Теоретичні і методичні засади музично-педагогічної підготовки студентів розробляли О. Апраксіна, Л. Арчажникова, В. Бондар, О. Дубасенюк, З. Слєпоконь, А. Капська, О. Мороз, Г. Падалка, О. Ростовський, О.Рудницька, О. Савченко, В. Семиченко, Г. Ципін, О. Щолокова. Проблеми удосконалення змісту, форм і методів формування педагогічних умінь і навиків розглядали О. Абдуліна, В.Беспалько, Н. Никандров, Н. Тимошенко. У напрямі створення професіограми сучасного вчителя працюють О. Киричук, В. Сластенін, О. Щербаков. Питання набуття студентами - майбутніми педагогами професійної майстерності є в центрі уваги Є. Барбіної, Г. Грінченко, Л. Рувінського, М. Солдатенко. Посилення особистісного підходу в процесі оволодіння фаховими знаннями й уміннями обстоюють І. Бех, Д. Бєлухін, Є. Бондаревська, В. Сєрикова. Актуальність ціннісно-смислового підходу в підготовці майбутніх спеціалістів обґрунтовують А. Бойко, Л. Кондрашова, О. Киричук, О. Рудницька.
У контексті нашого наукового пошуку важливими є дослідження з питань гендеру в освітній сфері: гендерного виховання молоді (С. Вихор, М. Зубілевич), гендерної ідентифікації і соціалізації (І. Кльоцина, Т. Кубрпченко, В. Романова), подолання стереотипності мислення учасників навчально-виховного процесу (Л. Долгих, Л. Харченко), гендерних аспектів самореалізації особистості (А. Бендас, С. Кудинов, М. Околітенко, Л. Попова), врахування гендерних відмінностей у процесі навчання (В. Кравець, В. Симонов, С. Харченко), формування гендерної культури (Т. Бучинська, Т. Дороніна, О. Кікінежді, О. Луценко, П. Терзі), гендерного підходу в підготовці студентів вищих педагогічних закладів (О. Вороніна, І. Мунтян, Л.Штильова), інших аспектів гендеру в освіті (Г. Бреслав, Л. Булатова, О. Гончаренко, В. Громовий, С. Риков, Б. Хасан).
Практика виховання мистецької молоді засвідчує, що у професійній музично-педагогічній підготовці гендерний аспект практично не враховується. Нам не траплялися також численні наукові роботи з цієї тематики. Натомість, спрямованість соціальних процесів на гуманізацію всіх сторін суспільного життя зумовлює нагальну необхідність активізації процесу впровадження гендерного компонента в систему фахової освіти як однієї з передумов її ефективного реформування на основі загальнолюдських цінностей. Зокрема, є потреба в дослідженні гендерного складника підготовки майбутніх педагогів на основі розкриття специфіки музично-педагогічної освіти, потужного виховного потенціалу музичного мистецтва.
Формулювання цілей статті (постановка завдання). Розглянути особливості гуманістичної спрямованості музично-педагогічної освіти, шляхи реалізації гендерного підходу в підготовці майбутніх педагогів-музикантів як одного з чинників гуманізації їх професійного й особистісного становлення.
Виклад основного матеріалу. Гуманізація освіти спрямована на створення таких форм, змісту, методів навчання й виховання, міжособистісних взаємин, які забезпечують ефективне розкриття індивідуальності студента, його пізнавальних процесів, особистісних якостей, сприяння становленню суб’єкта навчання як гармонійно розвиненої особистості [1, с.59]. На думку Р. Бєланової, процес гуманізації має охоплювати всі без винятку навчальні дисципліни і виражати методологічний, світоглядний аспект їх викладання [3]. А це передбачає особистісну орієнтацію навчання й виховання, що включає врахування індивідуальних особливостей учня, зокрема його прагнень та інтересів, рівня та якості здібностей, типу темперамента й рис характеру, а також такий вплив на нього, який, за визначенням Г. Балла, сприятиме прилученню його до культури в єдності її нормативно-репродуктивних і діалогічно-творчих складників (діалогічний тип знання і діалогічна стратегія у міжособистісних взаєминах) [1, с.13-14].
