УДК 81’253:811.111
Т. Г. Рудницька, Н. А. Мельник,
Вінницький національний технічний університет (м. Вінниця)
Вступ. У сучасному світі переклад відіграє дуже важливу і поки що незамінну роль. Звичайно, глобалізація міжнародних відносин, фінансів, бізнесу і революція в комп’ютерному світі й світі телекомунікацій істотно впливає та змінює мови всіх народів світу.
Курс України на перехід до ринкових відносин та інтеграцію її в Європейську спільноту, інтеграційні процеси та зростаюча участь України в гуманітарних та миротворчих місіях ООН, різноманітні програми культурних та освітніх обмінів, значне розширення ділових контактів, викликали значний попит на професійних перекладачів. Фахівці з ґрунтовними знаннями іноземної мови і вмінням нею спілкуватися сьогодні потрібні як ніколи раніше.
Для своєї майбутньої кар’єри в різних сферах професійної діяльності (економіці, менеджменті, будівництві, комп’ютерній інженерії) фундаментальні знання іноземної мови студенти можуть отримати лише на перекладацьких факультетах, де основний навчальний процес сфокусований якраз на вивченні різних аспектів іноземних мов та на дисциплінах перекладознавчого циклу.
Освітні заклади, які готують майбутніх перекладачів, формують глибокі знання основної (технічної або економічної) спеціальності і професійну компетенцію фахового перекладача, що дозволяє майбутнім фахівцям ефективно працювати, швидко орієнтуватися в динамічному середовищі, підвищувати свій професійний рівень. Якісна професійна підготовка перекладачів потребує постійного оновлення, розширення та удосконалення знань іноземних мов, та певної сфери діяльності, що ставить перед університетами нові завдання для підготовки кваліфікованих кадрів у сфері перекладу.
Навчальні програми включають основні компетенції, які формують комунікативну фахову підготовку особистості та її соціальну культуру: мовленнєву, мовну, соціокультурну і загально-навчальну компетенцію. Опанування студентами мовленнєвих умінь на рівні, достатньому для здійснення іншомовного спілкування в чотирьох видах мовленнєвої діяльності: аудіюванні, говорінні, читанні та письмі – забезпечується такими дисциплінами як практика іноземної мови, теорія і практика перекладу, термінознавство. Вищі навчальні заклади готують фахівців різної спеціалізації: письмових перекладачів з певної галузі життєдіяльності (науково-технічної, економічної), перекладачів-синхроністів, фахівців усного послідовного перекладу тощо.
Професія перекладача досить багатогранна, вона вимагає широкої ерудиції та високої освіченості з більш глибокими знаннями в певній галузі (в якій спеціалізується та працює перекладач), гарно розвинутих комунікативних навичок міжнаціонального спілкування, вільного володіння як іноземною, так і рідною мовами. Майбутні перекладачі повинні враховувати власні психологічні особливості для правильної орієнтації у своїй спеціалізації, оскільки різниця між роботою письмового й усного перекладачів – величезна.
Слід виділити основні відмінності між роботою письмового і усного перекладачів (дивись табл.1) [5].
Але, мабуть, найголовніша відмінність полягає у відповідності оригіналу. Відповідність оригіналу в письмовому перекладі означає точну передачу авторського письмового тексту; а в усному перекладі вона означає перш за все правильну передачу сенсу, комунікативного наміру оратора.
Усний переклад за своїм видом поділяється на послідовний і синхронний. Найважчою сферою у перекладацькій діяльності є синхронний переклад. Складність синхронного перекладу полягає у великій психологічній напрузі, в якій працює перекладач-синхроніст, що спричинене умовами його роботи, а саме: необхідністю слухати і говорити одночасно, неможливістю зупинити промовця чи перепитати якусь фразу, необхідністю миттєво віднайти еквівалентну одиницю в мові перекладу, дуже малою можливістю виправити помилку, яку допустив у перекладі, вимова мовця не завжди відповідає літературному стандарту тощо.
