УДК 371.132 (045)
КРИТЕРІЇ ТА РІВНІ СФОРМОВАНОСТІ ЦІННІСНО-СМИСЛОВОЇ СФЕРИ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА
Т. М. Северіна,
Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія (м. Хмельницький)
Сучасна система освіти України, побудована на засадах гуманізму та духовності, передбачає кардинальні зміни у професійній підготовці педагогів. Так, одним із основних напрямів інноваційних освітніх процесів є вирішення проблеми становлення особистості майбутнього вчителя, зокрема, формування його ціннісних орієнтацій, які утворюють внутрішню основу регуляції професійної діяльності та зумовлюють прагнення студента до неперервного самовдосконалення. Проте аналіз сучасної практики у сфері підготовки майбутніх педагогів свідчить про науково-предметне спрямування навчально-виховної діяльності, що призводить до виникнення суперечностей між соціальним замовленням вищого навчального закладу на підготовку педагога, як носія загальнолюдських цінностей та недостатньою реалізацією виховного потенціалу навчальних предметів з формування вчителя-гуманіста; між ціннісними орієнтирами сучасного навчально-виховного процесу та особистісною системою цінностей майбутнього педагога; між потребою суспільства у вчителях, що володіють необхідними особистісними та професійно значущими педагогічними якостями та слабкою розробкою теоретичних та технологічних засад їх формування. Існування таких суперечностей актуалізує проблему формування ціннісно-смислової сфери особистості майбутнього вчителя в процесі професійної підготовки у вищому педагогічному навчальному закладі.
Спроби вирішення проблеми були зроблені сучасними дослідниками. Так, вплив ціннісних орієнтацій на формування професіоналізму майбутнього вчителя вивчали Осипова Т. Ю. [1; 195 – 197], Чобітько М. Г. [2; 70 – 74], Савченко Л. О. [3; 39 – 41], Деркач А. О. [4; 74]; значення ціннісного ставлення у професійному розвитку студента досліджували Шиян О. М. [5; 66], Пазухіна С. В. [6]; Курко К. В. [7; 39 – 48], Бех І. Д. [8; 11 – 12]; формування ціннісно-мотиваційної домінанти як основи особистості майбутнього професіонала розглядав Балл Г. О. [9; 69]. Разом з тим, подальшого вивчення потребують питання розробки технології формування ціннісних утворень та їх запровадження у навчально-виховний процес вищих педагогічних навчальних закладів.
Мета статті – визначити та проаналізувати критерії та рівні сформованості ціннісно-смислової сфери у структурі особистості майбутнього вчителя.
Ціннісно-смислова сфера особистості, до якої належать потреби, мотиви, інтереси, самосвідомість, спрямованість, ідеї, ідеали та цінності, відіграє вирішальну роль у особистісному та професійному становленні майбутнього педагога. На формування даної сфери впливають різноманітні зовнішні та внутрішні фактори. Так, до зовнішніх чинників належать: система освіти, соціально-економічні та політичні відносини, засоби масової інформації, місце проживання, рівень духовної культури, сім'я. Водночас кожна людина специфічним чином трансформує та реалізує ці чинники, робить їх унікальними, висуває свої вимоги, зрештою, створює власну систему цінностей. Крім того, існують і внутрішні (суб’єктивні) фактори, які також впливають на процес формування ціннісних орієнтацій особистості. До таких факторів належать особистісно-духовна зрілість, здатність до засвоєння цінностей, ступінь розвитку моральної свідомості та гармонійність системи ціннісних орієнтацій. Взаємодія зовнішніх та внутрішніх чинників зумовлює утворення індивідуалізованих особистісних смислів майбутнього педагога та визначає його життєві плани (професійно-освітні, суспільно-політичні, романтико-пізнавальні, особистісно-сімейні, матеріально-побутові). Для студента педагогічного закладу важливою є професійно-освітня орієнтація життєвого плану, що виражається у бажанні отримати вищу освіту, цікаву роботу, підвищити свою кваліфікацію. Професійне становлення та розвиток майбутнього педагога залежить від усвідомлення ним завдань та вимог професії, від його особистісних характеристик та їх відповідність вимогам вчительської діяльності. Потреба в постійному розвитку своїх позитивних якостей, в успішній реалізації власних можливостей в обраній діяльності свідчить про активну позицію студента щодо особистісного та професійного зростання. Процес самостійного, цілеспрямованого, творчого зростання майбутнього фахівця, що досягається завдяки самопізнанню, самоосвіті, самовихованню, самоактуалізації та забезпечує його творчу самореалізацію як у професійній, так і в усіх інших сферах життєдіяльності ми визначаємо як особистісне самовдосконалення. До сутнісних ознак особистісного самовдосконалення нами віднесено: усвідомленість, самостійність, активність, самодетермінованість, творчий характер, інтегративність.
