УДК 316.4
А. В. Слободянюк,
Вінницький національний технічний університет (м. Вінниця)
Ми живемо сьогодні, на початку ХХІ сторіччя, у світі, сповненому тривог, але водночас і дивовижних перспектив на майбутнє. Цей світ вирує змінами, позначений глибокими конфліктами, напругами та суспільними розколами, як і руйнівним впливом сучасної технології на навколишнє середовище. Проте, ми спроможні контролювати свою долю і змінювати кожен своє життя, сподіваючись на краще, чого попередні покоління навіть уявити собі не могли.
Як постав сьогоднішній світ? Чому умови нашого життя так відрізняються від тих, за яких жили наші батьки й діди? В якому напрямку відбуватимуться зміни в майбутньому? Ці питання становлять щонайактуальніший інтерес для соціології — наукової галузі, яка, з огляду на сказане вище, має відігравати роль у новітній інтелектуальній культурі.
Протягом тривалого часу, в епоху радянських часів, в технічних вищих навчальних закладах України та й Росії панувала ситуація, коли в навчальних планах майже не знаходилось місця соціальним та гуманітарним дисциплінам, а оптимальна модель підготовки майбутніх фахівців інженерно-технічного профілю передбачала засвоєння головним чином спеціальних знань. У результаті система вищої технічної освіти перетворилася на «чітко виражене стандартизоване «техноцентричне» середовище з культом спеціальних дисциплін» [2].
Прорив у суспільній свідомості на користь соціології відбувся на початку 90-х років ХХ століття. Саме з цього періоду відбулися певні зрушення у бік гуманізації та гуманітаризації підготовки майбутніх фахівців. З усвідомленням того, що праця в сучасних умовах містить у собі поряд із спеціалізованими аспектами величезну кількість соціогуманітарних складових, було внесено зміни в навчальні плани. Важливим компонентом освіти майбутнього фахівця стала низка соціальних та гуманітарних дисциплін, у тому числі соціологія. Соціологія прийшла у вищу школу однією із самостійних галузей знань, швидко здобула авторитет і викликала інтерес у молоді.
В Україні статус базової дисципліни в державних навчальних закладах соціологія отримала завдяки постанові Міністерства освіти України, що була прийнята у травні 1993 року. Це сприяло тому, що соціологія стала обов’язковою для викладання в усіх навчальних закладах ІІІ та ІV рівня акредитації. Позитивним моментом у підвищенні якості викладання соціології вважається створення свого часу Державної атестаційної комісії та Фахової ради з соціальних наук (остання припинила своє існування у 2003 році). Поліпшилося становище соціології як навчальної дисципліни у вищих навчальних закладах і завдяки Указу Президента України «Про розвиток соціологічної науки в Україні» (квітень 2001). Також у листі Міністерства освіти і науки України «Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах у 2001/2002 навчальному році» при розробці навчальних планів та робочих навчальних програм було рекомендовано, щоб мінімальна кількість годин із соціології у навчальних закладах ІІ–ІV рівня акредитації складала 108. Деякі ВНЗ відреагували на ці рекомендації і збільшили обсяг даної навчальної дисципліни до двох кредитів. Але реалії є такими, що далеко не всі курси відповідають зазначеному обсягові, або ж взагалі складають один кредит, приблизно половина з якого – години на самостійну роботу студентів. До того ж в аналогічному документі Міносвіти і науки України на 2002/2003 навчальний рік вже був рекомендований тільки один кредит [2]. А у 2009 році Указом міністра освіти і науки України соціологія взагалі була вилучена із списку обов’язкових для вивчення дисциплін і переведена в категорію дисциплін «За вибором студента». Реально ж ситуація склалася така, що, за ідеєю можновладців, студент, обираючи одну дисципліну, автоматично позбавляється можливості обрати низку інших гуманітарних дисциплін, які донедавна вивчали його попередники. Адже існує чітке обмеження кількості гуманітарних предметів, які можна вибрати із запропонованого списку, що повинен складатися не менше ніж із 20 предметів. Які ж наслідки для українського суспільства, особливо в сучасних умовах, може мати така ситуація?
Кожне суспільство характеризується показником «якість життя». Проте, мало хто цікавиться за якими саме критеріями проходить така оцінка. Існує три групи комплексних індикаторів якості життя. Перший – оцінюється здоров’я населення та демографічні показники в державі (рівень народжуваності, тривалість життя, тощо). Другий – оцінюється рівень задоволення населення побутовою сферою (якість житла, якість та режим харчування, наявність та гідно оплачуване місце роботи), чи задоволено населення в соціальному плані (якість та рівень доступності освіти та медичного обслуговування, рівень злочинності, рівень корупції влади). Третій – оцінюється рівень духовного стану суспільства. У розвинутих державах ці індикатори закріплені законодавчо, і влада не має права їх порушити.