Таблиця 1. Відмінності між роботою письмового і усного перекладачів
|
Робота письмового перекладача |
Робота усного перекладача |
|
1. Текст для письмового перекладу створений у минулому, тобто до початку перекладу. |
1. Виступ створюється на місці, в момент мовлення. |
|
2. Текст вже створений і змінам не підлягає. |
2. Вислів незавершений,тобто в процесі створення, кінець його непередбачуваний. |
|
3. Текст можна почитати, відкласти на якийсь час і повернутися до нього пізніше. |
3. Усне повідомлення швидко «зникає», і перекладач може розраховувати тільки на власну пам'ять. |
|
4. Текст складається виключно із словесного матеріалу (тобто він не супроводжується ні жестами, ні мімікою). Перекладач не знає, в яких умовах він був написаний. |
4. Вислів супроводжується жестами, і перекладач неопосередковано бачить, в яких умовах створюється повідомлення і виступає доповідач. |
|
5. Більшість текстів — робота одного автора. У перекладача достатньо часу, щоб звикнути до його стилю. |
5. Усний перекладач повинен перекладати кількох ораторів, які можуть говорити, використовуючи абсолютно різні стилі. |
|
6. Оскільки текст написаний в минулому, він не становить неопосередкованого сильного емоційного впливу на перекладача. |
6. Усний перекладач не просто знає про умови або можливу напружену атмосферу засідання; він сам схильний до цієї атмосфери. |
|
7. Перед публікацією перекладач може переробляти і повністю наново редагувати текст. |
7. Усний перекладач повинен правильно перекладати з першого разу. Іншої можливості йому не надано. |
|
8. Так само як і автор, перекладач не знає, хто його читач. І між автором і читачем немає неопосередкованого контакту. |
8. Усний перекладач знає свою аудиторію і, швидше за все, бачить її. |
Відзначимо деякі стандартні правила (прийоми) синхронного перекладу, які потрібно запам'ятати майбутнім перекладачам:
Уміння скорочувати і конденсувати живу мову — одне з перших умінь у мистецтві синхронізму. Але, використовуючи короткі слова або опускаючи зайві, перекладач вимушений всякий раз вирішувати, що насправді є зайвим і що можна пропустити, щоб не спотворити думку оратора.
«Це було опубліковано в газеті Нью-Йорк Таймз» не треба перекладати як This was published in the newspaper the New York Times. Звичайно, якщо газета не широко відома, можна залишити слово newspaper, але в іншій ситуації набагато краще сказати This appeared in the New York Times, що між іншим ще і коротше.
Іншим резервом для економії простору і часу є такі вирази, як «в галузі», «в галузі економіки», «у зв'язку з цим», «як відомо», «при цьому», і тому подібне, які можна просто опускати. Наприклад, «в галузі економіки» переводиться in economics. Сполучники, недоречні вигуки і інша словесна «вода», на зразок «ну», «бачите», «отже», теж не потрібні. А схожі за значенням прикметники, на зразок «представлений», «вищезазначений» або «існує», найчастіше легко заміняються англійським певним артиклем the або словом this:
Представлена доповідь отримала підтримку більшості делегатів.
The/this/draft was supported/backed/by the majority of the delegates.
Дана доповідь містить п'ять розділів.
This report contains/has/five chapters/sections.
Якщо оратор говорить дуже швидко, скорочувати доводиться більше:
У своєму посланні всім делегатам нашої конференції президент Сполучених Штатів Америки Барак Обама сказав... In his message to us, President Barack Obama said...
Перу, Аргентина, Уругвай, Болівія і багато інших країн латиноамериканського континенту виступили за... Many countries of Latin America favored...
Як прийом синхронної роботи, широко використовується метонімія. Заміна метонімічного слова на неметонімічне робиться для конкретизації спільного поняття і узагальнення специфічного або конкретного явища.
Українській владі незабаром прийдеться точніше позначити свої позиції – Ukrainian leaders will soon have to define their position more clearly.
Українське керівництво заявляє про позаблоковий статус України – Ukraine has long insisted on its status outside all blocks.
Коли в англійській мові немає точного еквіваленту для того або іншого українського поняття, або коли перекладач просто не почув яке-небудь слово, заміна явища спільного конкретним або, навпаки, конкретного — спільним часто рятує синхронізм від провалу.
При перекладі доцільно використовувати компресію – скорочення кількості елементів речення або вилучення слів зі словосполучення [4].
Оплата після пред’явлення документів – payment against documents.
На знак протесту проти прийняття цього закону – in protest against the low.
Дуже корисним прийомом, що дозволяє в разі потреби уникнути буквального перекладу, є антонімічний переклад — заміна форми слова або словосполучення на протилежну із збереженням змісту мовної одиниці. «Я все пам’ятаю» краще перекласти I haven't forgotten anything, а «Ви повинні мовчати» — You mustn't say anything замість семантично правильної, але незграбної фрази You must be silent. Залежно від контексту «Там дуже непогано» перекладається як It was great there або things were fine.
