УДК 378
Н. А. Насонова,
Вінницький національний технічний університет (м. Вінниця)
Сучасне суспільство характеризується швидкими змінами в усіх сферах життя. Набуває обертів і реформування освіти. Особливо це стосується вищої освіти, яка готує фахівців для всіх галузей економіки, науки, техніки, промисловості та сільського господарства.
Світова криза, яка неоминула й Україну, тільки підтвердила, що Україні потрібні не просто висококваліфіковані фахівці, а фахівці, які здатні мислити нестандартно, швидко реагувати на потреби часу, використовувати свої фахові знання та вміння не тільки до конкретних ситуацій, а й мислити стратегічно, передбачати можливий вплив різних несподіваних факторів.
Визначаючи, що підготовка саме таких освічених, конструктивних і практичних людей, здатних до співпраці, міжкультурної взаємодії, відповідальних за долю країни, її соціально-економічне процвітання, є передумовою побудови розвинутого суспільства, саме тому метою освіти в Україні проголошено всебічний розвиток людини як особистості, розвиток її талантів і здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору [1].
На розвиток особистості, здатної до пізнання, самореалізації, формування розвиненої людини, яка є не тільки висококваліфікованим конкурентоспроможним фахівцем, але й носієм національних, світових, загальнолюдських цінностей, традицій, культури, творцем цивілізації направлені нормативні документи України в сфері освіти, документи Болонського процесу, до якого Україна, маючи спільні інтереси з європейськими країнами, приєдналася в травні 2005 р. і чітко визначила орієнтири входження у єдиний європейський простір освіти (ЄЄПО).
Хоча Україна здійснює заходи щодо розвитку та зміцнення взаємовигідного міжнародного співробітництва у галузі вищої освіти, створюючи для цього всі умови (Закон України про вищу освіту №298 - III із змінами, 2010р.) [2], і процес реформ дуже швидко просувається вперед, і є повне розуміння принципів, пріоритетів ЄЄПО, peформування національної системи освіти, практика реалізації цих принципів визиває неоднозначне їх розуміння.
Мета цієї статті – на досвіді ВНТУ, практиці викладання іноземних мов розглянути, проаналізувати з точки зору інтеграції України в ЄЄПО практичні проблеми, можливі шляхи їх вирішення, щоб принципи та пріоритеті ЄЄПО, пріоритети формування національної системи освіти України не залишилися гаслами, не набули лише формальних ознак, а привели до побудови в України дійсно якісної освіти, до дійсно ефективного, активного міжнародного співробітництва з європейськими країнами і з країнами світу.
Всі проблеми, складнощі, які виникають в процесі реформування вищої освіти, реалізації принципів та пріоритетів Болонського процесу, їх вирішення залежить від глибини розуміння цих задекларованих принципів та пріоритетів.
Якими б різними не були проблеми, необхідно знайти відправну точку, яка б поєднувала теорію та практику, відображала, з одного боку, єдність української системи освіти з європейськими країнами, а з іншого, особливість наших національних надбань. Бачення такої точки, або площини поєднання різнопланових теоретичних та практичних проблем дозволяє роз’єднати теоретичний та практичний аспекти проблеми, визначити саму проблему, джерело її виникнення та шляхи її вирішення.
Визначимо коло найбільш типових проблем, з якими стикається викладач. Серед них: впровадження кредитно-трансферної системи; розуміння кредиту; розуміння компетенцій, результатів навчання, різниці між ними; проблема співвідношення гуманітарних та фахових дисциплін в технічному ВНЗ; розробка навчальних програм; забезпечення якості підготовки фахівців, їх конкурентоспроможності; впровадження інноваційних технологій; написання навчальних посібників; впровадження дистанційного навчання; визначення навантаження студентів та викладачів; розуміння практичної сторони пізнання та розвитку особистості; проблема корупції в освіті; мотивація студентів; визначення дескрипторів рівнів іноземної мови тощо.
Такі проблеми багатоаспектні, адже впливають одна на іншу, можуть бути розглянуті з різних точок зору.
Одна з важливих проблем для нашої освіти, яка пов’язана з багатьма іншими проблемами, яка доводить, що українська освіта повинна впроваджувати європейські стандарти в практику. Вона полягає в тому, що наші українські висококваліфіковані фахівці, які мають всі переваги з точки зору їх фахової підготовки, дуже часто є неконкурентоспроможними, коли приймають участь у різних програмах на отримання міжнародних грантів. Розглянемо цю проблему як приклад з різних точок зору.
