УДК 378.147
ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ ЕФЕКТИВНОГО СТИЛЮ ВИКЛАДАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН
Л. М. Ткачук, І. В. Романець,
Вінницький національний технічний університет,
Вінницький будівельний технікум (м. Вінниця)
У сучасних умовах освіта є однією з найважливіших сфер людської діяльності, пов'язаною із підготовкою висококваліфікованих всебічно розвинених особистостей. Гуманізація освіти значно підвищує її суспільне значення, оскільки від спрямованості і ефективності сучасної освіти багато в чому залежать перспективи розвитку людства. В зв'язку з цим визначальну роль в наданні високоякісної освіти відіграє викладач з його професійними та особистісними якостями. Так, сучасний викладач виконує ряд багатофункціональних ролей, а саме: наставник, лектор, психолог, соціолог, експерт, модератор, консультант, аналітик, посередник. Тому викладачу потрібні різноманітні навички: лекторські, професійні, методичні, аналітичні, соціальні, посередницькі тощо [1].
Викладання економічних дисциплін передбачає володіння викладачем різними стилями викладання, пов'язаними з особливостями навчальної дисципліни, характеристиками аудиторії та, врешті-решт, особистими якостями викладача. Стилі викладання можна розглядати як поведінку, орієнтовану на єдину методичну побудову. Завдяки цьому студенти засвоюють інформацію, думають та реагують на оточуюче середовище.
Адаптуючи модель керівництва Блейка та Моутон [2] до навчання, можна побачити, наскільки поляризованими є стилі викладання, які можуть розглядатись в двох континуумах: орієнтація на результат та орієнтація на слухачів.
|
1.9.Низький рівень зусиль щодо інтересу до навчання, високий інтерес до людей, дружня атмосфера, низька продуктивність. |
|
9.9. Високий рівень зусиль щодо інтересу до навчання, високий інтерес до людей, зацікавленість слухачів, висока продуктивність. |
|
|
5.5. Середній рівень зусиль щодо інтересу до навчання, невисокий інтерес до людей, атмосфера задоволеності, задовільний результат. |
|
|
1.1. Низький рівень зацікавленості до навчання, низький інтерес до людей, байдужа атмосфера, низька продуктивність. |
|
9.1. Високий рівень зусиль щодо інтересу до навчання, невисокий інтерес до людей, напружена робоча обстановка, висока продуктивність. |
Стиль викладання з координатами 9.1. означає безсумнівну орієнтацію на отримання результату, що передбачає сувору дисципліну та контроль за навчанням. Стиль викладання з координатами 1.9. є прямо протилежним попередньому та передбачає значний рівень демократії та орієнтацію на особистість. Небезпекою застосування таких крайніх проявів стилів викладання є те, що аудиторія не завжди зможе об'єктивно оцінити зусилля викладача та намагатиметься вийти з-під його впливу, що призведе до зниження якості отримання знань. Стиль викладання з координатами 5.5. орієнтований на створення команди, що приводить до поєднання орієнтації на одержання результату та на особистість і дає позитивний результат. Стиль викладання з координатами 1.1. — яскравий приклад незадовільного рівня викладання, що є результатом лібералізму, безхарактерності або некомпетентності та призводить до неконтрольованості аудиторії. Найбільших зусиль від викладача вимагає застосування стилю 9.9., орієнтованого на максимальну увагу як до слухачів, так і на виконання завдання. Такий стиль керівництва дозволяє досягти блискучих результатів завдяки зацікавленості аудиторії та командній роботі.
Таким чином, стиль поведінки викладача – це звична манера поведінки викладача по відношенню до студентів та роботи з аудиторією.
За аналогією зі стилями керівництва в менеджменті можна виділити такі основні стилі поведінки викладача:
¾ авторитарний (або автократичний) – заснований на особистій владі;
¾ соціально-емоційний стиль – заснований на натхненні, турботливості та особистій привабливості;
¾ демократичний, що базується на залученні слухачів до процесів обговорення та прийняття рішень;
¾ ліберальний, що передбачає максимальну свободу слухачів.
З огляду на сучасні тенденції в менеджменті та педагогіці, слід застосовувати ситуаційне керівництво, тобто використовувати той стиль, що найбільше відповідає ситуації. В поняття ситуація ми вкладаємо як рівень зрілості слухача, що виражається в зацікавленості предметом обговорення, ступенем підготовки, рівнем знань та навичок, віковою групою слухачів, цілями, що ставляться перед слухачами, так і рівень вмотивованості до навчання.