Основними векторами гуманістичного підходу в освіті, зокрема, музично-педагогічній, учені називають упровадження особистісно-орієнтованих технологій навчання, ціннісно-смисловий і творчо-діяльнісний підхід, максимальну індивідуалізацію навчального процесу, інтеграцію змісту фахових і психолого-педагогічних дисциплін, створення умов для саморозвитку особистості, самореалізації потреб і природних задатків молодої людини тощо [2; 12]. О.Ростовський визначає сучасну музично-педагогічну освіту як «процес і результат духовно-практичного осягнення перетворювальних і гуманістичних функцій музичного мистецтва, спрямований на розвиток особистості майбутнього вчителя в усьому багатстві проявів його ціннісних ставлень до явищ художньо-естетичної культури й до суспільства загалом» [11, c.83]. А гуманістична спрямованість розглядається як найбільш фундаментальна характеристика педагога-музиканта, складник його особистості, що забезпечує ефективність професійної діяльності [1].
У самій природі мистецтва закладений його виховний потенціал – художні твори відображають життя людини й суспільства в їхній цілісності, формуючи ціннісне ставлення до довкілля, удосконалюючи духовну сферу особистості. Можна стверджувати, що завдяки емоційній силі музика всебічно впливає на молоду людину: розширює її світосприйняття, формує інтелект, виховує загальну культуру, ініціативу, волю, естетичний смак, спрямовує до пізнання й самопізнання, до творчості й самовдосконалення. Через осягнення духовних і моральних цінностей, втілених у художньому образі мистецького твору, у студентів формується інтерес до набуття духовно-ціннісної спрямованості емоційних, інтелектуальних і вольових процесів, що уможливлює гуманістичні прояви в поведінці [10].
Гуманістична парадигма реалізується у професійній підготовці педагога-музиканта на засадах музично-педагогічних цінностей, до яких належать: світ музики як носій загальнолюдських істин і цінностей; особистість суб’єкта навчання як найвища цінність; особистісні смисли – почуття, характер ставлення до світу, індивідуальні здібності, життєвий досвід тощо [9, с.11]. У процесі музично-педагогічної підготовки через мистецькі твори відбувається спілкування майбутнього фахівця з їхніми авторами – видатними представниками людського роду, особливо душевно багатими й духовно сильними, особливо розумними й чутливими, особливо благородними й людяними [6]. Завдяки інтерпретації музичних творів педагог-музикант виступає як співавтор художнього образу. Співтворчість у цьому контексті означає розуміння іншого як самого себе, співстраждання з ним, прилучення до духовно-моральних цінностей [9, с.63-66].
На думку О. Рудницької, музичний твір пристосовує художній зміст до індивідуальності кожної людини, втілюючи авторську ідею в особистісну структуру [12]. Тому важливим аспектом професійного становлення педагога-музиканта є виявлення особистісних смислів, що відкриваються суб’єкту навчання під час опанування ним мистецьких творів у процесі вивчення фахових дисциплін – пріоритетів особистості, її почуттів, ставлення до довкілля, індивідуальних потреб, життєвого досвіду тощо [5], які обумовлені, зокрема, гендерними особливостями.
З огляду на зазначене, стає очевидним, що професійно-освітня стратегія має ґрунтуватися на першочерговості суб’єктивних чинників фахової підготовки. Саме тому актуальним є пошук альтернативних шляхів пізнання, залучення нових знань, діалогічних форм і методів навчання. На думку Л. Булатової, гендерне знання не лише розкриває специфіку соціального становлення особистості, механізми відтворення соціокультурної практики у свідомості індивідів різної статі, з’ясовує вплив процесу соціалізації на формування їх ідентичності й норм їхньої взаємодії, а й висвітлює розмаїття світоглядних позицій, уподобань, емоційних станів індивідів, сприяє зміні методології розуміння навчального матеріалу, формуванню егалітарної свідомості молоді [5].