Ми сподіваємося, що він від нас не втече. We hope he'll stay.
He хвилюйтеся. Take it easy/Relax.
Антонімічна інверсія може виявитися особливо корисною для тих словосполук, які передають заперечення дієслівної дії:
He надавати значення То overlook
He сприймати серйозно То take lightly
He містити То be free of
He поступатися То be as good as
He вимагати пояснення То be self-explanatory
He відставати від То keep up/pace with
He піддаватися дії То be immune to
He брати до уваги То disregard/discount
Особливим прийомом синхронізму є також і граматична інверсія, при якій одна частина мови замінюється на іншу. Наприклад, дієслово стає іменником, іменник — дієсловом, а прикметник — прислівником. Словесні «перевертні» такого роду створюють великі можливості для запобігання буквального перекладу.
Їх було більше. They prevailed.
Він людина, начисто позбавлена моральних цінностей. Не has no moral values at all.
Ми з розумінням ставимося до їх прагнень.
We feel for/empathize with/side with/support their desires/wishes/aspirat
Дослідники лінгвістичних та екстралінгвістичних аспектів синхронного перекладу єдині в тому, що синхронний переклад здійснюється в екстремальних умовах :
¾ наявність акустичних та семантичних перешкод як слуханню, так і говорінню;
¾ гострий дефіцит часу;
¾ завданий ззовні темп мовлення.
Тому робота перекладача-синхроніста досить складна не тільки в мовному, а й психологічному плані, що може супроводжуватися певним стресом, оскільки оратор звертається, не до перекладача, а до аудиторії. Саме тому синхроністу доводиться виконувати подвійну функцію – бути одержувачем та відправником інформації, робити ці дві справи одночасно.
Про мовні навички та вміння професійного перекладача-синхроніста сьогодні написано чимало цікавого і корисного [4].
Критерії оцінки цих навичок офіційно встановлені міжнародними асоціаціями перекладачів, які існують в Європі – AIIC (Association internationale des intreprétes de conférence) та в Америці – TAALS (The American Association оf Language Specialists).
Проте можливість синхронного перекладу, коли в багатьох випадках перекладач іще не знає, чим закінчиться висловлювання, початок якого він перекладає, має забезпечуватися певним механізмом. Одним із таких механізмів є імовірнісне прогнозування можливого змісту, для якого потрібний певний час! Отже синхроніст часто змушений використовувати певні механізми або прийоми, щоб забезпечити собі додатковий час (мова іде про секунди і долі секунди) почути та усвідомити (або передбачити, «спрогнозувати») частину висловлювання, яке ще не прозвучало повністю або зовсім не прозвучало. Ці прийоми можна розглядати як «запобіжники» від «провалів» та пропусків у синхронному перекладі , що може дозволити собі синхроніст з метою досягнення повноти перекладу.
Ці механізми зовсім не слід вважати перекладацькими помилками або свідченням непрофесійності перекладача, оскільки їх вживають практично всі «сертифіковані» перекладачі-синхроністи.
Розглядаючи механізм забезпечення додаткового часу, виділимо деякі основні «запобіжники» від пропусків у синхронному перекладі:
¾ незаповнена пауза (мовчання);
¾ пауза, заповнена звуком – err;
¾ повторення того самого слова;
¾ «висхідний» тон , за яким одразу йде «падаючий» тон;
¾ необґрунтований контекстом наголос на слові;
¾ повторення шляхом уживання синонімів;
¾ вставні слова (або «парантез») такі, як, наприклад: I think, sort of, I want to say, well тощо;
¾ штучне «підняття тону» останнього складу слова.
Із викладеного вище можна зробити висновок, що перекладач-синхроніст має у своєму арсеналі не тільки обов’язкові (тобто професійно необхідні), але ще й додаткові механізми (прийоми), які дозволяють здійснити адекватний переклад в утруднених умовах двомовної комунікації, додати собі «часової фори» при максимально обмеженому часі на обробку інформації особливо, якщо переклад здійснюється на англійську мову із, як правило, прямим порядком слів із мов, де порядок слів є більш-менш вільним.
Ці та інші прийоми, навички, вміння та знання перекладача дозволяють досягти адекватності синхронного перекладу на рівні 95%, що є нормою, встановленою міжнародними організаціями перекладачів-синхроністів.
