УДК 37.03:378
І. Є. Зозуля,
Вінницький національний технічний університет (м. Вінниця)
Постановка проблеми. Серед основних тенденцій розвитку сучасної цивілізації відзначається дедалі тісніше співробітництво країн і народів практично в усіх сферах людської діяльності. Процеси політичної та економічної інтеграції відбуваються у тісній єдності з формуванням єдиного світового освітнього простору. У цілому позитивні інтеграційні процеси, що є результатом об’єднання зусиль держав з розв’язання актуальних проблем планетарного масштабу, вносять додаткові труднощі у процес соціалізації окремої особистості. Людина постає перед проблемою необхідності навчитися жити в умовах поліфонії культур, за якої обов’язково варто мати свою власну точку зору, а сформувати її можна лише в разі розуміння множинності думок [2].
Саме студентство являє собою мозаїчну картину національного багатства різних культур, різних етнокультурних традицій і устремлінь, що передбачає високу культуру міжетнічних відносин, прагнення до співпраці, співробітництва. Молодь різних національностей об’єднують загальнолюдські цінності, прагнення до розвитку своїх здібностей і задоволення духовних потреб, реалізації життєвих планів у відповідності до уяви про смисложиттєві цінності [9, с. 1].
Підготовка молодого покоління до ефективної діяльності в умовах поліетнічного та полікультурного суспільства проголошена пріоритетним завданням у документах ООН, ЮНЕСКО, Ради Європи, представницькими міжнародними форумами, присвяченими актуальним проблемам освіти. У процесі формування особистості, готової до життя в полікультурному соціумі, вирішальна роль належить системі освіти, і насамперед вищій школі.
Отож полікультурна освіта є новою освітньою стратегією, що визначає структурно-змістову організацію навчально-виховного процесу, характер викладання університетських дисциплін і методику виховної роботи на засадах принципів гуманізму, демократизму, культурного діалогу, врахування культурно-психологічних факторів особистості [1, с. 23]. Саме тому формування полікультурних взаємовідносин іноземних студентів є важливим завданням вищих навчальних закладів України.
В останні роки в Україні збільшилася кількість студентів з інших країн (країн Південної Америки, Близького і Далекого Сходу та Африки). Тому освітній простір характеризується зростанням етнокультурної складності, наслідком чого є ускладнення стосунків між студентами як іноземними, так і українськими, прояви агресії, зневаги, недовіри тощо. Таким чином, стратегічним завданням вищої школи України є формування полікультурних взаємовідносин у студентському колективі, так як майже всі студентські групи є полікультурними. За таких умов особливої актуальності набуває проблема підготовки особистості до життя у полікультурному соціумі.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз психологічної, філософської, соціально-педагогічної літератури свідчить про наполегливі пошуки вченими умов формування полікультурних взаємовідносин у полікультурному середовищі. Проблеми полікультурності й полікультурної освіти висвітлені в дослідженнях М. Бахтіна, В. Болгаріної, Я. Галоян, М. Данилевського, П. Каптерєва, О. Карпової, Я. Коменського, І. Лощенової, О. Пономарьової, Н. Рагозіна, Н. Еріха, А. Тойнбі. Проблемами міжкультурного спілкування займалися Р. Гарсія, З. Гасанова, С. Нієто, М. Маклюєна, Н. Осипової, А. Пергей, Д. Хупса, Є. Черікової. Українські науковці також активно досліджували дані проблеми: Є. Баграмов, Ю. Бромлей, Ф. Гороховський, М. Євтуха, В. Заслуженюк, В. Присакар, Ю. Саєнко та інші.
Метою статті є аналіз полікультурних взаємовідносин іноземних студентів у середовищі вищого навчального закладу України. Для досягнення поставленої мети передбачено розв’язання таких завдань:
визначити головні складові полікультурних взаємовідносин іноземних студентів;
проаналізувати сучасний рівень формування полікультурних взаємовідносин іноземних студентів у вищому навчальному закладі;
узагальнити основні цілі та базові принципи полікультурного виховання.
