УДК 15.0:378
КУЛЬТУРА ДУШІ ФАХІВЦІВ СФЕРИ ІНЖЕНЕРІЇ ТА ТЕХНОЛОГІЙ ЯК ФАКТОР ГУМАНІЗАЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ
О. М. Скороход,
Херсонський національний технічний університет (м. Херсон)
«…Душа індивіда – це божественна енергія і тому життя його священне.
Життя індивіда – це проміжок часу, на якому він має можливість виконати свою унікальну місію.
Життя індивіда – це етап розвитку його душі на новому ієрархічному рівню її дорослішання.
Життя індивіда – це цикл, на якому його душа має можливість отримати нові знання та позитивний досвід, який являється позитивною її актуалізацією та дорослішанням для виконання своєї унікальної місії в Божественному Світі, який називається – Матеріальним.
Життя індивіда – це цикл, на якому його душа має можливість отримати нові знання та негативний досвід, який не є її покаранням, а є її негативною актуалізацією та дорослішанням для виконання своєї унікальної місії, в іншій якості, в іншому Божественному Світі, який називається – Ідеальним…»
Божественний Світ являється інтегральною системою, яка складається із матеріального і ідеального компонентів. Системою, в якій індивід є представником матеріального світу, але уособленням і інтегралом матеріального і ідеального.
Матеріальне – це його тіло, яке ми назвали матеріальною системою.
Ідеальне – це його душа, яка за нашим припущенням, являється джерелом живлення, яке є також і пусковим механізмом і центральним виконавцем, що заряджає енергією, приводить в дію та управляє всіма компонентами матеріальної системи індивіда.
Як було сказано вище, Божественний Світ – це інтегральна система матеріального і ідеального компонентів, які ми назвали матеріальний світ та ідеальний світ.
Матеріальний і ідеальний світи мають своїх представників, сенс життя яких – це виконання своєї унікальної місії у відповідному проміжку часу, у відповідному компоненті Божественного Світу.
Отже, виходячи із нашої гіпотези, щодо сенсу життя представників Божественного Світу:
Життя індивіда – це проміжок часу, на якому він має можливість виконати свою унікальну місію.
Життя індивіда –це етап розвитку його душі на новому ієрархічному рівню її дорослішання.
Життя індивіда – це цикл, на якому його душа має можливість отримати нові знання та досвід, які являються для неї позитивною і негативною енергією.
Позитивна енергія – є джерелом душі, яке наповнює її всепроникаючим спокоєм, надає рівновагу матеріальній системі індивіда та сприяє регенерації її компонентів.
Негативна енергія – є джерелом душі, яке наповнює її всепроникаючим неспокоєм, створює дисбаланс матеріальної системи індивіда та являється причиною розладу її компонентів.
Як було сказано вище, душа індивіда являється джерелом живлення, яке також є і пусковим механізмом і центральним виконавцем, що заряджає енергією, приводить в дію та управляє всіма компонентами його матеріальної системи.
Потужність цього джерела живлення залежить від ендогенних (внутрішніх) та екзогенних (зовнішніх) факторів.
До екзогенних факторів відносяться позитивні та негативні знання та досвід, які здобуваються індивідом в процесі його взаємодії з соціальними системами, такими як[1]: первинні об’єднання (сім’я), системи навчання (школа, вищий навчальний заклад тощо), робочі групи, системи оточення, соціальні об’єднання, етнічні системи тощо. Ці екзогенні фактори являються позитивною та негативною актуалізацією душі індивіда та яку ми назвали позитивна та негативна екзогенна енергія.
До ендогенних факторів відноситься позитивна та негативна самоактуалізація душі індивіда, яку ми назвали позитивна та негативна ендогенна енергія.
Позитивну актуалізацію та самоактуалізацію душі індивіда прийнято називати культура душі індивіда.
З метою глибшого розуміння терміну «культура душі індивіда», пропонуємо наступні його трактування:
Культура душі індивіда – це позитивна актуалізація душі індивіда на основі знань із різних галузей психології, таких як: психологія пам’яті, психологія мислення, психологія емоцій, соматична психологія, трансперсональна психологія, психологія буддизму, езотерична психологія суфізму, ідеалістично-матеріалістична психологія автора статті – О. М. Скороход[2] а також теософії О. П. Блаватської та заповідей християнської релігії і видатного релігійного діяча Матері Терези Калькуттської.
