С. Й. Ткаченко, М. М. Чепурний, Д. В. Степанов,
Вінницький національний технічний університет (м. Вінниця)
Людство увійшло в складний період історії свого існування, коли воно оволоділо величезним науково-технічним потенціалом, але ще не навчилось досить обережно і раціонально ним користуватись. Науково-технічний прогрес (НТП) на сучасному етапі його розвитку робить виклик як людині, так і природі [1]. Антигуманний і антиприродний його характер досить переконливо аргументується представниками «філософії техніки». Зокрема зазначається, що сучасна технократична раціональність вводить все багатоманіття людського буття в площину «організованого різноманіття» і обмежує процес пізнання сутності до пізнання причин.
Кафедра теплоенергетики починає формувати світогляд фахівця вже на першому курсі в рамках дисципліни «Вступ до фаху». В цій дисципліні поряд з технічною інформацією наполегливо розглядаються питання теплоенергетики в контексті проблем навколишнього світу, відношення до людей, культури виробництва і загальнолюдської культури. В подальшому викладанні спеціальних дисциплін зазначене підсилюється та ілюструється конкретними прикладами з організації об’єктів, з техніки безпеки, з екологічної безпеки і людських взаємовідношень.
Системному погляду на фахову підготовку сприяють базові дисципліни з теплоенергетики: «Технічна термодинаміка», «Гідрогазодинаміка», «Тепломасообмін». Системні знання закріплюються в процесі курсового і дипломного проектування, а також в процесі підготовки магістрів і кандидатів наук. Так, наприклад, за останні три роки захищено три кандидатські дисертації на техніко-екологічні теми.
Якщо удосконалювати індустріальні засоби, то на цьому шляху людство опиниться в ситуації мухи, що трапила в павутиння: чим сильніше буде вириватися, тим більше заплутається. Чи взагалі відмовитися від здобутків НТП? Це, звісно, неможливо. Людство мусить виходити з критичного стану, використовуючи усі заходи і можливості, на які буде спроможне. Розв’язання глобальних проблем, що постали перед сучасним людством, вимагає інтенсивного розвитку духовності. Не останнє місце відіграє проблема вдосконалення інженерної освіти. Формування гуманного відношення до природи є частиною професійної підготовки студентів технічного навчального закладу. Майбутньому фахівцю необхідно не тільки дати грунтовні професійні знання, але й сформувати активну громадську екологічну позицію, виховати в нього високу екологічну культуру. Великим можливостями у формуванні гуманного відношення до природи володіють фундаментальні науки. Для теплоенергетичних спеціальностей це насамперед науки про енергію.
Енергія, як і повітря, вода, їжа, є головною та вічною потребою людини. З давніх часів люди навчилися використовувати енергію вітру, води та деревинного палива. У міру свого розвитку людство навчилось використовувати енергію твердих, рідких і газоподібних палив, геотермальну енергію, енергію сонця і атомну енергію. Загальним ученням при енергію є термодинаміка. Технічна термодинаміка – прикладна наука, яка вивчає характеристики систем і закони перетворення енергії в системах. Термодинамічні методи дослідження синтезуються з теоретичними і експериментальними даними, досягненнями фізики та інших наук для вирішення питань технічного прогресу. Розвивається термодинаміка складних систем. Розвиток термодинаміки відкритих систем забезпечив застосування термодинамічних методів для дослідження біологічних систем. Термодинамічні методи аналізу використовуються в теорії інформатики. Методи термодинаміки необоротних процесів застосовуються для аналізу економічних, екологічних і навіть соціальних систем. Технічна термодинаміка є основою теорії теплових двигунів та інших теплотехнологічних установок, що зв’язані з взаємоперетворенням енергії.
Дисципліни «Технічна термодинаміка», «Гідрогазодинаміка» і «Тепломасообмін» складають теоретичні основи теплотехніки. Без перебільшення можна сказати, що рівень знань з цих дисциплін характеризує рівень технічної культури інженера-теплоенергетика.
Проте на світогляд молодого фахівця значною мірою сьогодні впливають знання з екології. Екологічні знання повинні бути обов’язковим компонентом всіх навчальних програм. Неможливим є проникнення в таїни соціуму без залучення таїн живого. Пошуки «нового синтезу», «нових технологій» пов’язуються нині з біологією та екологією. Обидва ці напрямки сучасного наукового дослідження репрезентують надзвичайно важливе перенесення дослідницьких акцентів «від механізму до організму». Екологія нині постає як місток, що сполучає точне природознавство з соціогуманітарними науками. Більш того, саме тут сучасні дослідники вбачають витоки таких чисто гуманітарних проблем як поєднання науковості та «софійності», культури, моральності та духовності. Екологічна компетентність представників інженерних професій, зокрема теплоенергетичних, значною мірою розширить їх світогляд, підвищить їх фахові кондиції. Коли інженер навчиться органічно вписувати технологічні процеси в природне довкілля, робити власні проекти екологічно вивіреними, то він буде більш сприйнятливим і до соціогуманітарного профілю. Тільки таким шляхом можливе перетворення обмеженого власним фахом технократа в широко освіченого й духовно розвинутого громадянина і патріота [2].