Виклад основного матеріалу. Початок XXI ст. ознаменований утвердженням концепції полікультурного виховання, яке передбачає адаптацію людини до різноманітних цінностей в умовах співіснування різнорідних культур, орієнтацію на діалог культур тощо. У світлі цього важливим завданням виховання іноземних студентів в Україні є виховання у дусі миру. Можна окреслети такі його напрями:
¾ формування позитивного і дружнього ставлення до навколишнього світу;
¾ розвиток самостійності та формування навичок взаємодії з іншими людьми;
¾ виховання у дусі діалогу, підготовка до діалогічного спілкування;
¾ виховання почуття національної належності;
¾ виховання міжнародної солідарності;
¾ виховання толерантності у ставленні до різних етнічних, релігійних і соціальних угруповань.
Розглядаючи культуру міжнаціонального спілкування, такі вчені як А. Авксентьєв, В. Авксентьєв, Р. Кадієва визначають її як певні взаємозв’язки і взаємостосунки, у процесі яких люди, що належать до різних національних спільнот і дотримуються різних релігійних обрядів, обмінюються досвідом, духовними цінностями, думками, почуттями. Культура такого спілкування залежить від загального рівня розвитку людей, від їх уміння сприймати й дотримуватись загальнолюдських норм та моралі [2, с. 93]. Саме цю думку ми взяли за основу, досліджуючи полікультурні взаємовідносини іноземних студентів.
Аналіз літератури з даної теми показав, що головними складовими полікультурних взаємовідносин студентів виступають миролюбність, самостійність мислення, толерантність, тактовність, здатність до вибору адекватних оцінок і вчинків, уміння вести діалог на засадах рівних прав та взаємоповаги.
Але, на жаль, не завжди полікультурним взаємовідносинам іноземних студентів властиві подані вище складові. Адже нерідко між студентами різних етносоціальних груп виникає взаємонепорозуміння, зникає повага чи навіть з’являються прояви агресії. Тож завдання вищої школи України полягає у тому, аби удосконалювати взаємовідносини студентів різних соціокультурних груп та звертати більше уваги на сам процес формування таких відносин в умовах університетської освіти.
При визначенні рівня полікультурного виховання іноземних студентів в Україні варто врахувати протиріччя між почуттям гордості за свою культуру і необхідністю визнання гідності чи навіть переваги іншої етнічної культури; розбіжність між загальнолюдською культурою і культурою міжнаціонального спілкування. Адже полікультурне виховання іноземців в Україні передбачає повагу й толерантне ставлення до іншої культури, культурно-історичних традицій, ментальності, їх усвідомлення й співставлення з культурними надбаннями свого етносу.
Студенти, які приїжджають в Україну на навчання, опиняються в нових соціокультурних умовах, тому вони мають до них не лише пристосовуватися, а й уміти в цих умовах співіснувати. У свою чергу, люди, які працюють з іноземцями (викладачі, бібліотекарі, дирекція, коменданти та інші співробітники ВНЗ) мають будувати з ними свої стосунки на засадах рівноправності, терпимості, поваги.
Позитивні стосунки між студентами, що належать до різних груп, залежать від готовності особистостей жити у полікультурному середовищі. Сформувати у молодого покоління таку підготовленість мають педагоги. Якщо ми говоримо про початковий етап навчання іноземців у вузах, то це передусім завдання викладачів з української та російської мов. Відповідно, вони мають набути необхідних знань і повинні орієнтуватися в проблемах культури та полікультурності.
Викладачі обов’язково повинні допомагати іноземним студентам адаптуватися в так званій новій культурній групі та подолати «культурний стрес», який викликаний розбіжністю між звичною для студента і новою культурою. При цьому слід зважити на те, що реакція на нову культуру не має сталого характеру. Іноді вона набуває відкритого захоплення, продукує бажання пізнати її, навчитися розмовляти новою мовою, а інколи проявляється відторгнення нової культури, неповага до її носіїв, ностальгія за своєю Батьківщиною [4, с.14]. Такий невизначений процес триває до тих пір, поки студент повністю не адаптується до нових умов. Його прискорення, належний характер перебігу значною мірою залежать від учителя, його толерантності, вміння підтримати такого студента, допомогти йому відчути свою належність до нового соціуму.