Культура душі індивіда – це позитивна самоактуалізація душі індивіда, а саме: володіння системними знаннями та мистецтвом удосконалювати:
¾ інтегральні ідеально-матеріальні вияви своєї душі[3], які прийнято називати психічні явища і до яких відносяться: емоції, почуття, воля;
¾ інтегральні ідеально-матеріальні функції своєї душі[4], які прийнято називати вищі психічні функції і до яких відносяться: пам’ять та мислення.
Як бачимо, душа індивіда являється джерелом його життя та відкритим і складним континуумом (рис. 1).
Рис. 1. Душа індивіда, як джерело життя, відкритий та складний континуум
Джерелом життя, тому що заряджає енергією, приводить в дію та управляє всіма компонентами матеріальної системи індивіда.
Складним континуумом, тому що:
¾ являється джерелом живлення, яке є також і пусковим механізмом і центральним виконавцем;
¾ володіє інтегральними ідеально-матеріальними виявами, а саме емоціями, почуттями, волею;
¾ володіє інтегральними ідеально-матеріальними функціями. До яких відносяться – пам’ять та мислення;
¾ підлягає впливу ендогенних факторів, які одночасно являються її інтегральними ідеально-матеріальними виявами та функціями. Це – емоції, почуття, воля, пам’ять, мислення.
Відкритим континуумом, тому що підлягає впливу екзогенних факторів, таких як: первинні об’єднання, системи навчання, робочі групи, системи оточення, соціальні об’єднання, етнічні системи тощо.
Як бачимо, душа індивіда являється найголовнішим його компонентом, і тому необхідно постійно вдосконалювати її інтегральні ідеально-матеріальні вияви та функції, а саме: емоції, почуття, волю, пам’ять, мислення, тобто формувати культуру душі індивіда.
Виходячи із вище викладеного, вважаємо, що на сучасному етапі розвитку вищої освіти України постає нагальна необхідність змінити пріоритети її головних цілей. На перше місце необхідно поставити – формування високодуховної особистості, адже високодуховна особистість – це індивід, який у своєму духовному розвитку досяг найвищого рівня культури душі, а вже потім формування компетентного фахівця, який буде конкурентоспроможним на національному, європейському та світовому ринках праці.
Для вирішення цієї проблеми пропонуємо методологію формування культури душі індивіда, яка є синтезом ідеалістично-матеріалістичної психології автора статті – О. М. Скороход, заповідей християнської релігії та видатного релігійного діяча Матері Терези Калькуттської, психології буддизму, езотеричної психології суфізму, теософії О. П. Блаватської, соматичної психології, енергетичної медицини, психології емоцій, психології пам’яті, психології мислення, комунікативної психології, соціальної психології та трансперсональної психології.
Методологія формування культури душі індивіда включає шляхи досягнення її найвищого рівня.
Перший шлях досягнення найвищого рівня культури душі – це дотримання основних заповідей Бога, які проповідує християнська релігія і які ми наведемо в наступній інтерпретації[5]:
¾ Люби людей, тому що вони такі як ти,
¾ Люби себе, тому що ти – це частина Бога,
¾ Люби Бога, тому що він – це ВСЕ,
¾ Люби Бога, тому що він - це ЦАР ВСЬОГО!!!
Другий шлях досягнення найвищого рівня культури душі - це дотримання основних заповідей видатного релігійного діяча Матері Терези Калькуттської, а саме тих, які перераховані у наступній цитаті:
¾ Люди бувають нерозумні, нелогічні та егоїстичні, все одно прощайте їм.
¾ Якщо ви проявляли доброту, а люди звинувачували вас в таємних особистих мотивах, все одно проявляйте доброту.
¾ Якщо ви досягли успіху, то у вас може з’явитися безліч удаваних друзів і справжніх ворогів, все одно добивайтеся успіху.
¾ Якщо ви чесні і відверті, то люди будуть обманювати вас, все одно будьте чесними і відвертими.