На сьогоднішній день ситуація в Україні є незадовільною по кожному із цих індикаторів. Так, в Україні рівень смертності майже в півтора рази перевищує рівень народжуваності, кількість розлучень майже в два рази перевищує кількість шлюбів. За 2009 рік населення скоротилося на 180,8 тисяч, в середньому за місяць більше ніж на 15 тис. осіб, і зараз населення країни нараховує вже менше ніж 46 мільйонів чоловік. Серед багатьох причин варто було б виділити такі, як аборти і пропаганда «безпечного сексу». За роки незалежності в Україні було офіційно зроблено близько 32 мільйонів абортів, що значно більше від кількості народжених, а лише за 2009 рік було зроблено 4 тисячі абортів українськими підлітками віком 14-17 років. Серед українських школярів у 1 класі налічується 30% дітей, які мають хронічні захворювання; у 5 класі - 50%, у 9 класі - 64%. За оцінками ООН Україна має найвище поширення ВІЛ-інфекції. Україна займає за кількістю випадків захворювання на туберкульоз 2 місце у Європі. На сьогодні 70% українців живуть за межею бідності. За словами Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, саме 70% населення України за критеріями бідності Світового банку живе не більше ніж на три долари в день. Україна посідає перше місце у світі за рівнем підліткового алкоголізму та тютюнопаління, де 40 відсотків підлітків вживають алкогольні напої принаймні раз на місяць. Як повідомляє прес-служба відомства, на сьогодні в тюремному ув'язненні перебувають більше 40 тисяч осіб при наявності не більше 36,4 тисячі місць (по нормі площі 2,5 квадратні метри на одного ув'язненого). Існуюче зростання чисельності ув'язнених значно ускладнює проблему їхнього розміщення, матеріально-побутового й медико-санітарного забезпечення. Разом з тим, статистика останніх років не дає приводу для оптимізму й надії на зниження чисельності ув'язнених. У відомстві відзначають, що в період із січня 2009 року по квітень 2010 року чисельність ув'язнених зросла більш ніж на 8 тисяч. У рейтингу Freedom House ми перебуваємо на одній сходинці за рівнем свободи слова з Мексикою та Кувейтом. На жаль, сходинка ця невисока — 115 місце — і далеко не кращий результат за роки незалежності. Так, ще зовсім недавно, в 2007 році, Україна була на 92-ій позиції. Міжнародна організація Transparency International після річної перерви представила дослідження «Барометр корупції у світі» за 2009-й рік. Для оцінки корумпованості галузей у різних країнах світу була уведена п'ятибальна шкала коефіцієнтів: від 5 («дуже корумпована») до 1 («зовсім не корумпована»). В Україні зазначили більш ніж песимістичні оцінки. Найвищий бал корумпованості (4,5) українці виставили судовій системі, чиновникам і парламенту, партії одержали 4,4, а бізнес - 4,3 [1]. І це далеко не весь список проблем сучасного українського суспільства.
Яке ж місце у вирішенні зазначених проблем посідають соціологічні знання? Як можна, озброївшись соціологічною інформацією, покращити ситуацію?
Соціологія – це наука, що вивчає структури суспільства, їхні елементи, соціальні процеси, що протікають у даних структурах. Такий підхід до вивчення складного суспільства забезпечує можливість для всебічного вивчення всіх елементів суспільства. У системі всіх наук соціологія - єдина наука, що вивчає суспільство в цілому, у комплексі, у всій складності й різноманітті соціальних процесів, відносин й явищ. Соціологія робить глобальні узагальнення, виводити найбільш загальні закономірності життєдіяльності всього суспільства й окремих соціальних груп у ньому, а також виявляє відносини людини й суспільства, суспільства й природи. Основна особливість соціологічного підходу – комплексний характер. Соціологія, на відміну від інших наук, розглядає суспільство в комплексі, виявляючи загальні закономірності у різних сферах соціального буття.
Соціологія вивчає людину як принципово суспільну істоту, тобто як істоту, що народжується, що формується й діє усередині певного співтовариства, усередині певної системи суспільних зв'язків і відносин. Соціологія відмовляється говорити про людину як про «людину взагалі», і про яку би то не було універсальну «людську природу». Різним епохам, різним співтовариствам відповідають різні типи людини. Людина не народжується на незаселеному острові. Людина живе й формується серед людей. У такому підході складається особливість соціології як науки, її специфіка.