Упровадження гендерного підходу в освіті науковці визначають як розширення життєвого простору для розвитку індивідуальних здібностей і задатків молодої людини, вивільнення мислення педагогів від гендерних стереотипів шляхом урахування в навчально-виховному процесі специфіки життєвих інтересів і психологічних особливостей статей. Чинник гендеру в гуманістичній педагогіці полягає у спрямуванні особистісного становлення хлопців і дівчат шляхом збереження рівності в їхніх правах і можливостях, а також у розробленні такої стратегії освіти, яка орієнтувала б на розвиток самобутності суб’єкта навчально-виховного процесу як надпредметного результату, на забезпечення атмосфери позитивної взаємодії всіх учасників освітнього процесу, на впровадження творчого підходу до змісту навчально-професійної діяльності, на створення умов для самореалізації молодої людини [4]. Ці завдання зумовлюють актуальність застосування в підготовці майбутніх педагогів-музикантів гендерного підходу, який слугує для розкриття особистісного, творчо-діяльнісного, аксіологічного, компетентнісного й інших векторів оновлення фахової освіти.
Ми визначаємо наступні шляхи реалізації означеного підходу в підготовці педагогів-музикантів: формування ґрунтовної обізнаності майбутніх фахівців щодо гендерного аспекту музичного мистецтва, гендерних особливостей індивідів і процесу музично-педагогічної підготовки; формування мотивації до рівноправності статей, до гендерного виховання молодого покоління, до реалізації власних здібностей у професії. Один з напрямів інтеграції гендерної концепції в освітній простір – коригування й поповнення змісту навчальних дисциплін, які впливають на формування світогляду особистості, з метою їх гуманізації. Зокрема, йдеться про введення нових знань з гендерної проблематики стосовно соціального статусу й адаптації педагога-музиканта; участі жінок у мистецькій, музично-педагогічній діяльності; урахування гендерних особливостей у процесі вивчення фахових дисциплін, гендерного компонента емоційно-образного сприйняття й інтерпретації музичних творів; аналізу композиторського доробку з гендерного погляду тощо.
Так, у ході вивчення дисциплін музично-історичного й культурологічного блоку доцільно розглянути соціальний аспект професії митця, музиканта, яка тривалий час була представлена лише чоловіками, що відповідало стереотипним гендерним уявленням про призначення статей. А з’ясування внеску кожної статі в розвиток музичного мистецтва, участі у професійній діяльності і досягнень жінок - композиторів, виконавців, педагогів, диригентів сприятиме обізнаності студентів, формуванню власної позиції щодо своїх професійних перспектив, пошуку шляхів самореалізації, які відповідають їхній індивідуальності.
У процесі музичного сприйняття як однієї з форм музично-педагогічної діяльності, особистість майбутнього педагога розвивається цілісно, в єдності розуму й почуттів, духу й тіла [8]. Через співпереживання з художнім образом твору стимулюється розвиток емоцій людини, її емпатійності. На заняттях з дисциплін методичного, а також музично-виконавського блоків доречно розглянути низку питань стосовно гендерного аспекту музикальної обдарованості й гендерного компонента емоційно-образного сприйняття та інтерпретації музики, проявів креативності й особливостей рефлексивної діяльності індивідів різної статі, їхніх комунікативних умінь. Розуміння зазначених відмінностей уможливить цілеспрямоване моделювання впливу музичного мистецтва на особистість майбутнього фахівця з метою розвитку його емоційної та інтелектуальної сфер, творчої активності, формування морально-естетичного досвіду особистості, її гуманістичних якостей. Набуті знання сприятимуть розвитку художньої уяви, заохоченню наполегливості, самостійності студенток, посиленню їхньої віри у власні сили. Щодо хлопців, урахування гендерних особливостей, осягнення ними гуманістичного змісту музики сприятиме розвитку їх емоційної чутливості, зокрема, активізації позитивних емоцій і мисленнєвої діяльності, здатності до співчуття й співпраці. Загалом, застосування гендерного підходу сприятиме підвищенню мотивації студентів до навчально-професійної діяльності, налагодженню партнерських взаємин між учасниками освітнього процесу, формуванню в них педагогічного такту, коректності – професійно необхідних якостей педагогів-музикантів як ознаки гуманістичної спрямованості особистості. Урахування гендерних відмінностей має грунтуватись на результатах відповідних досліджень стосовно взаємозв’язку соціокультурних і психолого-фізіологічних чинників у розвитку особистості.