¾ Те, що ви будували роками, може бути зруйновано водночас, все одно будуйте.
¾ Якщо ви знайшли безхмарне щастя, вам будуть заздрити, все одно будьте щасливими. Добро, яке ви сотворили сьогодні, люди забудуть назавтра, все одно творіть добро.
¾ Діліться з людьми кращим, що у вас є і цього ніколи не буде достатньо, все одно діліться найкращим, що у вас є.
¾ Врешті решт ці люди переконаються, що ВИ - це для них ДАРУНОК БОГА!"[6].
Третій шлях досягнення найвищого рівня культури душі – це той, який проповідує психологія буддизму та який називається «Благородний восьмеричний шлях». Він включає наступні принципи: [5]:
¾ правильне розуміння (вільне від забобонів та оман);
¾ правильне мислення (високе і відповідне розумному індивіду);
¾ правильна мова (добра, відкрита, правдива);
¾ правильні дії (мирні, чесні, чисті);
¾ правильний образ життя (той, що не приносить збитку або небезпеки живим істотам);
¾ правильне зусилля (в самовихованні та в самоконтролі);
¾ правильна увага (активний, пильний розум);
¾ правильне зосередження (глибока медитація на істинній сутності життя).
Четвертий шлях досягнення найвищого рівня культури душі – це той, який проповідує езотерична психологія суфізму та який називається суфійський метод пізнання Бога. Він складається із наступних основних «Макарів»[7] [5][8]:
¾ тауба або тавба (покаяння) – це усвідомлення негативної самоактуалізації душі;
¾ вара (обачність, благочестя) – це виважена мова (не допускати безглуздих висловлень та не втручатися в чужі розмови), це виважені дії (уникати сумнівних та заборонних намірів), це виважений образ життя (утримуватися від неблагородних та аморальних вчинків);
¾ зуфд (помірність) – це помірна прихильність до партнерів протилежної статті, інших осіб і об’єктів своєї діяльності, стриманість у своїх намірах та вчинках та помірність у матеріальних благах;
¾ фабр, сабр (терпіння) – це безпристрасне та спокійне прийняття як благодаті так і випробувань;
¾ рида, риза (покірність, задоволеність) – це покірне прийняття випробувань долі та задоволеність своїм життям.
П’ятий шлях досягнення найвищого рівня культури душі – це той, який проповідує теософія О. П. Блаватської[9], соматична психологія, енергетична медицина[10], ідеалістично-матеріалістична психологія автора статті – О. М. Скороход та який дозволяє привести в рівновагу душу та матеріальну систему індивіда. Наведемо його короткий опис.
Як було сказано вище, потужність джерела живлення, яким являється душа, залежить від позитивної та негативної ендогенної енергії.
Позитивна ендогенна енергія – є джерелом душі, яке наповнює її всепроникаючим спокоєм, надає рівновагу матеріальній системі індивіда та сприяє регенерації її компонентів.
Джерелом позитивної ендогенної енергії являються такі інтегральні ідеально-матеріальні вияви душі індивіда, як:
¾ позитивні емоції (радість, захват, піднесення та ін.);
¾ позитивні почуття (почуття власної гідності, моральні почуття, помірний інтерес, помірна любов, помірна самовідданість, світла надія, естетичні почуття, релігійні почуття та ін.)[11];
¾ позитивна воля (цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, принциповість, витримка, самостійність та ін.)[12].
Джерелом позитивної ендогенної енергії являються такі інтегральні ідеально-матеріальні функції душі індивіда:
¾ позитивна пам’ять[13];
¾ позитивне мислення[14].
Негативна ендогенна енергія – є джерелом душі, яке наповнює її всепроникаючим неспокоєм, створює дисбаланс матеріальної системи індивіда та являється причиною розладу її компонентів.
Джерелом негативної ендогенної енергії являються відповідно – негативні: емоції, почуття, воля, пам’ять, мислення, а саме: страх перед невідомим, страх виявитися уразливим, страх бути незрозумілим, гнів, заздрість, образа, гордість, сором, відчуження, жадібність, невдоволеність своїм життям, немилосердне ставлення до себе та партнерів по спілкуванню, надмірна прихильність до партнерів протилежної статті, інших осіб і об’єктів своєї діяльності та ін.
