УДК 124.5:316.3(477)(045)
О. С. Поліщук,
Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія (м. Хмельницький)
Актуальність дослідження. Важливою умовою розвитку суспільства у перехідний період є консолідація суспільства навколо об’єднуючих цінностей. Особливо велика роль у цьому процесі належить політичній та державній елітам, тобто, тим, хто стоїть на різних щаблях державного управління. Сьогодні така консолідація для України є надзвичайно важливою, адже Україна знаходиться, за твердженням провідного філософа, академіка М.Михальченка, на перехідному етапі, який характеризується трансформаційними і модернізаційними змінами. Цей етап у нашій державі затягнувся і ускладнився світовою економічною кризою, яка стала новим приводом для протистояння політичної еліти, що призводить до «онкологічної хвороби» усього суспільного організму. Щоб знайти вакцину від цієї страшної для суспільства політичної недуги, потрібно з’ясувати причини її виникнення.
Як відомо, перехідним вважається суспільство, яке перебуває у стані еволюції від однієї усталеної форми соціальної організації до іншої. Для нього характерними є трансформації в усіх сферах суспільного життя. Перехід означає комплексне, необхідне і суттєве перетворення всіх сфер суспільного життя в цілому у прогресивному напрямі, але відбувається як суперечливий, багатоаспектний процес, в якому ті чи інші прояви можуть тимчасово носити і прогресивний, і регресивний, і змішаний характер. Перехідне суспільство має оптимальну міру інтенсивності соціальних перетворень, зумовлену конкретно-історичними соціокультурними особливостями. Перехідний етап суспільства органічно пов’язаний з процесами попередньої доби, а його майбутнє формується як розгортання поліваріантної можливості реалізації провідних тенденцій сучасності.
Характерними рисами перехідного періоду для будь-якої країни є руйнація системи цінностей, соціокультурна дестабілізація, моральний ригоризм, відродження сакрального, зміна критеріїв соціальної структури, перетворення культури в чинник, що детермінує соціальне життя, загострена нетолерантність до «іншого», відрив культурних традицій від соціально-історичних орієнтирів, детрадиціоналізація, зниження життєвого ресурсу особистості, розбіжність між запитами, що багато в чому сформувалися на основі культурного запозичення зразків споживання і ставлення до життя в більш розвинутих країнах і наявними вітчизняними умовами життєдіяльності. Вплив деструктивних елементів тут має своїм наслідком нівелювання суспільних цінностей, правовий нігілізм, примітивізацію поглядів тощо.
Особливості перехідного суспільства достатньо досліджені вітчизняними науковцями, і ми не будемо на цьому акцентувати свою увагу, а звернемося до проблем пріоритетів цінностей в українському соціумі.
Мета. Розкрити значення цінностей у консолідації суспільства.
Завдання. Здійснити соціально-філософський аналіз цінностей, показати їх консолідуючу функцію, з’ясувати причини, що перешкоджають формуванню єдиної системи цінностей.
Ступінь дослідження. Розглядаючи філософську складову (аксіологію як специфічний розділ філософських учень), Ю. Пелех зазначає, що питання цінностей і ціннісних орієнтацій було предметом філософських дискусій задовго до нашої ери [10, 21-30]. Зважаючи на таку обставину, доцільно згадати класичну спадщину античних мислителів, як-от: Сократа, Платона, Аристотеля, які обґрунтували закони відповідності та гармонії [7, 386]. Крім того, слід також назвати такого значимого для аксіології філософа, як І. Кант, який принципово розрізняв сфери пізнання, оцінки та цінностей, зарахованих відповідно до гносеології, естетики та етики, що й заклало фундамент для виділення власне аксіології в окрему філософську дисципліну. Водночас Г. Гегель на основі змістовного взаємозв’язку пізнання, оцінки і цінності побудував свою філософську концепцію. Для їх синтезу він використав принцип доцільності, а це дало змогу дійти висновку, що внутрішньою підставою думки є цінність, що стала нормою і критерієм оцінки, але ще не виявляється безпосередньо.