На семінарі з представником Британської Ради, на якому були присутні представники всіх ВНЗ Вінниці, Київа та багатьох інших міст України, було запропоновано оцінити рівень іноземної мови одного українського студента на основі аудіозапису його відповіді. Одностайно викладачі оцінили цю відповідь на оцінку «відмінно»: чудова безпомилкова мова, яка демонструвала високий рівень знань лексичного матеріалу, викладачі високо оцінили логічний розвиток досить складної теми, але всі були здивовані, почувши оцінку, яку отримав студент. Це була задовільна оцінка, ще більше учасників семінару здивували критерії оцінювання, 50 % яких оцінювали відповідь не з точки зору мови, а з точки зору логіки розвитку відповіді, чому приділяється в європейських країнах (і в школах, і в вищих навчальних закладах) багато уваги в практиці викладання не тільки іноземної мови (Writing, Writing for Academic Purposes), детально розглядаються та практикуються не тільки загальні положення, а і специфічні особливості кожного типу письма.
Розуміння важливості знань цих особливостей змусило включити в програму вивчення курсу «Ділової англійської мови» в ВНТУ для студентів з поглибленим вивченням іноземної мови окремі підтеми («Project Statement», «Statement of Purpose») в темі «Applying for a Job», яка містить необхідну інформацію стосовно працевлаштування та участі в різних програмах, але практика викладання курсу «Ділової англійської мови», аналіз результатів, які отримали студенти поставили на першій план нові проблеми. Консерватизм мислення студентів виявився найскладнішою проблемою для викладача в процесі викладання. Перш за все, це стосується не знань, як написати той чи інший документ, а як написати «effective»,«outstanding» резюме, яке дає змогу конкурувати, на що саме нас орієнтує Болонський процес.
Ідентичність проблеми підтвердив ректор одного з американських університетів, аналізуючі результати інтерв’ю в однієї з запропонованих програм. Те, що українськими фахівцями розглядається як особливість українського менталітету, західними фахівцями розглядається як соціокультурна компетентність. Це було також враховано, коли розроблявся курс «Ділової англійської мови» в ВНТУ для студентів з поглибленим вивченням іноземної мови, акцент робився не на інформацію про саму процедуру проходження інтерв’ю, а на особливості, які давали студенту можливість конкурувати та перемагати.
Хоча Україна тільки починає оперувати поняттям «компетентність» у сенсі, який пропонують європейські країни, експерти країн Європейського Союзу чітко визначають поняття «компетентність», яке в публікаціях ЮНЕСКО трактовано як поєднання знань, умінь, цінностей і ставлень, які застосовуються у повсякденні [3]. Компетентнісно-орієнтований підхід до формування змісту освіти став новим концептуальним орієнтиром вищої школи. З огляду на це постала потреба визначити, відібрати та ґрунтовно ідентифікувати найважливіші ключові компетентності (key competencies), саме вони сприяють досягненню успіхів у житті й підвищенню якості суспільного життя, а також відповідають багатоманітним сферам життя. Рада Європи запропонувала 5 ключових компетентностей, якими мають володіти молоді європейці: політичні й соціальні компетентності; компетентності, пов'язані з життям у багато культурному суспільстві; компетентності, володіння усним та письмовим спілкуванням; компетентності, пов'язані із розвитком інформаційного суспільства; здатність вчитися протягом життя.
Важливим кроком стало дослідження ключових компетентностей, яке було проведене у 2002 р. під адмініструванням Інфомаційної мережі з освіти в Європі (EURYDICE).
Європейська довідкова система (Key Competences for Lifelong Learning. A European Reference Framework) складається з восьми ключових компетентностей: спілкування рідною та іноземною мовами; математична компетентність та базові компетентності в галузі науки й техніки; цифрова компетентність; компетентність навчатися вчитися; міжособистісна, міжкультурна, соціальна й громадянська компетентності; підприємливість; культурне самовираження [4]. Основи більшості ключових компетентностей закладаються гуманітарними дисциплінами (такими як філософія, логіка, етика, рідна та іноземна мови та іншими). Саме гуманітарні дисципліни найбільш впливають на розвиток студента як особистості, і саме особистісна орієнтація освіти визначена законом України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Національну доктрину розвитку освіти»[1,2,5] пріоритетним напрямком державної політики та метою розвитку освіти, яка «полягає у створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, вихованні покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, оберігати й примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти». [1] Така центрованість на особистості студента зумовлює і мету Болонського процесу з формування привабливого й конкурентоспроможного Європейського простору вищої освіти, що є основою цього процесу.
