УДК 316.6
Л. В. Косарєва,
Вінницький національний технічний університет (м. Вінниця)
Постановка проблеми. Серед актуальних проблем вищої школи однією з найменш розроблених є психологічне забезпечення навчального процесу стосовно адаптації студентів до навчання. Цей період навчання у вищому навчальному закладі є досить важливим для розвитку та становлення молодої людини.
Проблема адаптації людини до постійних змін навколишнього середовища має надзвичайну актуальність. Це пов’язано з тим, що саме процес адаптації визначає можливості діяльності людини стосовно виживання та діяльності в умовах підвищеної стресогенності зовнішнього середовища, що постійно змінюється. Недостатня адаптованість до дії різноманітних стресорів призводить як до зниження ефективності діяльності людини, так і до виникнення різноманітних нервово-психічних і психосоматичних захворювань Кокун О. М. [4 ]
Є підстави вважати, що вік студентів перших-других курсів припадає на один з найскладніших етапів психічного розвитку, і тому процес адаптації не завжди буває ефективним тому, що в цей час у студента відбувається багато емоційно-особистісних і когнітивних змін. Нерідко кількість цих змін перевищує ту, яка припадає на весь період навчання у вузі. Ці зміни обумовлені ситуацією нових і незвичних вимог (часто імпліцитних, неявних), які змушують першокурсників визначитися, зробити вибір, брати на себе відповідальність[1].
Саме юнацький вік за Е. Еріксоном знаходиться в групі ризику, оскільки цьому вікові притаманна нестабільність, несформованість ідентичності.
Значущість адаптаційного періоду на перших- других курсах у вищих навчальних закладах вимагає розробки соціально-психологічного супроводу як компоненти, яка б змогла найефективнішим чином забезпечувати вирішення проблем особистісного становлення молодої людини.
Мета дослідження. У даній статті ми розглянемо особливості вивчення окресленої проблематики, яка дає підстави стверджувати, що на даному етапі розвитку психологічної науки адекватне вирішення проблеми адаптації студентів до навчання вимагає інтеграції знань із різних галузей науки і практики, системного мислення.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. У статті ми будемо виходити з розуміння цілісної інтегральної індивідуальності як воєдино зв’язаної сукупності біологічно і соціально обумовлених якостей. Такий підхід викладений у працях вітчизняних психологів (Б. Г. Ананьєва, В. С.Мерліна, К. К. Платонова, В. М. Мясіщева, Б. Ф. Ломова, В. М. Русалова та інших).
Згідно з Е. Еrikson (1953) вік студентства — це передусім криза ідентичності, яка полягає у послідовності соціальних та індивідуально-особистісних виборів, ідентифікацій, самовизначень та особистісних змін. Спираючись на концепції деяких зарубіжних (R. Devis, T. Millton, R. Curtis, D. Magnusson) та вітчизняних (П. Лушин, 1999) психологів, під особистісними змінами ми розуміємо міжсистемний перехід до нових можливостей нової ідентичності. Даний перехід виникає в умовах неможливості особистості продовжувати своє функціонування на існуючому рівні. Це характерно для ситуацій переживання студентом-першокурсником досвіду, що виходить за межі звичайного людського (наприклад, психічна травма), коли студент-початківець вимушений відмовитись від колишніх цінностей і принципів, колишніх способів існування і шукати абсолютно нових, раніше невідомих і незнаних, але тих, які дозволяють вижити у важкій ситуації і перейти до нового, більш ефективного способу функціонування.
Одним із значних видів непродуктивних витрат в адаптації студентів до навчання є так звані витрати, пов’язані зі стресом. Дослідження складових психологічного стресу (когнітивних, емоційних, соціально-психологічних, особистісних тощо) можуть обумовлюватись різними психосоціальними факторами, які викликають стрес.
Шляхом теоретичного аналізу виділено п’ять типів порушення адаптації на початковому етапі навчання у вищих навчальних закладах: психофізіологічний, ментально-інформаційний, особистісно-психологічний, соціально-психологічний і профорієнтаційний.
Основні психологічні проблеми, які виникають у студентів-першокурсників, можна окреслити як проблеми пристосування до нових умов навчання:
а) невідповідність уявлень першокурсників про умови та зміст навчального процесу реальним умовам навчання у вищих навчальних закладах; невідповідність здібностей новим вимогам; неадекватність мотивації навчання; темпу та об’єму навчання;
б) поява нових соціальних контактів (з однокурсниками та викладачами); стресова ситуація; неузгодженість атрибутивних процесів; невідповідність соціальних очікувань щодо власної особистості реальному ставленню оточуючих; активізація захисних механізмів у відповідь на груповий тиск;
в) самоорганізація: перший досвід самостійного життя (для студентів з інших міст);
г) самоконтроль навчання; узгодженість режиму праці і відпочинку.