У контексті становлення цінностей не можна не згадати праці Е. Дюркгейма, який пов’язав цінності з «колективними уявленнями», що складають у сукупності «колективну свідомість» [4]. Не можемо не назвати «розуміючу психологію» В. Дільтея [3, 270-730], «Логічні дослідження» Е. Гуссерля [1, 282-297], де він створює модель свідомості, яка зорієнтована на культурні цінності. Доречно згадати «Сутінки Європи» О. Шпенглера [14], «Філософію здивування» Т. Парсонса. [9, 462-472]. Звісно, заслуговує на увагу екзистенціональне тлумачення Ж.-П.Сартром [12, 319-344] людини як основної цінності та мети буття.
У вітчизняній філософській думці проблема цінностей стала предметом ґрунтовного вивчення в другій половині XX ст. Починаючи з 60-х років XX ст., філософи розпочали аналіз ціннісних дефініцій у руслі марксистсько-ленінської парадигми. При цьому аксіологічну тематику інтенсивно обговорювали в рамках соціальної філософії, культурології, етики та естетики. Тодішні дискусії демонструють швидке зростання інтересу до специфіки духовного світу особистості, її ціннісних орієнтацій та регуляції поведінки й діяльності [11, 94-96]. Зокрема, дослідники історії вітчизняної аксіологічної думки виділяють роботи С. Анісімова, Л. Архангельського, В. Бакірова, Є. Боголюбової, Л. Буєвої, Г. Головних Д. Дубровського, А. Здравомислова, Л. Когана, Л. Кузнєцова, В. Малахова, А. Москаленко, І. Нарського, В. Сержантова, Л. Столовича, А. Улєдова, Л. Мухіної, Н. Чавчавадзе, А. Яценко та інших.
Отже, на сучасному етапі зміст цінностей є надзвичайно важливим, адже цінності як аксіологічна складова входять не лише до філософської, а й до багатьох соціологічних, психолого-педагогічних, етнологічних та інших наукових концепцій.
Виклад основного матеріалу. Враховуючи освітні можливості педагогіки, доцільно зазначити, що саме вона сьогодні може вивести суспільство не лише з політичної, а й з суспільної кризи, що утворилася в нашому суспільстві з моменту переосмислення свого буття. Адже соціалістична система, яку так довго намагалися встановити і розвинути в УРСР, зазнала краху, а разом із нею пішли в небуття і її цінності. Однак з проголошенням незалежності перед українським суспільством постали нові проблеми. Однією з таких проблем є утворення власної системи цінностей, яка б зуміла консолідувати українське суспільство задля подальшого його розвитку. Саме таке завдання постає перед сьогоднішньою освітою, оскільки вона є найзгуртованішим, централізованим та дисциплінованим суспільним інститутом.
Тому, говорячи про цінності, доцільно розпочати із відомого мислителя Сократа, який, розглядаючи проблему цінностей суспільства, зробив її центральним пунктом своєї філософії, сформулювавши у вигляді запитання тезу про те, що є благо. Сократ, фактично, першим поставив питання про формулювання загальних понять.
Такими цінностями, на думку Ю. Пелеха, філософ регламентував благо та різноманітні чесноти: мужність, красу і таке інше, водночас вказував, що в усіх прекрасних явищах є те загальне, що робить їх такими, і це є ніщо інше, як доцільність [10, 21-30].
Інший мислитель, Платон, розглядав Благо як вищу універсальну цінність. Однак ідеалом у нього виступали такі цінності, як Любов (Ерос), Дружба тощо.
Аристотель першим відокремив цінності (благо) від суті (єдине), а в суті розрізнив якісне і кількісне, що були раніше, за Платоном, злиті в єдиному. При цьому пояснення етичних понять Аристотель шукав у .реальному житті людей, у їхніх пошуках свого щастя і своєї користі. У цих шуканнях, як наголошував Аристотель, постали дві основні суспільні чесноти: дружба і справедливість.