Ми вважаємо, що для підлітків та студентів молодших курсів найбільш прийнятним є авторитарний стиль керівництва, який не виключає довіри та використання позитивних стимулів, але пов’язаний з високим рівнем контролю виконання завдань та структуризації цілей. Демократичний стиль слід використовувати по мірі зростання свідомості студента, який розуміє необхідність засвоєння матеріалу та орієнтований на отримання відповідного рівня знань. В цьому випадку студентів слід більш активно залучати до дискусій, обговорень, розв’язання ситуаційних вправ та кейсів. Соціально-орієнтований стиль варто застосовувати при викладанні дисциплін гуманітарного циклу, де зростає орієнтація на особистість і визначальним в зацікавленості студента дисципліною є особисті якості викладача, його авторитетність, вміння зацікавити та захопити вивченням дисципліни, заохотити до творчої роботи. Особливо важливим є використання таких методів при викладанні дисциплін менеджерського напрямку, де важливим є використання особистого прикладу викладача. Ліберальний стиль викладання виправданий на старших курсах, коли студенти є сформованими особистостями, мають досвід роботи за спеціальністю, оскільки стиль потребує гнучкого підходу в навчанні з урахуванням індивідуальних фахових цілей студентів. Особливо актуальним є використання ліберального стилю по відношенню до магістрантів та аспірантів, а також при керуванні навчально-виробничою практикою, науково-дослідною роботою студентів та молодих вчених, оскільки їм притаманні досить потужні усвідомлені внутрішні мотиви до навчання та здійснення наукових досліджень в конкретній галузі.
Тобто сучасному лектору має бути притаманний адаптивний стиль, що передбачає можливість та необхідні навички використання різних стилів викладання в залежності від таких чинників, як вік, мотивованість студентів, ступінь зрілості слухачів, особливості навчальної дисципліни, цілі адміністрації [3].
Основу стилів викладання складають методи та прийоми, які викладач використовує під час роботи і студентами, які забезпечують максимальне ефективне засвоєння матеріалу та реалізацію творчого та фахового потенціалу студента.
Для вивчення дисциплін менеджерського напряму використовуються такі основні форми занять, як лекції та семінари (практичні заняття).
Лекційні заняття мають ряд переваг, пов’язаних з можливістю охоплення великої кількості студентів, інформаційною насиченістю, однак недоліками лекцій є пасивність студентів внаслідок переважно однобічної комунікації, низький рівень взаємодії між викладачем і аудиторією в зв’язку з обмеженістю можливостей дискусій та питань, що може ускладнити засвоєння матеріалу.
З огляду на це слід звернути увагу на простоту, доступність викладення матеріалу, залучення аудиторії до обговорення проблемних питань, забезпечення доступу до використання електронних посібників та підручників, сучасних мультимедійних засобів та візуального матеріалу для забезпечення кращого засвоєння матеріалу та уникнення монотонності. Загалом, лекція повинна проводитись з урахуванням інтересів учасників та використання сучасних принципів та методів викладання.
Семінарські (практичні) заняття мають на меті закріплення та перевірку ступеня засвоєння матеріалу під час проведення лекційних занять та самостійної роботи студентів. На практичних (семінарських) заняттях доцільно використовувати такі методи навчання, як питання-відповіді, дискусії, мозковий штурм, ігри, ситуаційні задачі, кейси і демонстрації. Проведення поточного контролю знань під час занять може служити додатковим стимулом до поглиблення та кращого засвоєння матеріалу, а також виявить необхідність додаткових роз’яснень матеріалу. Практичні заняття дозволяють реалізувати систему зворотного зв’язку, що досить обмежене під час лекційних занять.
ВИСНОВКИ
Таким чином, використання зазначених методів в комплексі дозволить максимально ефективно забезпечити засвоєння знань та навичок студентами та активізувати їх потенціал, що дозволить підготувати висококваліфікованих спеціалістів в галузі менеджменту.
2. Тарнавська Н. П., Пушкар Р. М. Менеджмент: теорія та практика: Підручник для вузів. – Тернопіль: Карт-бланш,1997. – 456 с. – ISBN 5-7763-8670-5.
3. Teaching undergraduate economics. A handbook for instructors/ W. B. Walstad, P.Saunders. – Irwin/McGraw-Hill, 1998. – 368 p. – ISBN-0-07-290246-9.