Як зауважує Ю. Н. Кулюткін [7], перехід до дорослого життя, як і будь який перехідний етап, сповнений протиріччями. З одного боку, молода людина здобуває статус дорослої людини, але з іншого боку такого досвіду життя у неї ще нема. Різні «дорослі» ролі засвоюються нею не відразу: в одних випадках вона діє як дорослий, а в інших – ще ні, що у свою чергу зумовлює й різний ступінь серйозності та відповідальності у різних ситуаціях. Молода людина намагається всіляко підкреслити свою самостійність у виборі і прийнятті рішень, однак цей вибір може здійснюватися імпульсивно, а прийняття рішення часто змінюватися.
У профілактиці та корекції зазначених негативних явищ застосування традиційних педагогічних методів і методик виявляється малоефективним, оскільки викладачі, вихователі потребують допомоги кваліфікованих фахівців у галузі прикладної психології, соціальної роботи і соціальної педагогіки, розробки й застосування новітніх психолого-педагогічних технологій [3].
У провідних вузах України почали вже працювати психологічні служби: Луганському національному педагогічному університеті ім. Тараса Шевченка, Дніпропетровському національному університеті, Вінницькому національному технічному університеті, Херсонському державному медичному університеті.
Однак на сучасному етапі розвитку вищої освіти підкреслюється необхідність нового підходу до визначення змісту, цілей, завдань і структури організації психологічної служби ВНЗ (С. П. Бочарова, І. В. Дубровіна, О. В. Землянська, Ю. М. Швабл). У сучасних розробках новий підхід розвивається в межах акмеологічного напрямку ( О. О. Бодальов, А. О. Деркач, А. А. Реан та ін.)
У США широко розвинута мережа студентських служб психічної адаптації і психічного здоров’я. Серед університетських особистісних і міжособистісних проблем, з якими студенти звертаються до цих служб, є: недостатні здібності до навчання; конфліктний сусід по кімнаті; ностальгія; розчарування у відносинах; зловживання алкоголем чи іншими психотропними речовинами; труднощі в інтимних стосунках; самотність та ізоляція; переїдання й проблема схеми тіла; депресія й думки про самогубство; занепокоєння; проблема сексуальності і сексуальної ідентифікації; сімейний конфлікт; горе й утрата.
Для позначення певних складових здатності до успішної адаптації в умовах стресу американська психологія використовувала багато термінів. Серед них найчастіше зустрічаються такі; «adaptive coping», «life orientation», «self-healing personality”, «ego-resilience», «psychological resilience» [9].
Поняття «resilience» у психологічних словниках і енциклопедіях буквально перекладається як психологічна пружність, еластичність. Аналіз психологічних англомовних джерел показав, що під цим терміном розуміють не тільки процес відновлення, але і процес захисту від травми, процес адаптації до травматичних ситуацій, екстремальних умов, здатність долати життєві стреси і підтримувати стабільний стан і ефективність соціального функціонування в умовах травматичного стресу.
У межах студентських психологічних консультацій для поліпшення індивідуальної ефективності й еластичності, пружності («resilience», як технічний термін стосується здатності системи протистояти діапазону коливань навантаження) студенти усвідомлюють, що в них є певні зразки неадаптивного мислення й поведінки, які створюють проблеми в житті і заважають успішно адаптуватися у ВНЗ [8].
Зокрема американськими дослідженнями встановлено, що третина студентів під час навчання у коледжі переживають різні симптоми депресії, які можуть виникати через стрес студентського життя, тиск навчального плану, думки про прийняття рішення стосовно кар’єри, помилкові уявлення, наприклад: про отримання лише відмінних оцінок, про нещасне кохання та ін. [1].
Жан Брукс [8] відмічає, що розширити можливості навчального закладу щодо здатності переборювати важкі ситуації і залишатися стабільним під впливом несприятливих умов адаптації можна за домопогою структурованих методик, методів, і робить припущення, що навчальні заклади могли б підсилити пружність, розвиваючи соціальну компетентність, зміцнюючи зв’язки між студентами й викладачами, доносячи інформацію студентам про високі очікування їх навчальної й суспільної діяльності, збільшуючи пружність у викладачів та інших співробітників, підтримуючи взаємини з родинами студентів, використовуючи можливості громадськості.
Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що зазвичай профілактика і подолання дезадаптації базується у першу чергу на педагогічних, дидактичних й організаційних заходах [6 ]. Проблема профілактики і запобігання дезадаптивних станів, що викликані стресом, сягає далеко за межі лише фізіологічної і медичної емпірії і пов’язана з формуванням і розвитком адаптивних механізмів довільної і мимовільної саморегуляції, розвитком такої базальної властивості мотивації і валеогенних (від лат. valeo – бути здоровим) властивостей особистості. Істотна роль у цьому належить теоретичній та практичній психології [6].
За теорією прихильності Дж. Боулбі [10] соціальна підтримка зі сторони значущого дорослого є важливим фактором психічного і фізичного здоров’я.
До кого звертається молодий юнак чи дівчина у разі виникнення відчуття, що обрана «не його» професія; або тоді, коли виникає безвихідь в інтимно-особистісних стосунках; як бути у ситуації розлучення батьків і на чий бік схилитися (а часто це відбувається саме в період, коли доросла дитина покидає батьківський дім); як завоювати собі «місце під сонцем», коли життя у місті абсолютно є не схожим на минуле зі своїми зрозумілими законами і традиціями; що робити, коли життя втрачає усякий сенс і нема надії на кращі зміни? Таких питань безліч. На нашу думку, вирішуватись ці питання можуть психологом за допомогою тактики «Case management», що за своєю суттю є соціально-психологічним супроводом в тому сенсі, коли застосовується декілька методів та психологічних інструментів для досягнення стабільного позитивного результату в адаптації, а не просто «точкова» допомога у вирішенні окремих психологічних проблем.
Авторами Shatte A., Reivich К. [8] пропонується до уваги «практична дорожня карта», якою необхідно керуватися при несподіваних проблемах, сюрпризах і невдачах у навчанні, на роботі, вдома.
Підвищити звичку розуму, таку як пружність, еластичність, можна шляхом зміни того, як ми осмислюємо проблему.
Автори виокремили 7 факторів еластичності:
¾ відсутність надмірної самокритики;
¾ можливість свідомого управління поведінкою в будь-якій кризовій ситуації;
¾ вміння впоратися з горем і занепокоєнням;
¾ уміння переборювати перешкоди у відносинах, родині, в навчанні;
¾ уміння досягти кращого фізичного здоров’я;
¾ уміння підтримувати оптимізм;
¾ уміння використовувати позитивні шанси, що дає життя [8].
Пружність, еластичність починає розвиватись, коли людина:
¾ вірить у свою здатність справлятися з травматичними подіями власного життя;
¾ підтримує емоційні й інструментальні зв'язки з навколишніми і приймає їх підтримку;
¾ уникає згадок про те, що трапилося, дивитися телепередачі про ці події;
¾ приймає травматичну подію як частину життєвого досвіду;
¾ ставить реалістичні цілі, реалістичні плани і досягає їх;
¾ дивиться на речі оптимістично, в широкій перспективі.
Автори Shatte A., Reivich К. [8] наводять деякі узагальнені правила, які ведуть до щасливого та здорового життя.
Підтримуйте зв'язки з іншими. Добрі стосунки з членами родини, друзями та іншими людьми мають дуже велике значення. Приймайте допомогу й підтримку від тих, хто про вас піклується. Допомога іншим, коли їм важко, також приносить користь тому, хто допомагає.
Уникайте бачити кризи як нерозв'язні проблеми. Дивіться на події у перспективі. Ви не можете змінити те, що вже трапилось, але можете змінити власну інтерпретацію цих подій і реакцію на них. Спробуйте вийти за межі сьогодення і подивитися на майбутні події у перспективі. Пам'ятайте, що травматичні події закінчуються й обставини можуть, зрештою, поліпшитися. Навіть при виникненні дуже тяжких подій розглядайте ситуацію в ширшому контексті і довгостроковій перспективі. Уникайте висмикувати цей випадок з усіх подій. Відзначте будь-які думки, відчуття, звернення до яких полегшують стан у важких ситуаціях.
Сприймайте будь-які несприятливі зміни як частину життя. Певні цілі не можуть бути досяжними в результаті несприятливих подій. Прийняття обставин, які не можуть бути змінені, допомагає сфокусуватися на обставинах, що можуть бути скеровані.