Доцільно зазначити, що сучасні вчені, як наголошує Ю. Пелех, відзначають, що категорія «цінність» є предметом теоретичних досліджень і багатьох наук: філософії, соціології, етики, естетики, історії, релігії, педагогіки, політології, економіки, психології тощо. Представники кожної науки по-своєму розглядають поняття «цінності», але більшість досліджень присвячена соціальним, демократичнм, консолідуючим цінностям, що впливають не лише на функціонування людини в соціумі, а й на консолідацію української народності [10, 21-30]. Про це свідчить і інтерпретація поняття «цінність»:
¾ до цінностей належить ідеал-ідея, зміст якої виражає щось значуще для людини (І. Надольний);
¾ цінності розглядаються як певні ставлення (П. Власов);
¾ цінністю називають усі об’єкти навколишнього світу, що можуть задовольнити потреби (Ф. Щербак, В. Тугарінов);
¾ цінність є проміжною, опосередковувальною ланкою між інтересами і потребами (А. Маслоу, П. Ігнатенко та ін.);
¾ цінність як усвідомлений і прийнятий смисл (Б. Братусь).
Отже, виходячи з вищенаведеного переліку Ю. Пелехом інтерпретації цінностей, можна зрозуміти їхню роль у суспільстві та державі. Саме про це у своїй праці відзначила І. Котова. На її переконання, цінності пов’язані з утвердженням особистістю своєї ролі у соціальній сфері; задовольняють потреби у спілкуванні; орієнтують на саморозвиток творчої індивідуальності; дають змогу здійснювати самореалізацію, задовольняти практичні можливості [6].
Свій ціннісний світ людина вибудовує в процесі предметно-практичної діяльності. А будь-який акт діяльності включає в себе ідеальний момент, у процесі якого складається задум дії, її ідеальна мета, план реалізації, а також життєвий смисл цієї діяльності, загалом те, задля чого здійснюється вся дія. Саме цей момент діяльності і характеризує категорія цінності. Генетично цінності в процесі суспільної практики акумулювали в собі потреби, інтереси, емоційне переживання суб’єкта. [6]
В інтересах консолідації суспільства важливим є формування певного рівня однодумства у площині життєвих цілей його громадян. Невизначеність чи заперечення визначеності в питаннях загальнонаціональних духовних орієнтирів створює конфліктогенний простір і має наслідком небезпечні коливання масових настроїв, розшарування правлячої верстви, поглиблення регіональних відмінностей. Разом з тим, певні спроби осмислено визначити перспективні шляхи реформування суспільства здійснюються здебільшого з використанням старих підходів, що грунтуються на пріоритетах державної економіки та зміцненні владних структур, тоді як питання розвитку людини, особистості, творчого потенціалу суспільства, як і раніше, відсуваються на задній план.
На наш погляд, необхідно докласти значних інтелектуальних зусиль для формування в нашій свідомості планетарного і водночас національного бачення, оскільки лише таке бачення здатне віднайти неперехідні цінності життя та висвітлити надійні орієнтири в подальшому просуванні українського суспільства до стабільного і динамічного розвитку. Україні потрібна загальнодержавницька ідеологія, яка не тільки дає змогу вижити в сучасних умовах, але й відкриває перед людиною нові можливості для реалізації її прагнень до свободи. Лише така ідеологія спроможна узгодити інтереси та дії різних соціальних верств та груп населення, окремих людей, виробити в них раціональне уявлення про легітимні шляхи реалізації їхніх інтересів.