Окрім перерахованих вище шляхів досягнення найвищого рівня культури душі існує багато інших способів позитивної актуалізації та самоактуалізації. До них відносяться: психологічні тренінги, запропоновані А. Титарем та О. Титарь, трансперсональна терапія Б. Приленського та І. Приленської, біоенергопластика І. Куріс, система цілісного руху М. Кудряшева та Н. Андрєєвої, медитації, йога та інші, аналітичний огляд яких представлено авторами В. Майковим та В. Козловим у своїй роботі - "Трансперсональная психология: истоки, история, современное состояние"[5].
Перераховані вище позитивні якісні характеристики душі індивіда, а саме: чуйність та доброта, чесність та відвертість, уміння прощати, уміння бути щасливим, цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, принциповість, витримка, самостійність, а також комунікативні компетенції, соціальні компетенції[15], та інші являються основними категоріями культури душі, яка є компонентом, запропонованої автором статті – О. М. Скороход, еталонної моделі компетенцій фахівця сфери інженерії та технологій[16], до складу якої також входять:
1. Декларативні компетенції – це актуалізація та самоактуалізація інтегральної ідеально-матеріальної функції душі індивіда - пам’яті. Вони включають наступні основні їх категорії:
¾ гуманітарні та соціально-економічні знання – володіння системними знаннями з циклу дисциплін гуманітарної та соціально-економічної підготовки (українська та англійська мови, філософія, культурологія, психологія, економічна теорія, історія України, та ін.);
¾ природничо-наукові знання – володіння системними знаннями з циклу дисциплін природничо-наукової підготовки (вища математика, фізика, хімія, інформатика та ін.);
¾ фахові знання - володіння системними знаннями з циклу дисциплін професійної підготовки.
2. Процедурні компетенції - це актуалізація та самоактуалізація інтегральних ідеально-матеріальних функцій душі індивіда - мислення та мови і інтегральних матеріально-ідеальних функцій тіла індивіда[17] – його моторних рухів. Вони включають наступні основні їх категорії:
¾ навички мислення – володіння навичками відтворювати, уявляти, аналізувати, порівнювати, синтезувати, узагальнювати, систематизувати здобуті декларативні компетенції для вирішення побутових, соціальних та фахових задач діяльності індивіда і генерації нових ідей;
¾ семантичні навички – володіння навичками мислення щодо виконання операцій зі знаками та знаковими системами для генерації нових та відтворення наявних декларативних компетенцій в усній та письмовій формах;
¾ процедурні навички – володіння навичками моторних рухів тіла для відтворення декларативних компетенцій в конкретній предметній області.
3. Культура тіла – це актуалізація та самоактуалізація інтегральних ідеально-матеріальних функцій душі індивіда (пам’ять, мислення) та інтегральних матеріально-ідеальних функцій тіла індивіда (моторні рухи тіла), які дозволяють йому задовольняти основні природні потреби, а саме повсякденно та своєчасно: приймати збалансовані продукти харчування; дотримуватись гігієни тіла; виконувати оптимальні фізичні навантаження та дотримуватись режиму сну.
ВИСНОВКИ
Людина завжди була і продовжує залишатись нерозкритою таємницею та однією із найскладніших проблем наукових шкіл: медицини, психології, педагогіки, тому кожний крок у напрямку вирішення цієї проблеми є завжди актуальним.
Концепція ідеалістично-матеріалістичної психології автора статті – О. М. Скороход, методологія формування культури душі індивіда і еталонна модель компетенцій фахівця сфери інженерії та технологій є ще однією сходинкою на шляху сучасної вітчизняної педагогічної науки та практики - вершиною якої є: високодуховна особистість та компетентний фахівець, конкурентоспроможний на національному, європейському та світовому ринку праці.
ЛІТЕРАТУРА
7. Петровская Л. А. Компетентность в общении. – М., 1989.
10. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии: В 2 т. Т. II. – М.: Педагогика, 1989. – 328 с.
13. http://www.theosophy.ru/lib/.