УДК 378.177
А. М. Власенко, О. Б. Волошин,
Вінницький національний технічний університет
Впровадження дистанційної освіти вимагає наявності відповідної програмної платформи. Однак елементи дистанційного навчання можуть бути використані й незалежно функціонувати на основі модульної методології Міжнародної організації праці.
Модульна система професійного навчання – це гнучка інноваційна педагогічна технологія організації професійного навчання, перенавчання та підвищення кваліфікації слухачів, в основу якої покладено індивідуальний підхід щодо модульного засвоєння та набуття трудових навичок з визначеної професії, спеціальності або виду робіт.
Висока мобільність і гнучкість – це основні характеристики такого навчання, які отримуємо за рахунок пристосування плану навчання до конкретного виробництва.
Важливим компонентом модульної системи є модульний блок (МБ) – логічно довершена і пристосована для самостійного засвоєння частина плану завдання на виконання певної елементарної виробничої операції за обраною спеціальністю. У назвах модульних блоків закладено зміст роботи, яка виконується на робочому місці. Інакше кажучи, модуль трудових навичок – це свого роду специфікація на виконання певної роботи, яка складається із модульних блоків, зміст яких відображається у вигляді назв.
Модульний блок складається з навчальних елементів (НЕ), які можна представити як навчальні брошури, що призначені для самостійного вивчення слухачем, і які, зазвичай, охоплюють одну чи декілька споріднених трудових навичок або дискретну частину навчального матеріалу, потрібного для їх засвоєння.
Навчальні елементи є основними носіями навчальної інформації у модульній системі. Виділяють шість категорій навчальних елементів, кожна з яких містить необхідну інформацію з певної професії. Навчальні елементи кожної категорії містять цільову інформацію, засвоєння якої дозволяє реалізувати певну мету навчання.
Перша категорія – безпека праці. Її навчальні елементи містять інформацію про те, як виконувати роботу, щоб не зашкодити собі та іншим членам робочого колективу; про основні вимоги до стану навколишнього середовища; про дії в разі нещасних випадків тощо.
Друга категорія – діяльність. Це основна категорія навчальних елементів, які містять інформацію щодо технології виконання операцій. Вони є головними для набуття робітничих навичок з професії. Виконуючи всі описані в навчальному елементі кроки, а також вивчаючи інформацію інших навчальних елементів, учні (студенти, слухачі) вчаться правильно і якісно виконувати роботу, здобувають для цього всі необхідні навички та знання.
Теоретична інформація – це третя категорія, навчальні елементи якої складаються з певної теоретичної інформації, яка потрібна для розуміння суті та особливостей технологічних процесів, визначень і понять, необхідних для практичної діяльності.
Наступною категорією є графічна інформація (читання креслень). Її навчальні елементи входять до складу навчальних матеріалів з технічних професій, де читання креслень є необхідним для виконання робіт (наприклад, металообробка, будівництво). Ці навчальні елементи несуть інформацію щодо правил читання технічних креслень, виконання ескізів, позначень на кресленнях, схемах тощо.
Технічна інформація щодо матеріалів, компонентів і методів – це ще одна з категорій, основою якої є навчальні елементи, що містять інформацію про властивості матеріалів, з якими доведеться працювати, а також компоненти, методи та різноманітні засоби, що будуть використовуватися під час виконання робіт, про які зазначено у навчальних елементах другої категорії.
І зрештою, остання категорія – технічна інформація щодо інструментів, обладнання, механізмів і машин. Навчальні елементи цієї категорії містять інформацію про будову та принципи роботи інструментів і обладнання, за допомогою яких виконуватимуться роботи, про які зазначено в навчальних елементах другої категорії.
Кожному навчальному елементу присвоюється код – ідентифікація навчального елемента в електронному та паперовому вигляді. Код містить дванадцять знаків. Перші шість – це код професії в Державному класифікаторі професій ДК 003–95, сьомий знак – категорія навчального елемента, восьмий і дев'ятий – мова написання навчального елемента, від десятого до дванадцятого – порядковий номер навчального елемента.
Інформацію, яку розміщено в навчальному елементі, розділено на кроки – лаконічні частинки тексту. Вони в логічній послідовності описують окремі знання та операції (дії). Для наочності й кращого розуміння тексти кроків доповнено рисунками, ілюстраціями і схемами, які дозволяють точніше виконати дію. Отже, малюнки важливі, як і текст, тому що дають повне уявлення про деталь, інструмент, вузол, схему або дію, про які йдеться в тексті.
Важливою й необхідною частиною модульної системи є тести – перевірка досягнень учня (слухача, студента).
