УДК : 378.(47.7)
А. М. Шульга, М. В. Реуцький,
Придніпровська державна академія будівництва та архітектури
Інститут безперервної фахової освіти (м. Дніпропетровськ)
Головною складовою національного багатства та основним ресурсом соціально-економічного розвитку України є інтелект, освіта, професійний досвід, соціальна мобільність.
Виходячи зі свого європейського вибору, Україна започатковує процес змін, поділяючи основні ідеї в розвитку освіти та суспільства. В перспективі Україні необхідно суттєво змінити бачення ролі людини в політичному, економічному і соціальному житті країни.
У сучасних умовах актуальною є функція навчального процесу – навчити людину використовувати отримані знання у своїй практичній діяльності: професійній, громадсько-політичній та ін. [1].
Необхідно створити для людини, як головного національного ресурсу, умови реалізації всіх її можливостей: в освіті, професійній реалізації, медичному обслуговуванні, соціальному захисті.
На сьогоднішній день особливу тривогу викликає проблема обмеженості у молоді доступу до освіти і працевлаштування, проблема забезпечення житлом.
Серед молоді панує найвищий рівень безробіття, найчастіше вимушеного. Адже не всім вдається здобути освіту. Існує диспропорція між потребами ринку праці і кількістю спеціалістів, які випускаються навчальними закладами. Особливо непривабливими на ринку праці залишаються перспективи сільської молоді.
Практика свідчить, що в Україні тривалий час спостерігається низький попит на якісну освіту. В країні існує велика кількість нічим не виправданих вищих навчальних закладів та диспропорція між кількістю і якістю підготовлених спеціалістів.
Відбувається зниження доступності освіти для різних верств населення. Освіта стала недоступною для дітей з обмеженими можливостями, дітей-сиріт і дітей із малозабезпечених сімей.
Придбання освіти з кожним роком стає дедалі складнішим процесом для бажаючих навчатись. Цей факт можна пояснити таким чином держава не достатньо фінансує кошти у сферу освіти, тому, відповідно, бюджетних місць у вищих навчальних закладах дуже мала кількість. Ця кількість набагато менша, ніж охочих навчатись. Для тих абітурієнтів, які не пройшли на бюджетній основі є можливість навчатися на контракті. Але й тут виникає найважливіша проблема коштує таке навчання не дешево. Інколи навіть більше ніж мінімальна заробітна плата їх батьків (адже студенти, навчаючись на денному відділенні, в основному не працюють. А на мою думку саме денне відділення надає студенту якісну освіту). А що робити батькам, у яких не одна дитина у родині, а декілька і всім хочеться дати якісну освіту? На сьогоднішній день- це одна з найболючіших проблем нашого суспільства. У вищесказаному мова йдеться про престижні вищі навчальні заклади, закінчивши які є не великі, але все ж таки гарантії , влаштуватись на роботу за фахом.
Дедалі динамічним стаж розрив у рівні освіти між жителями міст і сіл, відбувається скорочення спеціальностей природничого і технічного напрямів.
У сфері інформаційно-комунікаційних технологій також спостерігається відставання, стихійність процесів впровадження їх , низька керованість ними з боку держави.
Щоб створити могутню,грамотну та міцну державу необхідно виховувати відповідне населення. Якість освідченності населення – це запорука успіху держави. Якщо населення буде достатньо освідчене воно буде в змозі підняти економіку країни, збільшити рівень життя населення та вирішити існуючі проблеми.
Статистика показує, що крадіжки та інші злочини скоюються саме неосвідченим або мало освідченним населенням. Цей факт можна пояснити. У таких людей відсутня повага до будь яких цінностей. У них постійно недостатньо коштів ,тому що вони не взмозі влаштуватись на роботу через недостатню освіту, або взагалі її відсутність.
На сьогоднішній день на поведінку суспільства впливає держава, але ,нажаль, з негативного боку. Мається на увазі: засобами масової інформації розповсюджується негативна інформація. Наприклад, реклама спиртних напоїв та ін. Адже переглядають таку рекламу також й неповнолітні. В нашій державі хоча і діє закон про заборону продажу неповнолітнім спиртних напоїв та тютюнових виробів, але є й не законослухняні продавці, котрим головніше отримати гроші, ніж зберегти здоров¢я дитини.
В освіті необхідно перетворити переростання кількісної освіти в якісну. Нажаль, така проблема існує в Україні. Проблема здобуття якісної освіти.
Цю проблему можна вирішити наступними засадами:
Розвиток вищої освіти, насамперед, повинен відповідати та підпорядковуватись законам ринкової економіки; повинен бути попит на ті спеціальності, що надає вищий навчальний заклад.
Вищим навчальним закладам необхідно не тільки орієнтуватись та відповідати ринковим спеціальностям, а й виходити на ділові зв′язки із закордонними партнерами, обмінюватись перевіреним та якісним досвідом.
Запровадити сучасні технологїї навчання з достатньо високим рівнем інформатизації навчального процесу.
Розвиток вищої освіти необхідно розглядати на європейському рівні: привести нормативно – правову та законодавчу базу до світових вимог ( на сьогоднішній день Україна намагається повністю вступили до Болонського процесу. )
Перехід до Болонського процесу, на мою думку, це вдалий проект у системі освіти. Він надасть змогу отримувати освіту на Україні. Дипломи, за цим проектом, будуть міжнародного стандарту, що дасть можливість виїзду закордон. Здобувши корисну закордонну практику можна приміняти її стосовно і України, що дозволить покращити її економічний, політичний та інші стани. Або ж навпаки, спостерігати якісь промахи і відповідно стежити, щоб Україна не припускалась аналогічних помилок.
ВИСНОВКИ
Вищевикладене дозволяє зробити висновок про те, що в Україні існує значний розрив між гарантованими державою цінностями-цілями та реально існуючою практикою. Така ситуація не сприяє гуманітарному розвитку України, консолідації суспільства, так як суперечить традиційним цінностям суспільства – повазі до людської гідності, справедливості та солідарності.
Для покращення даної ситуації, підвищення якості життя необхідно провести комплекс соціальних, соціокультурних та економічних заходів.
Адже на сьогоднішній день конкурентність країн визначається не стільки багатством корисних природних ресурсів і дешевою робочою силою, а здебільшого конкурентним застосуванням знань, технічними інноваціями, як факторами суспільного розвитку.
ЛІТЕРАТУРА
1. Кремінь В. В. Стаття: якісна освіта: вимоги ХХІ століття // http://www.dt.ua/3000/3300/53717/, 2010 р.