У сучасному освітньому просторі формування полікультурних взаємовідносин іноземних студентів у вищих навчальних технічних закладах України забезпечується за умов організації соціально-педагогічної роботи з формування навичок толерантної взаємодії; співпраці студентів різних культур, рас та віросповідань у позанавчальній діяльності на принципах взаєморозуміння, взаємоповаги та терпимості; надання студентам знань про полікультурні взаємовідносини та формування особистісних навичок позитивного ставлення у процесі спілкування з представниками різних соціокультурних груп [6, с.78-79].
Полікультурне виховання іноземних студентів в Україні не можливе без вивчення ними української мови, літератури та історії України. Знання, які отримують студенти, повинні бути пов’язані з оточуючим їх життям та з національними особливостями регіону, в якому мешкають іноземці (схід чи захід). Іноземці мають можливість через вивчення мов (української та російської) ознайомитись з культурою нашого народу, нашими традиціями та звичаями. Знання цих мов дозволяє їм читати першоджерела, надруковані цими мовами, спілкуватися з українцями та багатьма іноземцями, адже для китайців, арабів, камерунців, ангольців, еквадорців, кенійців тощо саме українська мова виступає посередником у їхньому спілкуванні. Таким чином, вони мають змогу отримувати полікультурні знання і, у свою чергу, полікультурне виховання. Адже виховання – це цілісний вплив педагога на розвиток усіх сторін особистості вихованця: потреб, здібностей, почуттів, поглядів, рис характеру.
Але головне завдання вищих технічних навчальних закладів України полягає у тому, щоб іноземці отримували знання не тільки про українську культуру, а й дізнавалися про інші культури світу. І вищі навчальні заклади мають змогу досягти даної мети, проводячи різні виховні заходи: концерти, національні свята різних країн, літературні вечори, вікторини, олімпіади, екскурсії, перегляд фільмів як про Україну так і про ті країни, вихідці з яких навчаються у даному університеті тощо.
Яскравим прикладом співпраці студентів різних культур, рас та віросповідань у позанавчальній діяльності можуть послугувати виховні заходи, які проводяться у Вінницькому національному технічному університеті, – поетичні вечори, концерти, виставки-дегустації національних страв, конкурси читців та знавців української культури, спортивні змагання тощо. Вони сприяють вихованню особистості іноземного студента, який готовий брати участь у діалозі культур, дбайливо ставитися до світової цивілізації та й до своєї власної національної культури. Так одними з найбільш показових і важливих, проведених у цьому навчальному році, стали День студента та свято Рідної мови, де брали участь і українські, і іноземні студенти.
21 лютого люди усього світу святкують Міжнародний День рідної мови. Ніхто не буде заперечувати, що мова і культура – це найдивовижніша естафета, яку передають покоління від старших до юних рук. Мова – це найбільший скарб народу, це саме той інструмент, який єднає людей однієї нації, робить їх єдиним цілим.
Іноземні студенти Вінницького національного технічного університету, як носії вогнів великих культур, також не залишилися осторонь цього свята. Вони взяли щонайактивнішу участь у проведенні святкового концерту до Дня рідної мови. Мова є безпосереднім виразником єдності кожної спільноти. Представники різних національностей, студенти ВНТУ: еквадорці, китайці, камерунці, ангольці, азербайджанці, палестинці, – зберігають власну культуру і самобутність і, водночас, насолоджуються невичерпністю розмаїття українського слова.
Іноземні студенти розпочали свято з привітань до публіки своїми рідними мовами. Глядачі із задоволенням слухали звичне «доброго дня» мовами різних країн світу: іспанською, китайською, французькою, португальською, азербайджанською та арабською. Хоча іноземці, що навчаються у ВНТУ, й народилися на різних землях, але всіх їх аж до сліз хвилюють рядки українського генія світового масштабу Тараса Шевченка із його нетлінного величного вірша, що перекладений сотнями мов світу, «Заповіту». Усі присутні в залі відчули, що ця поезія є близькою не тільки для українців, а й торкається до душі навіть тих людей, які різняться за своїм менталітетом та світоглядом, своїми традиціями та релігійними переконаннями від нас.
Яка тема найбільше хвилює молодь? Звичайно, це тема кохання! Тож іноземні студенти порадували публіку віршами про кохання, які звучали однією з наймилозвучніших мов світу – українською. Усіх просто заворожив емоційною декламацією вірша В. Симоненка «Вона прийшла» студент 3 курсу інституту інформаційних технологій та комп’ютерної інженерії Маккая Джордже Ельдер Памбу (Ангола). Не менш натхненно пролунали рядки з поезії Т. Шевченка «Зацвіла в долині» із уст студента 4 курсу інституту автоматики, електроніки та комп’ютерних систем управління Луїса Контрераса (Еквадор).
