УДК[378:62]:37.015

ФОРМУВАННЯ ГУМАНІСТИЧНОЇ СПРЯМОВАННОСТІ ОСОБИСТОСТІ У СИСТЕМІ ВИЩОЇ ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ

О. О. Жидкова,

Харківський національний університет радіоелектроніки (м. Харків)

 

В кінці XX століття склався новий образ науки і новий раціоналізм, далекий від просвітницької парадигми [1]. З’явились нові способи буття наукового знання (альтернативна наука) і нові форми знання взагалі. Не враховувати перебіг часу і неминучу при цьому переоцінку цінностей неможливо. Освіта в наш час повинна змістити акцент із знання, до того ж переважно наукового, на особу, на весь світ культури і вийти на антропологічну парадигму як в теорії, так і на практиці. Необхідне приборкання індивідуалізму і егоїзму на користь колективності, соборності і екологічної доцільності. Таку задачу можливо вирішити лише засобами глибоко продуманої, добре спланованої і організованої гуманітарної підготовки.

На думку видатного французького філософа і етнографа Леві-Стросса, XXI ст. буде століттям гуманітарних наук або його не буде. Такий висновок представника європейської цивілізації свідчить про те, що відбувається радикальна переоцінка місця і ролі гуманітарного знання в системі культури.

В соціальній структурі світової спільноти XXI ст. до однієї з базових соціальних груп увійдуть працівники сфери відтворювання - робітники, техніки, програмісти, вчені, конструктори, інженери, вчителі, службовці. Як бачимо, значну частину з цього переліку складають дипломовані фахівці. Політичні відносини, адекватні постіндустріальній цивілізації, і зміни в державно-правовій сфері створюють передумови для участі соціальних груп у суспільному житті аж до входження в управління державними структурами.

У перехідний період підвищується роль людини, активізуються процеси гуманізації суспільства як гаранта її виживання в умовах кризи індустріальної цивілізації. Все це не може не позначитися на формуванні пріоритетних напрямків та ціннісних орієнтації вищої професійної освіти.

Негативні наслідки швидкого і раптового входження України в ринок, крах тоталітарного суспільства і його етичних цінностей активізували в молодіжному середовищі такі негативні соціальні явища, як егоцентризм, груповий егоїзм, моральну збитковість, комплекс соціальної неповноцінності, різке падіння шкали етичних цінностей, невіру в соціальний прогрес, невпевненість і т.д.

Подібні настрої студентства належить долати викладацькому корпусу вищої школи, посиливши виховну роботу зі студентами.

Під гуманізацією освіти розуміється процес створення умов для самореалізації, самовизначення особи студента в просторі сучасної культури, створення у вузі гуманітарної сфери, сприяючої розкриттю творчого потенціалу особи, формуванню ноосферного мислення, ціннісних орієнтації і етичних якостей з подальшою їх актуалізацією в професійній і суспільній діяльності. Гуманітаризація освіти, особливо технічної, передбачає розширення переліку гуманітарних дисциплін, поглиблення інтеграції їх змісту для отримання системного знання.

Обидва ці процеси тотожні, доповнюють один одного і повинні розглядатися у взаємозв'язку, інтегруючись із процесами фундаменталізації освіти.

До основних положень концепції гуманізації і гуманітаризації можуть бути віднесені:

¾      комплексний підхід до проблем гуманізації освіти, який передбачає поворот до цілісної людини і до цілісного людського буття;

¾      гуманні технології навчання і виховання майбутніх технічних робітників;

¾      навчання на межі гуманітарних і технічних сфер (на межі живого і неживого, матеріального і духовного, біології і техніки, техніки і екології, технології і живих організмів, технології і суспільства, і т.п.);

¾      міждисциплінарність в освіті;

¾      функціонування циклу соціально-гуманітарних дисциплін у вузі як фундаментального і початково-освітнього;

¾      подолання стереотипів мислення, затвердження гуманітарної культури.

