УДК 796.0111
Є. П. Микитюк, В. В. Овчарук,
Вінницький національний технічний університет (м. Вінниця)
У формуванні загальної культури студентів, фізична культура виступає як важливий базовий компонент. В теперішній час у вузах країни використовуються крім загальновідомих і такі форми фізичної культури, як неспеціальна фізкультурна освіта, рекреація і реабілітація [3].
У процесі формування фізичної культури студентів важливим елементом стає мотиваційна сфера особистості, обсяг теоретичних та методико-практичних знань, рухових умінь і навичок. Ціннісне ставлення до фізичної культури особистість набуває в процесі власної активної діяльності, а ефективність цього процесу залежить від реалізації принципу єдності її фізичного, інтелектуального і морального потенціалів.
Дослідженнями доведено, що за сучасними уявленнями освітянський процес, з одного боку, співвідноситься зі своїм соціально значущим змістом, а з іншого – обумовлений досвідом студента як суб`єкта освітянського процесу і носія власної культури [2]. В зв`язку з існуючим кризовим демографічним станом в Україні в останні роки все частіше стали говорити про фізичну культуру і її різновиди не тільки як про соціальний феномен, але й як про стійку якість особистості. Саме тому освіта у вузі зорієнтована на формування студента як суб`єкта власної фізичної культури. Фізична культура – це складова частина загальної культури і багато в чому визначає поведінку людини у навчанні, побуті, спілкуванні, на виробництві. Вона однозначно сприяє вирішенню оціально-економічних, виховних і оздоровчих задач [1, 2 ].
У спеціальній науковій літературі достатньо даних про значну роль фізичної культури в оздоровленні організму людини, організації і становленні здорового способу життя. Разом з тим фактично немає даних, які б характеризували не лише виконання навчальної програми з дисципліни, а й її реальний внесок у формування мотиваційно-ціннісного аспекту особистісної фізичної культури студента на різних етапах навчання.
Практично відсутні матеріали дослідження динаміки становлення фізичної культури студентів у процесі засвоєння ними цього виду культури через вивчення дисципліни «Фізична культура». Тому актуальною є відповідь на запитання: «Як відображається реальне вивчення дисципліни на фактичному формуванні особистої фізичної культури студентів?». Вона важлива для визначення шляхів удосконалення навчального процесу.
Мета дослідження – розробка й експериментальне обґрунтування шляхів оптимізації навчального процесу з фізичного виховання і можливостей ефективного залучення студентів університету до опанування ціннісного потенціалу фізичної культури.
Дослідження, проведене кафедрою фізичного виховання, було спрямовано на оцінювання рівня сформованості фізичної культури студентів і визначення шляхів підвищення ефективності освітянського процесу. Проаналізовано показники рівня фізичної культури студентів; показники, які характеризують особливості організації навчального процесу з формування фізичної культури студентів; можливі зміни в організації освітянського процесу з фізкультурного виховання через впровадження нових педагогічних технологій.
Не вдаючись до детального розкриття динаміки окремих показників, відмітимо, що протягом перших чотирьох навчальних триместрів у студентів всіх відділень спостерігається деяке підвищення рівня соматичного здоров’я, але наявний рівень за шкалою оцінок характеризується як «нижче середнього» та «середній». Ці показники в роботі викладачів є переважними.
При цьому в навчальній програмі з фізичного виховання майже не приділяється уваги використанню факторів впливу на формування особистості студентів. Тоді як принцип виховання гармонійно розвинутої особистості передбачає таку організацію базової підготовки в фізкультурно-спортивній діяльностіоб студенти могли опановувати методи і рийоми самостійного накопичення знань, формування переконань і звичок до систематичних занять фізичними вправами і спортом, набувати, етичних, естетичних, правових, комунікабельних якостей, залучатись до здорового способу життя.
Формування фізичної культури студентів у навчальному процесі проявляється також у їх ставленні до цінностей фізичної культури та рівня розвитку їх власної фізичної культури. Студентів, які брали участь у дослідженні, за даними анкетування, в залежності від їх ставлення до фізичної культури і рівня фізкультурно-спортивної активності, умовно можна розподілити на чотири типологічні групи за часом, що витрачається на заняття фізичними вправами і спортом.
1. Студенти, які не виявляють фізкультурно-спортивної активності. Витрати їх часу на заняття фізичним вправами не більше 1 години на тиждень (8,9% опитаних).