Тест до навчального елемента у вигляді практичних завдань або контрольних запитань передбачає визначення досягнутого рівня якості набутих знань, умінь, навичок у відповідності до мети навчального елемента після завершення роботи над ним.
Тест до модульного блока полягає в проміжному кваліфікаційному іспиті (запитання для тестувань та тести дії) і є перевіркою рівня якості виконання роботи в межах модульного блоку з урахуванням норм часу. Такий тест передбачає перевірку рівня якості знань, умінь та набутих навичок щодо цієї частини роботи.
Кваліфікаційний тест – перевірка компетентності випускника у межах модуля трудових навичок.
Під час організації навчального процесу згідно з загальноуніверситетською концепцією інтеграції навчання з виробництвом, з метою отримання глибоких практичних навичок випускниками на кафедрі теплогазопостачання ВНТУ, впроваджується ефективна система навчання з робітничої професії на 1-му та 2-му курсах. Вона забезпечує поєднання теоретичного навчання з отриманням практичних навичок і пізнанням виробничих процесів безпосередньо на підприємствах протягом літнього семестру 2-го курсу та зимового семестру 3-го курсу. Після закінчення навчання студентам присвоюється кваліфікація «слюсар з експлуатації та ремонту газового устаткування».
Навчальному процесу передував важливий етап, який полягав у проведенні вхідного тестування, основна мета якого – виявлення в кожного учня (слухача, студента) наявних навичок і вмінь відповідно до обраного професійного напрямку. Це дозволяє формувати індивідуальну навчальну програму. Тестування здійснюється індивідуально у формі усних відповідей слухача та виконання ним письмових і виробничих завдань.
Для виявлення рівня знань, умінь та навичок, якими володіє учень (слухач, студент) з певної професії, підготовлено перелік тестових завдань. Для цього використовували тести, розроблені до навчальних елементів, модульних блоків і кваліфікаційних тестів. Також були підготовлені інструменти, матеріали та засоби, необхідні для виконання тестових завдань.
Для успішної роботи навчальної програми було створено та обладнано робочі місця, так звані навчальні станції. Вони були укомплектовані необхідним обладнанням, пристосуваннями, інструментами та приладами, видатковими матеріалами, деталями й сировиною.
Для впровадження модульної системи розроблено й виготовлено 26 навчальних станцій, де студенти практично відпрацьовують 70 навчальних елементів.
Перед тим, як розпочати навчання, кожен студент, ознайомившись з особливостями організації навчального процесу за модульною системою, повинен мати чітке уявлення про таке:
¾ суть і особливості модульної системи навчання;
¾ відмінності між модульною і традиційною системами навчання;
¾ суть понять і термінів, які використовуються у модульній технології навчання, таких, як: модуль трудових навичок, навчальний елемент, модульний блок, інструктивний елемент, інформативний блок, модульні навчальні матеріали, тест з оцінки засвоєння навчального елемента, робоче місце тощо;
¾ сутність індивідуалізованого навчання в темпі, що задається самим учнем (студентом, слухачем);
¾ форми контролю досягнень, особливості оцінювання знань та навичок учня, методика і характер процедур, що при цьому застосовуються;
¾ особливості дотримання правил безпеки праці під час навчання за модульною технологією;
¾ особливості організації навчального процесу;
¾ порядок проведення поточного, проміжного й вихідного контролю, який здійснюється за тестами навчальних елементів, модульних блоків і кваліфікаційної атестації;
¾ організацію вивчення дисциплін інформаційного блоку; особливості організації робочого місця та порядок переміщення з одного робочого місця (робочої станції) на інше.
Для оволодіння знаннями та навичками, що визначено кваліфікаційною характеристикою слюсаря з експлуатації та ремонту газового обладнання 2-го розряду, студенту надається можливість самостійного засвоєння змісту навчальних елементів, відповідно до своєї індивідуальної програми в чіткій послідовності, встановленій викладачем. Це важливо як з погляду технології виробничого процесу, так і дотримання правил безпеки праці.
Для якісного закріплення знань і трудових навичок кожен студент крок за кроком виконує зазначені дії чи операції під час прочитання, осмислення та запам’ятовування навчального матеріалу. Цей процес здійснюється за індивідуальною програмою, у власному темпі, при цьому, у разі потреби, використовується допомога викладача.
Для перевірки засвоєння навчального матеріалу в кінці кожного навчального елемента після інструктивних сторінок містяться практичні завдання з оцінки досягнення мети або контрольні запитання. З їх допомогою студенти мають можливість визначити рівень умінь, знань і навичок, які вони здобули. Саме педагогічний працівник проводить тестування, але свою підготовленість до тесту студент контролює самостійно.