Отже, на основі виявлення зовнішніх і внутрішніх чинників впливу на формування ціннісно-смислової сфери особистості, нами було розроблено теоретичну модель ціннісної детермінації особистісного самовдосконалення майбутнього вчителя у навчально-виховному процесі вищих педагогічних навчальних закладів. Ця модель відображає залежність потреби студента у особистісному самовдосконаленні від рівня розвиненості ціннісно-смислової сфери його особистості. Зокрема, якість особистісного самовдосконалення майбутнього педагога зумовлюється, на нашу думку, ступенем розвиненості наступних складових ціннісно-смислової сфери: когнітивної, що відображає рівень фахових знань студента; афективної, що характеризує ступінь усвідомлення цих знань, оцінку, самооцінку образу-Я та ціннісне ставлення до себе, до інших та до власної діяльності; ціннісно-смислової, що містить індивідуальну систему ціннісних орієнтацій; мотиваційної, що включає сукупність мотивів та діяльнісної, як комплексу умінь і навичок, що впливають на якість процесу особистісного самовдосконалення.
Визначення рівня розвиненості ціннісно-смислової сфери у студентів вищих педагогічних навчальних закладів стало одним із завдань констатувального експерименту, що проводився на базі Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії та Кам’янець-Подільського національного університету ім. І. Огієнка. У ході дослідження майбутнім педагогам було запропоновано різноманітні методики, спрямовані на виявлення стану розвиненості кожної із складових вищезгадуваної сфери. Так, за результатами експерименту афективна складова за показником розвиненості педагогічної самосвідомості та мислення сформована на високому рівні лише у 14% студентів. Це свідчить про недостатню сформованість у майбутніх педагогів ціннісних знань, понять, усвідомлених переконань, ідеалів, на яких базується система власних поглядів людини. Стан розвитку ціннісно-смислової складової вказує на наявність стійкої системи ціннісних орієнтацій лише у 13% студентів. У більшості майбутніх педагогів гуманістичні світоглядні установки не закріплені на особистісному рівні, тому не утворюють основу для подальшого зростання. За результатами виконання завдань на побудову власного професійного образу та визначення свого педагогічного кредо, лише незначна частина студентів виявила внутрішню цілісність та узгодженість між Я-реальним та Я-ідеальним, має сформовані уявлення про себе як особистість і майбутнього вчителя та здатна сформулювати основні принципи своєї професійної діяльності. У більшості студентів виникли значні труднощі щодо професійно-рольової ідентифікації «Я-майбутній вчитель» та у визначенні свого педагогічного кредо. Мотивація особистісного самовдосконалення, що виявляється у значущості, врівноваженості й міцності відповідних мотивів та суб’єктності майбутніх педагогів у сфері саморозвитку сформована на високому рівні лише у 12% студентів. Для решти майбутніх педагогів характерна зовнішня мотивація та екстернальний локус контроль, що зумовлює низьку активність прояву прагнення до самовдосконалення. Серед зовнішніх стимулюючих чинників особистісного самовдосконалення майбутніх педагогів найбільш важливими виявились матеріальні та психологічні. Менш значущими стали творчі та організаційні фактори. Визначено, що вплив внутрішніх мотивуючих чинників особистісного самовдосконалення студентів (інтерес до роботи, новизна діяльності, умови роботи і можливість експериментувати, зростаюча відповідальність) є значним, але не вирішальним. Стан розвитку когнітивної складової вказує на незадовільний рівень фахових знань переважної більшості студентів. Лише 9% майбутніх педагогів сформована система психолого-педагогічних знань дозволяє ефективно займатись самовдосконаленням. Такі студенти розуміють необхідність постійної роботи над собою та апробують свої знання на практиці. Значна частина студентів