Основою та джерелом культури є материнська мова та любов. І кожен несе в серці протягом усього життя любов до матері, і чим більша ця любов, тим світліше й радісніше життя. Де б ми не народилися, де б ми не жили, представниками якої б нації ми не були, але саме материнське слово є для усіх нас оберегом, символом, святістю. Студент підготовчого відділення Філіп Таті ду Насіменту Бікангу (Ангола) заспівав на святі пісню про любов до матері, яка зворушила багато небайдужих сердець у залі.
Мова – є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато з того, чим може гордитися кожен народ. Тож справжньою Людиною можна назвати лише ту, яка понад усе любить та плекає рідну мову й не цурається чужої. Українська мова для іноземних студентів має велике значення, адже саме нею вони навчаються і спілкуються, вона, без перебільшення, стала для них другою рідною мовою. Студентка 2 курсу інституту менеджменту з Камеруну Джому Менева Мішель Олів, прочитавши вірш В.Симоненка «Ти знаєш, що ти людина», закликала усіх присутніх у залі не забувати себе у собі, поспішати любити і жити, і завжди пам’ятати, що ми на Землі неповторні.
Увесь концерт був пронизаний ідеєю братерства і єдності. Усі переконалися, що нас не розділяє відсутність спільної мови, нас ріднить дар рідної, у кожного своєї, у кожного дорогої материнської мови.
Інше, не менш важливе свято – День міжнародного студентського товариства та єдності, – теж позитивно вплинув на формування полікультурних взаємовідносин студентів, що навчаються у ВНТУ. Вже у котрий раз зовсім різні народи з’єдналися у велику дружню багатонаціональну родину, щоб довести наскільки важлива взаємопідтримка, розуміння та дружба. Особливо тим, хто за тисячі кілометрів від своєї батьківщини. На концерті лунали народні пісні, виконувалися національні танці, студенти розповідали про свої рідні країни, грали на музичних інструментах. Свято завершилося на чудовій нотці оптимізму, дружності, патріотизму та єдності усіх учасників вечора.
Тож організація та проведення таких заходів сприяє тому, що іноземні студенти успішно співпрацюють один з одним, поглиблюють свої знання про українську та інші світові культури, з повагою та розумінням ставляться до оточуючих тощо.
Велике значення у формуванні полікультурних взаємовідносин студентів-іноземців в Україні відіграє також навчальний процес університету. На нашу думку, він має базуватися на поліцентричному підході, який передбачає відображення у змісті навчальних предметів культурної різноманітності світу, процесу взаємозв’язку, взаємозумовленості і взаємозбагачення культур, вивчення досягнень різних етнокультурних систем і їх внеску в розвиток світової цивілізації, а також організацію і здійснення навчального процесу як діалогу культур. Під організацією процесу навчання як діалогу культур маємо на увазі: по-перше, розгляд та аналіз певних історичних, соціальних, політичних, педагогічних проблем та явищ з позицій різних культур, констатацію схожості й відмінності в думках і підходах, знаходження спільних точок зору, вироблення єдиної думки на основі загальнолюдських цінностей; і по-друге, навчальну діяльність як спільну діяльність, в основу якої покладено рівноправність усіх суб’єктів навчального процесу [7, с.12].
Увесь навчальний і позанавчальний процес у ВНТУ спрямований на доведення думки, що чим більше можливостей буде в кожного народу розвивати свою національну культуру, тим різноманітнішою і багатшою буде загальнолюдська культура.
Отож формування полікультурних відносин іноземних студентів в Україні у великій мірі залежить від завдань полікультурного виховання, які ставить перед собою ВНЗ. Адже полікультурне виховання зорієнтоване на виховання індивіда, який зберігає свою соціально-культурну ідентичність, який прагне до розуміння інших культур, який поважає інші культурно-етнічні спільності, який уміє жити в мирі та злагоді з представниками різних національностей, рас, вірувань, який готовий до активної творчої діяльності в динамічному полікультурному і багатонаціональному середовищі [8, с. 213].