Доцільно відзначити, що на формування цінностей, які мають консолідувати український народ, крім інституту освіти, впливає ряд факторів, серед яких на даному етапі розвитку суспільства перше місце посідають засоби масової інформації. І це не випадково, адже сучасна людина живе в світі інформації. Про це свідчать і наукові дослідження В. Молодиченка. Вони підтверджують першочергову значимість телебачення, друку, радіо як джерел інформації, які впливають на формування ціннісних орієнтацій сучасної студентської молоді. Багаторазові емпіричні дослідження, проведені в Україні та за її межами, підтверджують десять найбільш поширених джерел інформації, серед яких матеріали преси зайняли перші та другі місця, у той час як лекції та доповіді – лише восьме. Така перевага серед засобів масової інформації пояснюється низкою причин: оперативність і поширення суспільно значимої та такої, що зачіпає інтереси молодих людей, інформації; одночасність охоплення великої аудиторії; здатність поєднати в ефірі та на газетних шпальтах людей, найбільш компетентних у тій або іншій сферах діяльності [8, 246-254].
Науковий аналіз цінностей має не тільки включно науково-пізнавальне значення. Він дозволяє виробляти політику і моделі державного управління, які адекватні сучасній ціннісній ситуації та глобальним викликам цивілізації. Можна погодитися з Г. П. Дашутіним і М. І. Михальченком у тому, що «для України пошук нової системи ідеалів і орієнтирів є сьогодні складним, але важливим завданням. Без цього етапу пізнавального і світоглядного пошуку неможливо розробити програми економічних, політичних, освітянських та інших реформ, подолати системну кризу, яка розхитує суспільну будівлю» [2].
Значно загострила проблему цінностей «помаранчева революція», яка сама базувалася на загостреній потребі мільйонів громадян України в гуманізмі, олюдненні держави та державного управління. «Помаранчева революція» є тим ключовим моментом у розвитку України, яка перервала моральну деградацію держави, мобілізувала й підштовхнула суспільство до оволодіння сучасною європейською моральною системою.
Слід враховувати, що останні зміни у суспільно-політичному житті змінили й ієрархію цінностей: на перше місце, на сучасному етапі, ставляться загальнолюдські цінності, які є регулятором поведінки усього людства, виступаючи найважливішим критерієм, стимулом і знаряддям пошуку шляхів взаєморозуміння, злагоди і збереження життя людей. Варто пам’ятати, що загальнолюдські цінності мають конкретно-історичний характер.
Крім цього, доцільно відзначити, що цінності поділяються на загальнолюдські та суспільно-політичні. До загальнолюдських цінностей, на думку В. Касьяна, належать такі як: цінність людського життя; смисл життя, добро, справедливість, краса, істина, свобода тощо; цінність природи як основи життєдіяльності людини, запобігання екологічній кризі, збереження навколишнього середовища; відвернення загрози термоядерної війни; забезпечення свободи, демократизації усіх сфер людської життєдіяльності − економіки, культури, політики тощо. [5]
До політичних цінностей демократичної держави належать плюралізм, рівність, справедливість вибору, збереження цілісності держави, піднесення рівня національної мови, дотримання закону, народовладдя, індивідуальні свободи та права людини, плюралізм, толерантність, загальний добробут, справедливість, гласність тощо. Однак насправді не кожна демократія їх гарантує й вирішує. Більше того, в перехідних суспільствах, в умовах незавершеності політичних процесів і невизначеності суспільно-політичної моделі розвитку, використання цих критеріїв не лише «забруднює», а й іноді протистоїть ідеї самого розвитку (плюралізм, демократія, наприклад, може призвести до зниження керованості суспільством або навіть до встановлення недемократичних форм правління).
Сукупність загальнолюдських і політичних цінностей мають свою структуру, яка є змінною і залежить від чітко визначених життєвих обставин та умов життя.
При зміні умов життя, підвищенні соціального задоволення суб’єкта можуть відбуватися досить істотні зміни в їх ціннісних орієнтаціях у плані зростання прогресивно-творчої спрямованості. Навпаки, падіння життєвого рівня, розмивання або втрата соціального статусу, що викликає зростання незадоволення різними сторонами життя, формує споживацькі орієнтації.