Якими б ефективними не були прийоми обробки словесного матеріалу, вони не звільняють перекладача від необхідності вирішувати головну проблему – позбавлятися при перекладі від буквалізмів, які вельми небезпечні в застосуванні до специфічних понять і унікальних явищ української культури, що не мають еквівалентів в англійській мові. Щоб знайти прототипи або повноцінні замінники таких понять і явищ, перекладачеві не слід обмежуватися лінгвістикою. Він повинен вивчати різноманітні сфери життя людей в Україні — історію, літературу, психологію і тому подібне. Тільки, йдучи цим шляхом, справжній знавець своєї справи зможе виконати свою найважчу місію — перекладати не просто з мови на мову, а з однієї культури на іншу.
Основи професійних знань та умінь усного перекладача закладаються у вищому навчальному закладі, а тому дуже важливо отримати там ґрунтовні знання.
Для максимального розвитку комунікативних здібностей майбутніх перекладачів доцільно спробувати наблизити комунікативну модель навчального процесу до реальних умов робочої обстановки в багатонаціональному середовищі. Одним із прийомів цієї методики є модельована комунікативна ситуація для створення сприятливих умов ефективного засвоєння матеріалу. Викладач використовує систему вправ для навчання усного перекладу з метою формування відповідних фонових знань, термінологічних еквівалентів з конкретної тематики, здатність виконувати перекладацькі дії на рівні автоматизмів [1].
Одним із найважливіших завдань є забезпечення процесу навчання перекладачів посібниками, зміст, структура та система вправ яких відповідала б сучасним вимогам. Спробою розв’язання цієї проблеми є впровадження в навчальний процес підручників і посібників, розроблених вітчизняними й зарубіжними фахівцями, що засновуються на перекладацькому досвіді авторів. Трирівневий курс Market Leader ( David Cotton, David Falvey, Simon Kent, Longman, 2003) навчає професійному спілкуванню і мовних умінь, які необхідно використовувати в широкому спектрі ділових переговорів, презентацій та інших сферах. Зміст підручника мотивує, оскільки використовуються автентичні матеріали із найавторитетніших джерел ділового світу, зокрема із Financial Times. Вивчення конкретних ситуацій надає можливість студентам уживати мову і використовувати свої ділові якості, розв’язуючи реальні бізнесові проблеми. Актуальна тематика підручника Business Class (David Cotton and Sue Robbins, Longman, 2003) представлена через читання і прослуховування автентичних матеріалів – видатних матеріалів із сфери бізнесу, а також газетних публікацій, що сприяє покращенню комунікативних умінь студентів. Досвід роботи по підготовці майбутніх перекладачів довів дієвість сучасної комунікативної методики співробітництва у створенні мотиваційного середовища, формуванні мовної компетенції і якісної професійної підготовки фахівців.
ВИСНОВКИ
Отже, можна зробити висновок, що підготовка перекладачів вимагає постійної роботи з вдосконалення форм і методів навчання, раціонального поєднання загальних та спеціальних дисциплін, навчання та практики. Студентам слід пам’ятати, що майстерність і висока кваліфікація перекладача – це не лише вільне володіння лексико-граматичними системами тих мов, з якими він працює (іноземною та рідною) та базовим знанням перекладознавчих дисциплін, тобто володінням засобами та прийомами перекладу різних за характером (чи жанром) текстів. Професіоналізм перекладача є результатом його безперервної і наполегливої праці по самовдосконаленню. Висококваліфіковані перекладачі використовують свої знання, уміння та навички, необхідні для роботи в постійно змінних умовах для того, щоб відповідати вимогам сьогодення та стати конкурентоспроможними фахівцями у сфері власних професійних інтересів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – 344 с.
2. Гарбовський Н. К. Теория перевода: Учебник. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 2004. – 544 с.
3. Garretson, Deborah A. A Psychological Approach to Simultaneous Interpretation. – Meta, 20, № 2 (2002), 119 – 128.
4. Карабан В. І. Теорія і практика перекладу з української мови на англійську мову. – Вінниця: Нова книга, 2003. – 608 с.
5. Линн Виксон Синхронный перевод с русского на английский. – М.: Р. Валент, 1999. – 272 с.
6. Миняр-Белоручев Р. К. Как стать переводчиком? – М.: Готика, 1999. – 204 с.
7. Мирам Г. Э. Профессия: переводчик. – К.: Ника-Центр Эльга, 2000.– 156 с.
8. Ширяев А. Ф. Синхронный перевод: Деятельность синхронного переводчика и методика преподавания синхронного перевода. – М.: Воениздат, 1979. – 183 с.