Гуманізація освіти передбачає посилення уваги до розширення номенклатури навчальних дисциплін гуманітарного циклу і одночасне збагачення природничонаукових і технічних дисциплін матеріалом, що розкриває боротьбу наукових ідей, людські долі вчених-першовідкривачів, залежність соціально-економічного і науково-технічного процесу від особових, етичних якостей вченого, його творчих здібностей.

Таким чином, перспектива оновлення і актуалізації гуманітарної освіти пов’язана з одного боку, зі взаємопроникненням природничонаукових і гуманітарних дисциплін, а з іншого – з посиленням ролі гуманітарної освіти. Кажучи про гуманізацію та гуманітаризацію технічної освіти, ми повинні мати на увазі, що інженерна освіта ХХ ст. обов’язково повинна враховувати нові відносини інженерної діяльності з навколишнім середовищем, суспільством, людиною, тобто, діяльність інженера повинна бути гуманістичною.

Головною спрямованістю в організації учбового процесу в університетах повинна бути міждисциплінарність в навчанні, основу якої складає міждисциплінарна природа сучасного знання. Тут переважають два напрямки:

1) інтенсивне впровадження в суто технічні вузи дисциплін гуманітарного циклу;

2) збагачення гуманітарних спеціальностей і дисциплін підвалинами технічного і природничонаукового знання і навпаки.

Навчання, яке передбачає міждисциплінарний підхід, сприяє формуванню у студентів глобалізації і нестандартності мислення, здібності вирішувати комплексні проблеми, що виникають на стику різних областей, бачити взаємозв'язок фундаментальних досліджень, технологій і потреб виробництва і суспільства, вмінню оцінювати ефективність тієї або іншої новини, організовувати її практичну реалізацію.

У формуванні фахівців, інженерів нового типу, гуманітарна підготовка зачіпає суть їх творчої діяльності не тільки в технічній, але і в соціальній, екологічній і економічній сферах.

Методологічний аспект гуманітарної освіти може бути виражений вимогою, щоб в кожному технічному університеті був «вмонтований» сучасний класичний гуманітарний університет в його європейському варіанті. Ця вимога лише здається парадоксальною і утопічною. Адже не можна вважати нереальними Болонській процес і сучасні уявлення про роль і місце освіти в сучасному суспільстві. Не можна вважати утопічним і поняття світового освітнього простору. Опубліковано безліч документів в яких дані формалізовані визначення вимогам в досягненні світового рівня вищої освіти [2]. Також, для інтеграції знань з гуманітарних дисциплін в технічному університеті, доцільне впровадження в учбовий процес «метапредмета», який складається з декількох гуманітарних дисциплін, які вивчаються студентами на протязі всього перебування в університеті.

Для формування цілісної загальної і професійної культури сучасного інженера необхідна основа знань, істотним компонентом якої є гуманітарні знання; мета формування системи інтегрованих знань полягає в забезпеченні єдності особово-орієнтованого і інтеграційного підходів до формування професійної культури інженера.

Основними засадами формування системи інтегрованих знань студентів технічних університетів є такі: єдність загальної і професійної культури; професійна спрямованість; креативність; гуманізація.

Також одним з найвідповідальнішим, дієвішим і серйознішим напрямком гуманітарної освіти в технічному університеті є оволодіння іноземними мовами. Сучасні методи і методики викладання іноземних мов адаптовані до будь-якого темпу навчання, до можливостей самонавчання і використовування мови як засобу збагачення особи гуманітарними цінностями і навичками культурного спілкування. Саме тут зливаються задачі освіти, самоосвіти, виховання і самовиховання [3].