Якщо роботу над навчальним елементом закінчено, то студент складає тести, які складаються з питань і завдань відповідно до тієї інформації, яка містилася в цьому елементі. Час для проведення тесту студент обирає сам, обов’язково узгоджуючи його з викладачем. Якщо тестування було невдалим, то студентові надається можливість доопрацювати цей навчальний елемент і пройти тест ще раз. Якщо викладач впевниться, що студент знає матеріал і може виконувати роботу на рівні вимог, викладених у кваліфікаційній характеристиці, то залік буде вважатися складеним. Підсумком професійного навчання є кваліфікаційна атестація.
Переходячи з однієї навчальної станції до іншої, студент має можливість опановувати різні навчальні елементи. Але тільки після опрацювання відповідного матеріалу з охорони праці та успішного складання тесту з безпеки праці викладач, який веде заняття, дозволяє перехід на іншу навчальну станцію. Оскільки модульне навчання орієнтоване на трудову діяльність і має практичний характер, то воно вимагає від учня (слухача, студента) також точного виконання всіх вимог з охорони праці.
Певні навчальні елементи з безпеки праці є обов’язковими в кожному модульному блоці індивідуальної програми. Студент не зможе розпочати роботу над навчальним елементом, який описує виконання певної дії, поки не завершить засвоєння навчального елемента з безпеки праці.
На початку навчання в межах інформаційного блоку проводяться спеціальні заняття з охорони праці. Складений учнем залік та підпис у відповідному журналі засвідчують завершення занять з охорони праці та засвоєння відповідного матеріалу.
Після закінчення вивчення останнього модульного блоку (а отже, й всієї модульної програми) студентів допускають до складання кваліфікаційного екзамену у формі кваліфікаційного тесту.
Суть кваліфікаційного екзамену полягає в тому, що студент має скласти тест, який містить не лише перевірку практичних навичок, а й перевірку його теоретичних знань, які стосуються змісту професійної діяльності. Під час складання тесту та виконання практичних дій для студента створюється ситуація, яка найбільше відповідає реальному виробничому середовищу, йому надаються всі необхідні матеріали та обладнання. Часто студенту пропонують всі матеріали та обладнання, а він обирає тільки необхідні.
У разі нескладання студентом кваліфікаційного іспиту, він отримає можливість повторного опрацювання окремих навчальних елементів і складання іспиту ще раз.
Тест вважається нескладеним, якщо під час його виконання відбулися будь-які порушення безпеки праці. І лише після перескладання питань з охорони праці йому дозволяється повторне тестування.
ВИСНОВКИ
Модульна методологія професійного навчання суттєво відрізняється від традиційної, а саме:
¾ навчальний процес організовується за індивідуальними навчальними програмами кожного слухача з урахуванням попередніх знань та навичок, які виявляються в процесі вхідного тестування;
¾ модуль трудових навичок передбачає засвоєння їх в органічному поєднанні з вивченням теоретичного матеріалу;
¾ інформація теоретичного характеру надається слухачам лише в тому обсязі, який необхідний для засвоєння модуля трудових навичок;
¾ контроль здобутих знань, умінь та навичок здійснюється в процесі всього періоду навчання відповідно до засвоєння навчальних елементів та модульних блоків;
¾ тривалість підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації слухача може бути скорочена залежно від рівня знань та навичок, набутих ним до початку навчання за відповідним професійним спрямуванням, та індивідуальних особливостей.
Порівняно з традиційною системою професійно-технічного навчання нова система підвищує мотивацію студентів щодо навчання через постійний контроль їхніх знань і вмінь і систему заохочень. Вона активізує роботу студента протягом усього навчального часу, змушує його працювати систематично і самостійно, розширює можливості для всебічного розкриття здібностей студента, індивідуалізує навчання й докорінно розширює межі самостійної роботи.
ЛІТЕРАТУРА
1. Модульна система професійного навчання: концепція, методика, особливості впровадження. – К.: ПРООН МОП, ДЦЗ, 2000. – 213 с.
2. Модульна система професійного навчання незайнятого дорослого населення та методика розробки модульних навчальних програм: методичні рекомендації / Науково-дослідницький центр проблем зайнятості населення та ринку праці. – К.: НДІ Мінпраці України, 1999. – 30 с.
3. Плохій В. С. Модульна система професійного навчання: концепція, методика, особливості впровадження / В. С. Плохій, А. В. Казановський. – К.: Вид. Центр КТ «Київська нотна фабрика», 2002. – 284 с.
4. Власенко А. М. Лицювальник-плиточник: навч. посібник / А. М. Власенко, В. С. Плохій, В. М. Аніщенко. – К.: Літера ЛТД, 2008. – 280 с.