Про це свідчать і результати опитувань. Найбільшою популярністю серед студентської молоді користуються цінності сімейного життя, (середній показник складає 61,5%), далі йдуть цінності особистості − 52.4%, абсолютно вічні − 50,5% і лише на останньому місці − національні − 28,4%. Особливо важливими частіше за все називають злагоду між членами сім’ї − 81,1%, далі − турбота про дітей − 79%, турбота про батьків і старших членів сім’ї − 78,8%, вірність, довіра − 61,5%, здоровий образ життя, заняття спортом − 48,4%, гостинність − 41,7%, працьовитість − 37,9%. З чисельності зовсім незначних в першу чергу називають вірність та довіру − 61,5%. Це говорить про еволюцію сімейних відносин на сучасному етапі. Серед цінностей особистого життя найбільш важливими є: цілеспрямованість − 65,3%, самостійність − 63%, воля − 58,1%, оптимізм − 56,4%. Зовсім неістотні: розвиток естетичних смаків і здатностей − 3,6%, самокритичність − 2,4%. [8, 246-254].
Серед абсолютно вічних цінностей особливо важливими для більшості студентів називають кохання − 74,5% опитаних, свободу − 55,3%. справедливість − 52,4%, доброту − 52,1%, великодушність і милосердя в числі цінностей назвали лише відповідно 24,9% та 34,7%. [8, 246-254].
Щодо національних цінностей установлено, що за невисокої їх актуальності для студентів менш важливими серед них називають: державну незалежність, почуття національної гідності, патріотизм, готовність до захисту Вітчизни. В ієрархії цінностей сімейне й особисте життя знаходяться на набагато вищому рівні (у два рази), ніж національні цінності. Майже кожен п’ятий респондент вважає не зовсім істотними почуття національної гордості, патріотизму, державної незалежності України. Як відомо, у сучасних західних країнах цей показник займає поважне місце та складає основу духовності.
Важливим також є те, що сукупність цінностей: суспільно-політичних, національних, загальнолюдських, демократичних утворюють ціннісний світ людини, основним базисом якого є ціннісні образи. На відміну від пізнавального образу, спрямованого на відродження світу таким, який він є, основною, вихідною формою буття цінності є чуттєве переживання. Воно не може бути виражене в об’єктивних характеристиках. Атрибутами його є закличність, наказовість, бажаність, але необ’єктивність, всезагальність і необхідність. Емоційно ціннісний образ розкриває сферу потягів, прагнень, спонук, тобто, сферу воління.
Крім цього, варто пам’ятати, що цінність − явище соціальне, тому не може бути однозначно істинною чи хибною. Поняття істини надто вузьке для характеристики способу відповідності цінності і дійсності. В певних соціальних умовах суб’єкт позбавлений ціннісного вибору, а тому і відповідальності за свою оцінку. Важливими характеристиками цінності є об’єктивна значущість та суб’єктивна норма, на які теж не можна поширювати поняття істини. Критерії ціннісного вибору завжди відносні, зумовлені поточним моментом, історичними обставинами, тому що переводять проблему істини в моральну площину. [13]
Зміни суспільного устрою, історичного розвитку в Україні створило принципово нову, важко прогнозовану ситуацію в сфері виховання та соціалізації молоді. Завалилися попередні ідеали, виявилися сумнівними пов’язані з ними принципи та орієнтації. Хворобливо, суперечливо та дуже повільно формується нова ціннісна система суспільства, яке відмовилося від попереднього ідеологічного монізму. Особливістю цього процесу є те, що він відбувається поза чітко визначеними рамками соціальних і ціннісних орієнтирів, за умов відсутності реалістичної концепції реформування суспільства, невизначеності моделі майбутнього.
Ситуація соціальної та світоглядної невизначеності в суспільстві викликає у багатьох людей почуття невпевненості, тривоги, розгубленості, катастрофічності, неосмисленості життя. У такій складній соціокультурній ситуації здійснюється еволюція соціальних цінностей.