У ході методико-виконавського аналізу музичних творів ми пропонуємо розглянути гендерний аспект засобів музичної виразності, оскільки музика моделює закономірності мови, а музично-слухові лексеми здатні представляти тенденцію певного стилю чи композитора [7]. Застосування методу гендерного аналізу музичного твору ( втілення жіночого й чоловічого начал у засобах музичної виразності, жанрових ознаках, формі твору) і з’ясування гендерної домінанти композитора ( що визначає його світосприйняття і, відповідно, зміст музичного твору через вибір певних засобів) стимулюватиме розвиток нових пізнавальних інтересів, сприятиме розширенню світогляду, підвищенню виконавської майстерності майбутніх фахівців, їхньому музично-педагогічної компетентності в цілому.
Осмислюючи завдання навчання й виховання молодого покоління в контексті вимог сьогодення, дослідники звертаються до поняття синергії, що позначає єдність і узгоджену взаємодію. Зокрема, М. Таланчук визначає сутність виховного процесу як синергізм виховної взаємодії, що ґрунтується на довірі, взаєморозумінні й співпраці [13]. Міжособистісна взаємодія педагога і студента в процесі осягнення музичного твору базується на емоційно-ціннісному сприйнятті ними найвищих духовних цінностей, утілених в музиці. Обговорення музичних вражень, як справедливо зазначає О. Рудницька, формує здатність давати естетичну вербальну оцінку мистецькому творові, стимулює пізнання себе й інших людей, що позитивно позначається на професійному становленні особистості [12, с.100]. Гендерний підхід сприятиме ефективності взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу, реалізації потенційних можливостей юнаків і дівчат на основі розуміння гендерних особливостей на комунікативному рівні, встановлення контакту між ними і педагогами, досягнення спільних поглядів щодо розуміння образного змісту твору, спільності емоційних переживань відповідно до змісту музики, спільність намірів, практичних дій в умовах виконання творів і роботи над ними. Створення атмосфери турботи й підтримки, що ґрунтується на емоційно-ціннісному сприйнятті гуманістичного змісту музичного мистецтва, на співпраці педагогів і студентів у ході індивідуальних занять, у творчих колективах, у виконавській діяльності, сприятиме встановленню відносин взаємодопомоги, формуванню егалітарної свідомості молоді.
Застосування гендерного підходу має базуватися на блоці психолого-педагогічної підготовки педагога-музиканта ( розгляд психологічних відмінностей статей, детермінованих специфікою авторитарного сімейного і шкільного виховання, мотиви їхнього прояву й шляхи подолання, гендерних особливостей навчання гри на музичному інструменті, спілкування у творчих колективах та ін.), що забезпечить наскрізну професійну і гуманістичну спрямованість музично-педагогічного процесу.