несистематично здійснює самоаналіз своєї діяльності та визначає шляхи самовдосконалення. Більшість майбутніх педагогів переконана у тому, що знання предмету та методики його викладання є достатнім для ефективної педагогічної діяльності і не ставить собі за мету удосконалення себе як особистості. Розвиненість життєвої спрямованості студентів на особистісне зростання характеризується найнижчими показниками. Так, високим рівнем практичних умінь і навичок, що забезпечують можливість здійснювати програму особистісного самовдосконалення, володіє незначна кількість студентів (7%). У решти майбутніх педагогів діяльнісна складова сформована на середньому та низькому рівнях. Такі студенти не відзначають жодних змін у особистісному розвитку, вказуючи на наступні причини: небажання здійснювати діяльність із самовдосконалення або задоволеність наявним станом особистісного розвитку.
На основі аналізу отриманих результатів ми зробили висновок про те, що загальний стан сформованості ціннісно-смислової сфери в структурі особистості майбутнього педагога знаходиться переважно на середньому та низькому рівнях і лише у незначної частини майбутніх педагогів, що відображено на рис. 1.
Рис.1. Загальний стан сформованості ціннісно-смислової сфери особистості майбутнього педагога
Відповідно до ступеня розвиненості кожної складової нами було визначено три рівні сформованості ціннісно-смислової сфери: високий, середній та низький. Так, високий рівень властивий студентам, які мають глибоку потребу в особистісному самовдосконаленні, зумовлену відповідним ступенем сформованості всіх складових. Такі студенти відзначаються ерудованістю у системі фахових знань, зокрема, з питань теорії та практики особистісного самовдосконалення, критичністю та глибиною самоусвідомлення образу «Я» адекватністю самооцінки, позитивним ставленням до особистісного зростання, рефлексивністю мислення, закріпленістю цінностей розвитку на особистісному рівні, розвиненістю мотивації особистісного самовдосконалення та сформованістю життєвої спрямованості на активний саморозвиток та самореалізацію. Такий рівень розвитку ціннісно-смислової сфери є цілком достатнім для здійснення особистісного самовдосконалення.
Середній рівень простежується у майбутніх педагогів, які відзначаються нестійким прагненням до особистісного самовдосконалення, що базується на недостатньо глибоких фахових знаннях взагалі та у сфері саморозвитку зокрема, на внутрішній неузгодженості між Я-реальним та Я-ідеальним, відсутності стійких цільових установок щодо особистісного зростання, схильності до зміни власних переконань та принципів, домінуванні зовнішньої позитивної мотивації над внутрішньою, недостатній розвиненості педагогічних умінь, ситуативному прояві самоосвітньої та самовиховної активності та залежності від зовнішнього керівництва у здійсненні саморозвитку. Такий рівень лише частково забезпечує ефективність особистісного самовдосконалення.
Низький рівень притаманний студентам, які не виявляють потреби в особистісному самовдосконаленні, що зумовлено їх необізнаністю у психолого-педагогічних питаннях, відсутністю пізнавальної та самопізнавальної активності, низькою самооцінкою, несформованістю «Я-концепції», домінуванням мотивації уникнення невдач над мотивацією прагнення до успіху, пріоритетом матеріальних цінностей над духовними, невизначеністю життєвих цілей на майбутнє, нерозвиненістю вольових якостей, відсутністю самопізнавальних, самотворчих, самоорганізаційних умінь та практичних навичок у сфері особистісного самовдосконалення. Цей рівень є недостатнім для реалізації функцій особистісного самовдосконалення. Отже, результати проведеного діагностичного дослідження свідчать про те, що загальний стан сформованості ціннісно-смислової сфери особистості майбутніх педагогів вищих навчальних закладів не забезпечує виникнення у них потреби в особистісному самовдосконаленні.