Організуйте час для досягнення цілей. Створіть реалістичні цілі. Зробіть якийсь дріб'язок, що наближає вас до мети. Робіть щодня хоч щось, що наближає вас до мети. Прагнучи виконувати свої щоденні плани, ви забезпечуєте почуття стійкості, нехай все навкруг здається хаотичним. Складання щоденних планів може заспокоїти навіть дітей. Визначте час для харчування, роботи, фізичних вправ і відпочинку. Основний час віддавайте захопленням, які приносять вам насолоду. Це дозволить лишатися збалансованим і легше переборювати напружені події.
Відпочивайте від новин, пов'язаних з травматичними подіями. Занадто багато таких новин можуть розвивати занепокоєння. Витрачайте на новини не більше години на день. Не дивіться і не слухайте новини перед сном.
Активно дійте. Дійте активно в несприятливих ситуаціях настільки, наскільки можете.
Майте план на випадок непередбаченої ситуації. Такий план зробить вас підготовленим до несподіваних подій.
Підготуйте комплект безпеки. Ви повинні мати комплект, до якого включіть речі, з якими комфортно, зручно й безпечно. Наприклад: улюблена книга, журнал, улюблені речі.
Згадайте способи, за допомогою яких ви переборювали важкі ситуації: наприклад, смерть близької людини чи розлучення, хворобу.
Підтримуйте оптимізм і позитивні погляди на життя. Оптимізм дозволяє бачити приємні речі у житті, наприклад, добре здоров'я, комфортний будинок, міцна дружба тощо. Намагайтеся мати упевнений оптимістичний вигляд.
Відкривайте в собі нові можливості. Люди часто можуть довідатись щось нове про себе і відкривають, що вони стали більш зрілими в певному відношенні. Це результат їх боротьби з важким стресом. Багато людей, які відчули тяжкий стрес, усвідомлювали, що стали сильнішими, стійкішими, самостійнішими, ніж раніше.
Подбайте про себе самі. Зверніть увагу на власні потреби й почуття. Зверніться до діяльності, яка приносить задоволення. Виконуйте фізичні вправи.
Майте інформацію про місця, де можна отримати допомогу. Це звернення до літератури, Інтернет-ресурсів, до значимих для тебе людей, психолога, психотерапевта [9].
ВИСНОВКИ
Психологічний засіб, що дозволяє керувати занепокоєнням, страхом, стресом у несприятливих умовах адаптації до навчання – це розвиток пружності (resilience). Підвищити пружність можна шляхом зміни того, як студент осмислює проблему. Пружність як властивість особистості пов’язана з успішним пристосуванням у несприятливих умовах адаптації студентів до навчання. Розвиток пружності – це шлях до щасливого й здорового життя.
ЛІТЕРАТУРА
1. Атватер И., Даффи К. Г. Психология для жизни. Упорядочение образа мыслей, развитие и поведение человека наших дней: Учебное пособие: пер. с англ. / Под ред. проф. Е. А. Климова. – М., 2003.
2. Балакірєва О. М. Методологічні підходи до дослідження соціалізації молодого покоління // Матеріали засідання секції «Соціологія молоді» міжнародної науково-практичної конференції «Проблеми розвитку соціології на сучасному етапі (теоретичні і методичні питання )» / Інститут соціології АН України, Укр. НДІ проблем молоді. – К., 2003. – С. 14.
3. Панок В. Г., Рудь Г. В. Психологія життєвого шляху особистості: Монографія. – К. : Ніка-Центр, 2006.
4. Кокун О. М. Психофізіологія. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 184 с.
5. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис: пер. с англ./ Эриксон; общ. ред. и предисл. А. В. Толстых. – 2-е изд. – М.: Флинта: МПСИ: Прогресс, 2006. – 352 с. – (Библиотека зарубежной психологии).
6. Розов В. І. Адаптивні антистресові психотехнології: Навч. посібн. – К.: Конкорд, 2009. – 278 с.
7. Чуйко О. В. Психологічна служба ВНЗ як фактор екологізації освітнього середовища. Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. Максименка С. Д. – К.: «Логос», 2008. – Т. 7, вип.15. – 356 с.
8. Shatte A., Reivich К. The Resilience Factor: 7 Essential Skills for Overcoming Life’s Inevitable Obstacles. – N. Y.: Broadway, 2002. – 272 р.
9. What Predicts Adjustment Among College Students? A Longitudinal Panel Study. By Mary E. Pritchard, PhD; Gregory S. Wilson, PED; Ben Yamnitz, BS. Journal Of American College Health, Vol. 56, No. 1, July/August 2007.
10. Ainsworth, M. and Bowlby, J. (1965). Child Care and the Growth of Love.: London, Penguin Books.