Хоча в суспільстві існує повне розуміння великої значимості гуманітарних дисциплін на всебічний розвиток особистості студентів як носіїв людських цінностей, культури, національних норм і традицій, які впливають на розвиток цивілізації, і в ВНТУ, саме технічному закладі, склалося особливе ставлення до гуманітарних дисциплін, в університеті створено Центр культурології, започаткована кафедрою культурології традиція проведення гуманітарних конференцій з проблем гуманізації освіти, створені нові кафедри, між якими кафедра теорії та практики перекладу (зараз Центр технічного перекладу), створені групи поглибленого вивчення іноземної мови, що свідчіть про розуміння важливості вивчення іноземної мови з точки зору міжнародного співробітництва та конкурентоспроможності випускників ВНТУ (вивчення іноземної мови визначено як один з пріоритетів освіти), але саме для технічних ВНЗ проблема співвідношення гуманітарних та технічних дисциплін стала особливо гострою у зв’язку з великою різницею того, що викладається в гуманітарних та технічних дисциплінах, які викладаються в ВНТУ. Технічні заклади стоять перед необхідністю болючого вибору визначення годин навантаження дисциплін.
Якщо позитивне ставлення до гуманітарних дисциплін співпало в часі з отриманням Україною незалежності, побудовою української державності, спробою відродження та розвитку української культури, цінностей, традицій, проголошення ідей гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами, це також співпало з проголошенням ідей, принципів та пріоритетів Болонського процесу, які було закладено в Сорбонській декларації (яку підписали міністри освіти чотирьох країн: Франції, Німеччини, Італії та Великої Британії в травні 1998 р.), і які отримали подальший розвиток та доповнення в інших документах Болонського процесу – в Декларації Болонської зустрічі у верхах (1999), в комюніке конференцій міністрів освіти країн-учасниць Болонського процесу (Прага, 2001; Берлін, 2003; Берген, 2005; Лондон, 2007), то зараз наступив час переходу від декларування принципів та пріоритетів до конкретних дій.
Визначальним у концепції організації навчальної діяльності, чия мета — досягти конкретного результату, вираженого в термінах компетентностей (саме принцип опори на результати навчання і компетентності створює умови для забезпечення орієнтації освітніх програм на особистість студента), стає вироблення механізму визначення навчального навантаження, що спирається на поняття кредиту як часу, потрібного типовому студентові в даних умовах для досягнення очікуваного результату, при цьому кредит постає узагальнюючим показником трудомісткості програм, їхніх одиниць (відповідно до Європейської кредитно-трансферної системи). Неприпустимо просто змінювати термінологію, не зачіпаючи суті проблеми. [6]. Виникає багато проблем з програмами навчальних дисциплін. На думку автора статті, це та сама відправна точка конкретних дій, точка, де стикаються теоретичні та практичні проблеми, де задекларовані теоретичні положення отримують конкретну форму у вигляді опису, тем, годин навантаження, а відповідно кредитів, де неприпустима просто заміна одних цифр на інші, формальна заміна термінології без розуміння змін в самій суті навчального процесу. Але під поняттям «програма» мається на увазі ширше значення цього поняття, ніж просто навчальна програма. Тлумачний словник [7] визначає поняття «програма» як «план діяльності, завдання, пояснювальної записки на задану роботу», а інше значення — «опис, зміст», «опис алгоритму вирішення завдання», тобто, з одного боку, програма – це завдання, орієнтир, якого слід дотримуватися, а з іншого, — це алгоритм, шлях вирішення цього завдання.
Як кожне математичне завдання передбачає привільну відповідь, отримання конкретного результату, програма також передбачає конкретний результат навчання. Орієнтація на результат з точки зору нових вимог, зміщення акцентів в навчальному процесі від викладача на студента вимагає також нового розуміння програм з точки зору досягнення результатів навчання, ніж просто процесуальний план дій. Інше тлумачення поняття програми як «опису» ставить ще більше питань перед освітянами. Це не тільки опис змісту, а й нові підходи до розуміння програми, також нові завдання визначення в Україні в процесі інтеграції в ЄЄПО «дескрипторів» [8] (від англійського слова «describe», що означає «описувати») «індикаторів», «показників» (вживається різна термінологія в залежності від того, яка саме програма мається на увазі - предметна, галузева, тощо). По суті це не різні програми, а різні конкретизовані, деталізовані частини загальної програми підготовки фахівців, які мають свої власні дескриптори. Наприклад, навчальна програма з англійської мови, яка розробляється на рівні кафедрі, — це конкретизована частина програми більш високого ієрархічного рівня — програми з іноземної мови. Вона повинна мати свої дескриптори, процес визначення яких почався, і багато зроблено в цьому напрямку, але, щоб досягнути суттєвих змін, гарантувати високу якість підготовки фахівців з точки зору володіння іноземною мовою, необхідно визначити рівні знань володіння іноземною мовою (це стосується не тільки англійської мови, а також інших іноземних мов), але запропоновані стандарти рівнів знань [9] для вищої школи В2, С1, С2 повинні бути затверджені державними нормативними документами для всієї освіти (відповідно – рівні А1, А2, В1 – для середньої школи), можливо і в інших термінах. Взагалі поняття «рівень» набуває в процесі конкретизації програм особливої важливості, так як впливає на вирішення багатьох інших проблем – проблеми оцінювання, навантаження, самостійної роботи студентів, автономності студена (як одної з ключових компетентностей студента, що визначена в рамках програми «De Se Co» [10] та інших проблем. Але поняття «рівень» має і інший контекст застосування, що не вимагає затвердження державними нормативними документами, але що повинно бути чітко визначено, на думку автора статті, на рівні кожної дисципліни. В західних країнах практично у всіх посібниках вказується рівень його призначення (for beginners-для початківців, intermediate level- середній рівень, advanced level-«продвінутий», високий рівень). В США це вказується іноді навіть в назві курсу (наприклад, Spanish for beginners – іспанська для початківців). На думку автора статті, це безпосередньо впливає на всю систему оцінювання, зовнішнє тестування, розробки правил вступу до ВНЗ (що підтвердив досвід зовнішнього тестування у 2010 році). Це також має відношення безпосередньо до задекларованих принципів неперервності освіти, шляхів пізнання самими студентами відповідно до їх мотивації, творчості. Отже, необхідно визначення шляхом дискусії певних рівнів, що дасть можливість підготовки конкурентоспроможних фахівців.