Враховуючи вищевикладене, можна стверджувати, що у демократичній державі, якою проголошена і Україна, домінуючими мають стати загальнолюдські цінності. Лише чітке дотримання цих цінностей дасть можливість сформувати державну ідеологію, яка буде дієвою. Адже вона, у цьому випадку, не нав’язується суспільством, а воно само продукуватиме її.
ВИСНОВКИ
Отже, цінності у суспільстві виконують різноманітні функції, які спрямовані на забезпечення стабільного суспільно-політичного розвитку як суспільства, так і держави в цілому. Однією із таких функцій є консолідація українського народу з метою самозбереження у процесі глобалізації. Однак, як вже зазначалося вище, цей процес ускладнюється різними факторами, серед яких ми визначаємо неузгодженість державної політики, невизначеність геополітичного розвитку нашої держави, дисбаланс самого суспільства тощо.
ЛІТЕРАТУРА
1. Гуссерль Э. Логические исследования. – Т. 2. / Э. Гуссерль. – Рига, 1988. – С. 282 – 297.
2. Дашутін Г. П. Український експеримент на терезах гуманізму / Дашутін Г. П., Михальченко М. І. – К.: Парлам. вид-во, 2001. – 335 с.
3. Дильтей В. Собрание починений в 6 т. Под. ред. А. В. Михайлова и Н. С. Плотникова. – Т.1: Введение в науки о духе / Пер. с нем. под. ред.. В.С.Малахова. – М.: Дом интелектуальной книги, 2000. – С. 270 – 730.
4. Дюркгейм Э. Социология. Ее предмет, метод, предзначение / Э. Дюркгейм; пер. с фр., составление, послесловие и примечания А. Б. Гофмана. – М.: Канон, 1995. – 352 с.
5. Касьян В. Філософія: Відповіді на питання екзаменаційних білетів: Навч. посіб. − 4-те вид., перероб. і доп. / Володимир Іванович Касьян. − К.: Знання, 2006. − 343 с.
6. Котова И. Б. Философские основания современной педагогики / И. Б. Котова, Е. Н. Шиянов. − Ростов-на-Дону: Изд-во РГПУ, 1994. − 142 с.
7. Лосев А. Ф. Философия. Мифология. Культура / А. Ф.Лосев. – М.: Политиздат, 1991. – 525 с.
8. Молодиченко В. Проблема вибору цінностей в контексті самореалізації особистості / Валентин Вікторович Молодиченко // Гілея: Збірник наукових праць / Гол. ред. В.М.Вашкевич. − К., 2008. − Вип.16. − С. 246 – 254.
9. Парсонс Т. Система координат действия и общая теорія систем действия: культура, личностьи место социальных систем / Т. Парсонс // Американская социологическая мисль. – С. 462 – 472.
10. Пелех Ю. Цінності і смисл як інтерпретація педагогічного сущого / Юрій Пелех // Вища освіта України. – 2009. – № 3. – С. 21 – 30.
11. Подлесный М. Н. Проблемы «цінностей» в философии: история и современность / М. Н. Подлесный // Грані. − Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет, Центр соціально-політичних досліджень, 2000. − № 4(12). − С. 94 – 96.
12. Сартр Ж.-П. Экзистенциализм – это гуманізм / Ж.-П. Сартр // Сумерки богов. – Политиздат, 1989. − С. 319 – 344.
13. Філософія: Навч. посіб. / Л. В.Губерський, І. Ф.Надольний, В. П. Андрущенко та ін.; За ред. І. Ф. Надольного. − 6-те вид., випр. і доп. – К.: Вікар, 2006. − 534 с.
14. Шпенглер О. Закат Европы / О. Шпенглер; пер. с нем. и примеч. И. И. Миханькова. – Мисль, 1998. – 606 с.