Без розуміння устрою навколишнього нас соціального світу в наш час дуже складно орієнтуватися в суспільстві, а тим більше їм управляти. Тому соціологічна експертиза зараз використовується для прийняття державних рішень, законів, керування бізнесом. Без неї не обходяться журналістика й реклама, суспільні й правозахисні організації. Звичайно, багато де рішення й зараз приймаються навмання, але такі організації (або країни) згодом відстають від своїх сусідів і конкурентів. Соціологія є своєрідним дзеркалом суспільства, у якому відображаються усі його явища, проблеми.
Результати, одержані соціологом, можна використати як інструмент для підвищення ефективності економіки в масштабах як всієї країни, так й окремих регіонів, для поліпшення керування підприємствами і їхнім персоналом, для підвищення ефективності соціальної політики в мегаполісах, для вирішення проблем нерівності, бідності, для вирішення етнічних і релігійних конфліктів.
Іншими словами, соціолог вивчає, як улаштоване суспільство і його частини – від великих корпорацій і вищих органів влади до шкільного класу й родини, – і як все це функціонує й змінюється.
Соціологія описує й намагається пояснити ті процеси і явища, які існують у суспільстві, надає цю інформацію чиновникам, владі – для того, щоб ті могли вирішувати проблеми суспільства (адже не знаючи проблем не можна їх вирішити), прогнозує на основі отриманої інформації можливі явища й процеси в майбутньому, формує певні соціальні зразки, стереотипи. Через ці функції соціологія впливає на все життя всього суспільства.
Найважливіша соціологічна проблема освіти – формування культури, гуманітарна підготовка студентів. Завжди є спокуса готувати фахівця вузького профілю – менше витрати. В усьому цивілізованому світі ставка була зроблена на університетську освіту, а в нашій країні – на вузькоспеціалізовані ВНЗ. У результаті страждає не тільки справа, але обкрадається сама людина, адже гарна гуманітарна, загальнокультурна підготовка дає можливість вести повноцінне життя.
Відомо, що в американських університетах на гуманітарні й соціальні науки приділяється від чверті до третини навчального часу навіть на технічних факультетах. Позиція керівників тамтешніх університетів приблизно така: «Наше завдання не тільки підготувати студентів до того, щоб заробляти на життя, але й навчити, як жити. І соціально-гуманітарні предмети є складовою частиною вашої підготовки до життя».
Справа ще й у тому, що, коли в 18-20 років молода людина вивчає математику, біологію, інформатику, вона ще не знає, що в 40-45 років їй більше будуть потрібні соціологія, психологія, право. У цьому віці гарний фахівець уже керівник, батько сімейства, суспільний або політичний діяч, а також виконує й інші соціальні ролі, де, в першу чергу, потрібні соціологія, культура, психологія, наука управління.
Важливо, щоб кожен чітко усвідомив: для осягнення дисциплін гуманітарного профілю необхідне глибоке їх розуміння, осмислення, світоглядне сприйняття. Методика вивчення соціології (науки, яка тісно пов'язана з реальною дійсністю — суспільством) не схожа на методику засвоєння математичних, економічних чи то мовних дисциплін. Тут важливі не тільки знання, а й здатність до розмірковування, судження. Швидкість мислення менш важлива, ніж його гнучкість та здатність сприймати й оцінювати різні думки. Освіта не повинна обмежуватися лише передачею традицій, знань та навичок. Щодо соціології, то вона покликана поліпшувати здатність людини знаходити сенс у різних ситуаціях, процесах та явищах, глибоко їх осмислювати, усвідомлювати.
У процесі навчання студент засвоює безліч дисциплін. Звичайно, залежно від професії, велику роль у формуванні професійних навиків насамперед відіграють спеціальні дисципліни — це ті, знання котрих будуть використовуватися безпосередньо у професійній діяльності (для економічних закладів — це бухгалтерський облік, економічний аналіз, інші економічні дисципліни). Однак є такі предмети, які формують та підвищують нашу освіченість, загальний розумовий рівень, розвивають вміння мислити, спілкуватися, формують і розширюють світогляд і т. ін., тобто, без засвоєння яких не можна сказати, що людина є носієм високої культури, освіченості.
Сучасна соціологія являє собою гігантський масив соціальних знань, дослідницьких технологій, методик, з допомогою яких вони охоплюють особливий аспект суспільства — соціальну реальність, процеси і явища соціального життя людей, соціальні сфери. Цей масив невпинно поповнюється новими знаннями, швидкість приросту яких є досить високою. Безперечно, справа ця винятково складна, тривала і відповідальна.
Вивчення соціології допоможе сформувати у майбутніх спеціалістів соціологічне мислення та культуру, сформувати алгоритм з'ясовування природи соціальних процесів та явищ. Адже, як ще наголошував основоположник української соціології Микита Шаповал, «лише після того, як значна більшість людей навчиться розуміти природу суспільної організації, коли суспільне життя стане предметом пильного вивчення..., соціологія стане справою не окремих піонерів, а першою наукою, яку мусить пізнати людина...» [4].