Враховуючи свій власний досвід, українські фахівці мають можливість не тільки впроваджувати досвід європейських країн в свою систему освіти, а й критично ставитися до запропонованих стандартів та рекомендацій, впливати на подальший розвиток ЄЄПО, і саме ВНТУ, який завжди був в перших рядах новаторів, реформаторів, експериментаторів, який має свій власний особливий досвід експериментування та результати цього експериментування, може внести вклад в розвиток своєї національної системи вищої освіти це стосується впровадження модульно-рейтингової системи в навчальний процес, організації самостійної роботи студентів та робочих семестрів, впровадження інноваційних технологій, форм, методів навчання, дистанційного навчання, написання посібників викладачами і багатьох інших напрямків роботи - це все, що очікує подальшої деталізації та конкретизації і після 2010 року, Як зазначено в «Комюніке конференції міністрів європейських країн, відповідальних за сферу вищої освіти» (Лондон, 2007 року) [6], 2010 рік – це особливий рік, рік не тільки звітувань щодо стану інтеграційних процесів в ЄЄПО, він розглядається як можливість для перегляду бачення, яке надихнуло на започаткування Болонського процесу, щоб дії ЄЄВО ґрунтувалися на цінностях та баченнях, які не обмежуються лише структурою та засобами, як можливість трансформувати системи вищої освіти таким чином, що вони будуть здатні вирішувати не тільки нагальні питання, але також будуть здатні прогнозувати проблеми, з якими ми можемо зустрітися в майбутньому.
ВИСНОВКИ
Процес інтеграції України в єдиний європейський простір освіти супроводжується багатьма проблемами теоретичного та практичного характеру, які є багатоаспектними. Впровадження принципів Болонського процесу, які є також принципами розвитку національної доктрини освіти, вимагають конкретизації та деталізації, що буде актуальним і після 2010 року.
ЛІТЕРАТУРА
1. Закон України «Про освіту» Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1991. – № 34. – С. 451.
2. Закон України «Про вищу освіту». – №2984-III, із змінами від 19 січня 2010 р.
3. Turning Education Structures in Europe.General brochure//http:tuning.unideusto.org. – 2007.
4. Villa A. Competences in the teaching and learning process / A. Villa J., Gonzalez, E. Auzmendi, M. J. BezamlSa, J. P. Laka // Tuning GeneralBrochure. English version. - http://tuning.unideusto.org. – 2007.
5. Указ Президента України «Про Національну доктрину розвитку освіти» від 17 квітня 2002 року за № 347/2002.
6. Towards the European Higher Education Area: responding to challenges in a globalised world: London Communique. 18 May 2007 // Basic Principles of the Development of Higher Education of Ukraine. Fail 4 / Under the editorship of I. O. Vakarchuk. Compilers: V. D. Shynkaruk, Y. Y. Bolyubash, 1.1. Babyn. – Kyiv: National Pedagogical Dragomanov University Press, 2008.
7. Ожегов С. И. Словарь русского языка / под ред. д. ф. н., проф. Н. Ю. Шведова. – М: Русский язык. – 1982.
8. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, навчання, оцінювання. / Науковий редактор українського видання доктор пед. наук, проф. С. Ю. Ніколаєва. – Київ: Ленвіт, 2003. – 273с.
9. Ruchen, Dominique S. Key Competence for a Successful Life and Well-Functioning Society. 2003 / Dominique S.Ruchen.-Hogrefe & Huber Publishers, Germany. – P. 4