ВИСНОВКИ
Такий результат зумовлює необхідність переорієнтації навчально-виховного процесу на засадах особистісно-орієнтованого підходу, який передбачає: збагачення духовного світу студента, вироблення емоційно-ціннісного ставлення до засвоєної інформації, формування адекватного бачення власної особистості у взаємозалежності з іншими людьми. Провідними напрямами реалізації даної стратегії мають стати: інтегрованість навчання та виховання з центрацією на морально-духовну площину особистості студента, сприяння розвитку його суб’єктності та креативності, створення позитивного мікроклімату під час навчально-виховного процесу, орієнтація студентів на самостійність та активність у вирішенні педагогічних проблем, забезпечення умов для максимального застосування на практиці професійних умінь і навичок студентів. Тому пріоритетні сфери коректив у професійній підготовці майбутніх педагогів полягають, на нашу думку, у збагаченні психолого-педагогічних знань студентів з питань особистісного самовдосконалення, створенні умов для їх застосування, розвитку педагогічної самосвідомості та мислення, зокрема формуванні позитивної Я-концепції, цілісної системи ціннісних орієнтацій з пріоритетом гуманістичних цінностей, сприянні утворенню цільових установок на особистісне зростання, підсиленні значущості внутрішньої мотивації саморозвитку та формуванні й застосуванні практичних умінь і навичок у сфері особистісного самовдосконалення.
Перспективами подальших розвідок у даному напрямі можуть стати визначення педагогічних умов підвищення рівня розвиненості ціннісно-смислової сфери в структурі особистості майбутніх учителів вищих педагогічних навчальних закладів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Балл Г. О. Орієнтири сучасного гуманізму (в суспільній, освітній, психологічній сферах) / Г. О. Балл. – Київ-Рівне: Видавець Олег Зень, 2007. – С. 69.
2. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання : [наук.-метод. посіб.] / Іван Дмитрович Бех. – ІЗМН, 1998. – С. 11 – 12.
3. Деркач А. А. Акмеологическая культура личности: содержание, закономерности, механизмы развития / А. А. Деркач, Е. В. Селезнева. – М. : Издательство Московского психолого-социального института. Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2006. – С. 74. – (Серия «Библиотека психолога»).
4. Курко К. В. Технологія формування емоційно-ціннісного відношення педагога / К. В. Курко // зб. наук. праць Харківського нац. пед. університету ім. Г. С. Сковороди / за заг. ред. акад. І. Ф. Прокопенка, чл.-кор. В. І. Лозової. – Харків : Харківський нац. пед. університет ім. Г. С. Сковороди, 2003. – 160 с. – С. 39 – 48. – (Серія «Педагогіка та психологія»; вип. 24).
5. Осипова Т. Ю. Педагогічні умови формування професійно орієнтованої особистості майбутнього вчителя та їх взаємодія / Т. Ю. Осипова // Наука і освіта. – 2004. – № 6 – 7. – С. 195 – 197.
6. Пазухина С. В. Формирование ценностно-смыслового отношения к психологическому знанию у будущих педагогов: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.07 «Педагогическая психология» / С. В. Пазухина. – Тула, 2001. – 23 с.
7. Савченко Л. Вивчення ціннісних орієнтацій сучасної студентської молоді / Лариса Савченко // Рідна школа. – 2005. – № 8 (907). – С. 39 – 41.
8. Чобітько М. Особистісні компоненти у професійному становленні майбутнього вчителя / Микола Чобітько // Освіта і управління. – 2007. – Т.10. – № 1. – Науково-практичний журнал. – С. 70 – 74.
9. Шиян О. М. Аутопедагогическая компетентность учителя / О. М. Шиян // Педагогика. – 1999. – № 1. – С. 63 – 68.