ВИСНОВКИ
Таким чином, гендерний підхід є невід’ємним складником гуманізації професійної підготовки майбутніх педагогів-музикантів, оскільки грунтується на рівних вимогах, незалежно від статі, з урахуванням гендерних особливостей суб’єктів навчання і заохоченням їхньої самобутності у вибудовуванні власної музично-педагогічної концепції; на створенні атмосфери співпраці й партнерства; на розвитку емоційно-емпатійної сфери особистості; на впровадженні творчого підходу до навчально-професійної діяльності. Уведення гендерного підходу за всіма напрямами фахової підготовки педагогів-музикантів сприятиме їх ґрунтовній обізнаності стосовно гендерного компонента музичного мистецтва і процесу музично-педагогічної підготовки, формуванню мотивації до розвитку індивідуальних здібностей і прагнень учасників навчально-виховного процесу, орієнтуванню їх на повагу до кожної особистості, партнерство й співпрацю. Отже, гендерний підхід сприятиме вирішенню завдань особистісно-орієнтованої, ціннісно-смислової спрямованості навчально-виховного процесу; він є проявом індивідуалізації навчання, що відповідає гуманістичній стратегії в освіті.
Перспектива дослідження даної проблеми полягає в розробці діагностичних методів з визначення гендерних характеристик особистості, її когнітивного типу, методик навчання на основі діалогу, творчої взаємодії суб’єктів з урахуванням гендерних особливостей індивідів, вивчення специфіки професійного зростання педагогів-жінок і педагогів-чоловіків, інтеграцію гендерного підходу з іншими концепціями, виокремлення на цій основі нових ознак професійної компетентності педагога-музиканта.
ЛІТЕРАТУРА
1. Балл Г. О. Орієнтири сучасного гуманізму (в суспільній, освітній, психологічній сферах) [Teкст] / Г. О. Балл. – К.; Рівне: Вид-во О. Зень, 2007. – 172 с.
2. Бех І. Д. Духовні цінності в розвитку особистості // Педагогіка і психологія. – 1997. – №1. – С. 124.
3. Бєланова Р. А. Гуманізація та гуманітаризація освіти в класичних університетах (Україна – США): Монографія. – К.: Центр практичної філософії, 2001. — 216 с.
4. Бєлєнька Г. В. Формування фахової компетентності студентів під час навчання у вищому навчальному закладі // Вісн. Київ. міжнар. ун-ту. Серія «Педагогічні науки, психологічні науки». – К., 2002. – Вип. 1. – С. 29 – 35.
5. Булатова Л. О. Гендерні особливості сприйняття музичного мистецтва // Теоретичні питання культури, освіти, виховання. Зб. наук. праць. – Вип. 35. За заг. ред. Євтуха М. Б., укл. Михайличенко В. – К., 2008. – С. 51.
6. Коган М. С. Мир общения: Проблемы межсубектных отношений. – М.: Политиздат, 2008. – 319 с.
7. Музыка как форма интеллектуальной деятельности [Текст] / Ред. – сост. М. Г.Арановский. – М.: КомКнига, 2007. – 240 с.
8. Неменский Б. М. Эмоционально-образное познание в развитии человека // Вопросы психологии. – 1991. — № 3. – С. 9 – 16.
9. Олексюк О. М. Педагогіка духовного потенціалу особистості: сфера музичного мистецтва: Навч. посіб. / О. М. Олексюк, М. М. Трач. – К.: Знання України, 2004. – 264 с.
10. Потапчук Т. Виховний потенціал музичного мистецтва // Нова педагогічна думка: Науково-методичний журнал. – 2008. – № 2. – С. 141.
11. Ростовський О. Я. Проблеми і перспективи музично-педагогічної освіти в Україні // Учитель музики — хормейстер в школі. Зб. наук. пр. – Суми: Сумський ДПУ ім. А. Макаренка, 2001. – 164 с.
12. Рудницька О. П. Вплив музичного сприйняття на розвиток професійно значущих якостей майбутнього вчителя // Педагогіка і психологія. – 1994. – № 4. – С. 98 – 106.
13. Таланчук Н. М. Системно-синергетическая философия как методология современной педагогики // Магистр. – 1997. – С. 32 – 41.