Виконання будь-якого теплоенергетичного проекту або підготовка інженерів-теплоенергетиків не може бути здійснено без врахування життєвого циклу систем або обладнання. Адже екологічна, енергетична та економічна ефективність систем визначається з врахуванням всього життєвого циклу системи, починаючи з видобування сировини, її обробки і до стадії утилізації [3]. Сьогодні широко використовується методологія оцінки життєвого циклу виробів LCA (Live Cycle Assessment). З використанням цієї методології розроблені методи оцінки ефективності обладнання в екологічних показниках. Метод Eco-indicator-99, в якому весь вплив об’єктів на навколишнє середовище (шкідливі викиди в атмосферу, скиди рідких та твердих відходів тощо) розбитий на три категорії: вплив на людське здоров’я, на якість екосистеми, на вичерпання ресурсів. Цей метод використовується на кафедрі теплоенергетики ВНТУ в процесі курсового і дипломного проектування.
Використання сучасних високоефективних технологій хоча і потребує значних витрат на створення нових систем і високоякісних матеріалів, але здатне суттєво зменшити техногенне навантаження на довкілля. В процесах аналізу енергетичних систем мають фігурувати критерії, які враховують екологічні, надійнісні і гуманітарні характеристики. Для досягнення стовідсоткової безпеки для людини і навколишнього середовища потрібні надзвичайно великі витрати. На якому рівні безпеки зупинитись на даному етапі залежить від гуманітарної підготовки фахівця.
Технічне мислення не самодостатнє. Людина існує не лише в технічній, а в набагато складнішій в її цілісності культурній реальності. Це зумовлює актуальність відповідної культури мислення. І дистанція між технічним мисленням та мисленням високої культури – вражаюча. Формування високої культури мислення досягається в єдності концентрованого втілення особистісної культури, що, зокрема, підтверджується також всесвітнім зростанням особистісного начала в сучасній науці.
Загальна культура інженера полягає в єдності професійної, соціальної та загальнолюдської культури. Гуманітарна підготовка науково-технічного фахівця є ефективним засобом подолання технократичного цинізму, маргінального відношення до життя. Недарма гуманізація та гуманітаризація інженерної освіти досить активно застосовується в розвинутих країнах світу. Ступінь освіченості все більш наполегливо займає передові позиції в соціальному і культурному прогресі. Сучасні умови вимагають підготовки спеціаліста здатного жити в системі ринкових відносин, технічної конвергенції та глобалізму. Якщо світ, в якому живе сучасна людина, розвивається так, що зростаючими темпами трансформує, «споживає» наукові знання, то і людина, яка є творцем цих знань, повинна мати творчі, спрямовані на активну діяльність, світоглядні установки.
Світоглядна система особи змінюється, розвивається протягом її життя. Для того, щоб зберігати творчу наснагу, людина повинна активно займатися самоосвітою, глибше освоювати культурні цінності. Світогляд включає в себе, крім усього іншого, глибоке розуміння людиною своєї суті. Таке знання є однією з необхідних умов для того, щоб виробити власне світовідношення, збагнути своє місце і призначення в світі.
Культура служить основою формування творчого світогляду інженера і цей процес формування має здійснюватись творчо. Засвоєння досягнень світової культури – дієвий засіб гуманітаризації мислення інженера, що особливо суттєво за умов технологізації існування. Це дозволяє бачити суто технічні питання значно ширше, неформально, постійно дистанціюючи горизонти технічної реальності, осмислюючи її в багатоплановості вимірів урізноманітнених відношень людини до світу. Багатогранність інженерної діяльності вимагає розгляду її морального аспекту. Очевидно, ця проблема постає в таких ракурсах: ставлення людини до людини, людини до природи, і, як наслідок, людини до техніки. Зрозуміло, що без істотних змін в суспільстві, вирішити проблему вдосконалення особи неможливо, адже і самі зміни в суспільстві залежать від рівня моральності його членів. Економічне, політичне і соціальне оздоровлення України багато в чому залежить від вирішення енергетичних проблем, вимагає посилення гуманістичної тенденції в процесах розвитку всіх сфер суспільного буття.
ВИСНОВКИ
Техногенне навантаження енергетичного об’єкту на навколишнє середовище, загроза довкіллю, людям залежить від професійної і гуманітарної підготовки фахівця з теплоенергетики, який створив цей об’єкт.
Енергетичні, теплотехнологічні системи слід розглядати як великі системи з врахуванням їх взаємодії з навколишнім середовищем. Тому фахівець з теплоенергетики повинен володіти методами системного аналізу, інформаційними і комп’ютерними технологіями.
Особлива увага фахівця повинна бути зосереджена на: техногенному навантаженню об’єкту, що створюється, на навколишнє середовище на протязі життєвого циклу; надійності об’єкта під час створення, експлуатації, утилізації. Дуже важливо знати співвідношення між рівнем надійності і витратами для досягнення заданого рівня надійності, на якому можна зупинитися.
Таким чином, із гуманітарної складової для теплоенергетика дуже важливі підскладові: екологічна, моральна, але їх можливо реалізувати лише за умов високого професіоналізму фахівця.
ЛІТЕРАТУРА
1. Хлобистов Є. В. Екологічна безпека і засади визначення ризику техногенних катастроф / Є. В. Хлобистов // Економіка України, 2000. – № 6. – С. 42 – 47.
2. Навроцький О. І. Вища школа України в умовах трансформації суспільства / О. І. Навроцький. – Харків: Основа, 2000. – С. 22 – 28.
3. Кисельов М. М. Гуманістичні засади сучасної екології / М. М. Кисельов // Філософська думка, 2000. – № 3. – С. 21 – 25.