Виходячи з цього, зміст полікультурного виховання будується навколо чотирьох орієнтирів: соціокультурна ідентифікація особистості, засвоєння системи понять та уявлень про полікультурне середовище, виховання позитивного ставлення до диверсифікованого культурного оточення, розвиток навичок міжнаціонального спілкування (О. Гукаленко, Н. Терентьєва, Т. Якадіна та інші).
Цілями полікультурного виховання є толерантність, взаємообмін, взаємодія, активна солідарність, розуміння. Полікультурне виховання – це процес цілеспрямованої соціалізації студентської молоді, спрямований на оволодіння системою національних і загальнолюдських культурних цінностей, формування комунікативних умінь, що дозволяють студентам здійснювати інтенсивну міжкультурну взаємодію, розуміти інші культури, толерантно ставитися до їх носіїв [8, с. 215].
Полікультурне виховання забезпечує:
¾ засвоєння зразків і цінностей національної та світової культури, культурно-історичного та соціального досвіду різних держав і народів;
¾ формування соціально-настановчих та ціннісно-орієнтованих схильностей студентської молоді до інтеркультурної комунікації та обміну, розвиток толерантності відносно інших суспільств, народів, культур і соціальних груп;
¾ активну соціальну взаємодію з представниками різних культур при збереженні власної культурної ідентичності.
Базовими принципами полікультурного виховання є [5, с. 4]:
¾ принцип діалогу та взаємодії культур;
¾ принцип творчої доцільності вживання, збереження та створення нових культурних цінностей.
Викладач вищого навчального технічного закладу повинен допомогти іноземним студентам усвідомити, що у світі існує безліч цінностей, що деякі з цих цінностей витікають із традицій того чи іншого народу і є для нього закономірним здобутком його досвіду й історичного розвитку.
ВИСНОВКИ
Отже, процес полікультурного виховання спрямований на формування соціально важливих якостей особистості, на створення і розширення кола її відносин у навколишньому світі – до оточуючого соціуму, до людей, до самої себе. Студентство України складається з різних культур, етнонаціональних та релігійних груп, і основне завдання вузів України – збереження між цими групами сталих дружніх зв’язків і відкритих взаємовідносин, які передбачають рівноправність, толерантність, взаємоповагу і визнання рівноцінності кожної з них. І саме полікультурне виховання сприяє зниженню соціальної напруги в суспільстві. Воно формує індивіда, який готовий до міжкультурного діалогу, розширює можливості полікультурного простору та створює умови для розвитку особистості.
ЛІТЕРАТУРА
1. Агаддулін Р. Р. Полікультурна освіта: методолого-теоретичний аспект // Педагогіка і психологія. – 2004. – № 3 (4). – С. 18 – 29.
2. Атрощенко Т. Розвиток культури міжнаціонального спілкування у студентському колективі // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. – Тернопіль, 1999. – № 6. – С. 92 – 95.
3. Бєляєв С. Б. Підготовка майбутнього вчителя до роботи з полікультурного виховання [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/VKhNU/Nzkp/2008_20/04.htm
4. Бойченко В. Сучасний стан полікультурної вихованості молодших школярів / В. Бойченко // Початкова школа. – 2005. – № 5. – С. 12 – 14.
5. Болгарина В. Культура і полікультурна освіта / В. Болгаріна, І. Лощенова // Шлях освіти. – 2002. – № 1. – С. 2 – 6.
6. Довгополова Я. В. Толерантні відносини студентів у полікультурному середовищі // Реалізація принципів і завдань Болонського процесу в Україні: Матеріали міжнар. наук. конф. – Львів, 2005. – С. 76 – 82.
7. Моляко О. Функціональна модель формування полікультурної компетентності школярів // Рідна школа. – 2005. – № 6. – С. 10 – 12.
8. Солодка А. Полікультурне виховання та освіта – крок до інтеграції освіти України в єдиний загальнокультурний простір // Науковий вісник Миколаївського державного університету: Збірник праць. —Миколаїв: МДУ, 2005. – С. 212 – 217.
9. Степанов Є. П. Формування культури міжетнічних відносин у студентів вищих навчальних технічних закладів: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. педагог. наук. – Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля. – Луганськ, 2004 – С. 1 – 9.