2. Студенти з недостатньою фізкультурно-спортивною активністю, у яких витрати часу на заняття фізичним вправами складають не менше 6 годин на тиждень (53,6% опитаних).
3. Студенти з оптимальною фізкультурно-спортивною активністю, у яких витрати часу на заняття фізичним вправами складають від 6 до 8 годин на тиждень (23,4% опитаних).
4. Студенти з відносно високою фізкультурно-спортивною активністю, у яких витрати часу на заняття фізичним вправами перебільшують 8 годин на тиждень (14,1% опитаних).
Аналіз отриманих даних свідчить, що суттєвий вплив на рівень фізкультурно-спортивної активності мають такі фактори: бажання підвищити фізичну підготовленість, оптимізація ваги, покращення статури, необхідність отримання заліку, можливість відновлення і підвищення працездатності та ін. Найменший відсоток (15,3%) припадає на бажання виховувати волю і характер.
Перешкоджають формуванню мотивації й активного ставлення до фізкультурно-спортивних занять такі внутрішні фактори: не вистачає часу, відсутність потреби, шкідливі звички тощо.
З метою підвищення ефективності фізкультурно-спортивної діяльності актуальним стає вирішення пріоритетності вибору форм занять фізичними вправами в університеті. Значний інтерес студенти проявляють до спеціалізованих і секційних занять з обраного виду спорту (40,1%). Певна частка студентів вважають найбільш придатною формою заняття в університетському фізкультурно-оздоровчому центрі у позанавчальний час (29,3%). Незначна кількість студентів бажає використовувати самостійну форму занять (12,4%).
Результати дослідження довели, що чим старшим стає студент, тим менш систематичними стають його заняття фізичним вправами і спортом, а частина студентів зовсім припиняють такі заняття.
Таблиця 1.
|
Категорія Курс |
Спортсмени |
Фізкультурники |
Не займаються |
|
1 курс |
19,5% |
53,4% |
26,9% |
|
2 курс |
16,3% |
59,0% |
24,6% |
|
3 курс |
12,9% |
46,8% |
40,1% |
ВИСНОВКИ
Результати анкетування, опитування і бесід зі студентами показують, що студентам не вистачає елементарних медико-біологічних і методико-практичних знань для якісного опанування основ фізичної культури. Ввести лекційний курс неможливо в зв’язку з незначною кількістю годин планових занять з дисципліни, що вступає в протиріччя з рекомендаціями МОН України.
Існуюча організація навчального процесу з фізичного виховання у ВНТУ не створює необхідної основи для ефективного формування фізичної культури студентів і одержання ними неспеціальної фізкультурної освіти, а здатна лише вирішувати задачі фізичної підготовки і рекреації студентів.
Очевидними можуть бути такі шляхи формування фізичної культури студентів:
¾ введення в навчальний процес у повному обсязі теоретичного і методико-практичного розділів програми з фізичної культури, яку рекомендує МОН України;
¾ використання нових форм занять і інформаційних технологій, активних методів тощо;
¾ організація самостійного вивчення студентами у позанавчальний час теоретичного розділу програми шляхом використання комп’ютерних сайтів;
¾ проведення індивідуальних бесід і консультацій під час занять у фізкультурно-оздоровчому центрі або клубах за спортивними інтересами.
Підсумовуючи сказане, відмічаємо, що принципи гуманізації вищої освіти в Україні розповсюджуються як на всю систему фізичного виховання і спорту, так і на оздоровчий рекреаційний процес у студентському середовищі. Професійне і послідовне впровадження принципів гуманізації сприяє формуванню особистої фізичної культури студента, тому необхідно розвивати і неухильно удосконалювати соціальну систему фізичної культури.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бальсевич В. К. Интеллектуальный вектор физической культуры человека (к проблеме развития физкультурного знания) // Теория и практика физической культуры. – 1991. – № 7. – С. 37 – 41.
2. Лубышева Л. И. Концепция физкультурного воспитания: методология развития и технология реализации // Физическая культура: воспитание, образование, тренировка. – 1996. – № 1. – С. 5 – 11.
3. Петренко М. І. Самостійні заняття студентів з фізичного виховання: Навчальний посібник – Вінниця: ВНТУ, 1998. – С. 35.
4. Пономарев Н. И. Физическая культура как элемент культуры общества и человека. – СПб, 1996. – С. 284.