Освоєння курсу соціології дозволить також оволодіти фундаментальними основами важливих знань, уміннями та навичками з підготовки та проведення конкретних соціологічних досліджень у практичній діяльності, оскільки більшість різновидів маркетингових та інших досліджень, якими оперуватимуть майбутні фахівці, базуються на системі соціологічних методів - як оптимальної моделі наукового пошуку.
Сьогодні, коли суспільство характеризується активними процесами перетворення в соціальному, економічному, політичному житті, студентська молодь спрямована на серйозне ставлення до предметів, які безпосередньо пов’язані з їхньою майбутньою професійною діяльністю. Тому з широкого спектру системи соціологічного знання необхідно включати ті підрозділи, які найбільш тісно пов’язані з характером майбутньої професійної діяльності людини з технічною освітою.
Розробляючи програми курсів соціології, необхідно ставити завдання не лише озброїти студентів цілісною системою соціологічних знань, але й викликати інтерес до соціологічних аспектів життєдіяльності суспільства в цілому та виробничих організацій зокрема, показати значення оволодіння соціологічними для професійної діяльності інженера-організатора виробництва.
Майбутня робота випускника ВНЗ, особливо в умовах ринкової економіки, постійно буде виводити його на такі ситуації професійної діяльності, вирішення яких без соціологічного аналізу, соціологічного матеріалу буде просто неможливим. Це пов’язано, насамперед, з актуалізацією проблеми менеджментного забезпечення всього комплексу господарчо-економічної, техніко-технологічної, фінансово-комерційної, виробничо-трудової діяльності.
Розробляючи тематику, зміст та конкретні завдання курсів «Соціологія», необхідно забезпечити найбільш сприятливі умови для вирішення цілого комплексу взаємопов’язаних, і в той же час відносно самостійних завдань. Найбільш важливі серед них такі:
1. Знайомство студентів з основними методами збору та аналізу соціологічної інформації (програма дає можливість студентам практично випробувати такі методи збору інформації, як контент-аналіз документів, різні види опитувань, соціологічні тести, включене та невключене спостереження тощо). Знайомство зі структурою, типологію, динамікою протікання конфліктної взаємодії, оволодіння методами запобігання, діагностування конфліктів та управління ними.
2. Оволодіти навичками самостійного соціологічного аналізу, соціально-психологічного діагностування (важливим елементом програм є самостійна робота студентів над розробкою проектів програм для вивчення громадської думки).
Також для демонстрації значущості соціології в сучасному суспільстві можуть бути наведені підтвердження:
¾ соціологія, завдяки багаточисельним емпіричним дослідженням, сприяла розвитку більш детального пізнання і глибшого розуміння сучасного суспільства;
¾ соціологія піднімає важливі проблеми природи індивідуальної моральної і правової відповідальності, досліджуючи соціальний контекст людських дій;
¾ соціологічні знання значно сприяють розвитку інших дисциплін, зокрема історії, філософії і економічної науки;
¾ соціологію можна розглядати як нову форму свідомості, особливо чутливу до дилем секуляризованої індустріальної цивілізації.
ВИСНОВКИ
Сучасна соціологія – одне з найважливіших досягнень людського розуму, теоретичне відображення соціально-політичної діяльності, без якої неможливе існування суспільства. Соціологія – науковий орієнтир, що здобуває особливе значення в умовах демократизації суспільства. Саме у сучасних умовах доля кожного залежить від рівня функціонування політичних, владних структур, інститутів, державних механізмів, дієвості й обґрунтованості соціально-політичних рішень. У цей час соціологічні знання визначають можливості конструктивних сил, зосереджують на подоланні гострої кризи всієї соціальної системи. Саме зараз в сучасному українському суспільстві існує необхідність забезпечити усіх майбутніх кваліфікованих спеціалістів комплексним соціологічним знанням, яке вони будуть застосовувати в повсякденному житті.
ЛІТЕРАТУРА
1. http://socio-lab.osvita.com.ua – Сайт Лабораторії соціологічних досліджень ВНТУ.
2. Омельченко В. В. Соціологія в системі вищої технічної освіти: динамічний розвиток чи крок назад // Український соціум. – 2004. – № 3 (5). – C.77 – 86.
3. Гіденс Е. Соціологія / Пер. з англ. В. Шовкун, А. Олійник; Наук. ред. О.І ващенко. – К.: Основи, 1999. – 726 с.
4. Шаповал М. Ю. Загальна соціологія. – К.: Укр. Центр духов. Культури, 1996. – 368 с.