Особливістю гуманітарної підготовки в технічному вузі є її випереджаючий характер: чим більш успішна ця підготовка на початку кожного циклу навчання, тим більшою мірою оптимізується сприйняття найскладніших фундаментальних і практичних сторін технічного знання. Йдеться про формування особливої картини світу, в якій психолінгвістична складова об’єднана з реальними зразками технічних процесів і технологій і дієвою, активною підготовкою до творчого перетворення засвоєної інформації. Використовування технічних засобів, ПЕВМ та Інтернету ні в якому разі не повинне перешкоджати сприйняттю інформації із сторінки книги, усної мови лектора. Велика тут роль семінарів, творчих дискусій, взаємного впливу специфічно-гуманітарним орієнтуванням кожного. Тут велика роль лідера наукової або технічної школи (кафедри), його індивідуального стилю і здібностей мобілізувати творчу енергію аудиторії.

В університеті сучасного рівня все більше значення надається вихованню самостійності і самодіяльності студентів в процесі навчання, їх права вибирати ті або інші наочні напрямки. Але це не тотальна лібералізація учбового процесу, якщо налагоджений суворий і розумний контроль якості освіти.

Гуманітарна освіта не може бути «нав'язана» студентам, вона повинна бути їх потребою, і викладачам потрібно вирішувати задачу стимулювання самостійності та зацікавленості. В гуманітарній освіті велика роль відводиться грі, оскільки саме ігрові технології, імітація конфліктів і проблемних ситуацій готує студентів до самостійної діяльності, все більш наближаючи освіту до самоосвіти і готуючи студентів до майбутнього в їх житті режиму безперервної освіти, професійного вдосконалення і творчої праці.

Задамося питанням, чи потрібна фахівцю світового рівня компетентність у сфері міжнародного і авторського права? Звичайно потрібна, як потрібна обізнаність у сфері патентознавства і інтелектуальної власності. Саме гуманітарні дисципліни дозволяють увійти до цієї специфічної області, усвідомлюючи значення і важливість схвалених в цій області рішень.

Нарешті, найгостріше і найвідповідальніше питання про необхідність інноваційного прориву в технічній сфері полягає в тому, що без гуманітарної підготовки, не маючи геополітичного кругозору, фахівець не зможе оцінити значення інновацій, не зможе свідомо прагнути до оволодіння ними і тим більше долати перешкоди на шляху реалізації досягнутого.

ВИСНОВКИ

Технічний університет майбутнього – гуманітарно-технічний університет, тобто університет єдиної культури людства, тому що в XXI ст. відбувається зближення інженерної і гуманітарної діяльності, встановлюються нові відносини з навколишнім середовищем, суспільством, людиною, відбувається подальше зближення біології і техніки, живого і неживого, духовного і матеріального. В майбутньому інженеру без серйозної гуманітарної підготовки не обійтися. Саме тому гуманітаризація технічної освіти - першочергове завдання для вищої школи.

Парадигма розвитку гуманітарного знання на початку XXI століття – антропоцентрична і включає значущий екологічний контекст. Культурний розвиток залишається в межах толерантності і подоланні екстремальності і конфліктності людських відносин. Від того, наскільки гуманітарні дисципліни, що викладаються в технічному університеті зусиллями університетської адміністрації, педагогів і наукової громадськості з’являться «усередині» такої парадигми, залежить і кінцевий результат – підготовка фахівців світового рівня.

ЛІТЕРАТУРА

1.        См.: Башляр Г. Новый рационализм. – М.: «Мысль», 1987; Фромм Э. Иметь или быть? – М.: «Прогресс», 1990; Хайдеггер М. Письмо о гуманизме // Проблема человека в западной философии. – М.: «Прогресс», 1988.

2.        Воронина М. А. Некоторые особенности европейского высшего образования (статистико-географический ракурс) // Высшая педагогическая школа в период модернизации образования: опыт, проблемы, перспективы. Материалы Международной электронной научно-практической конференции. — Комсомольск-на-Амуре, 2006. – С.31 – 40.

3.        Токарев М. А. Общеевропейские стандарты обучения живым языкам. // Высшая педагогическая школа в период модернизации образования: опыт, проблемы, перспективы. Материалы Международной электронной научно-практической конференции. — Комсомольск-на-Амуре, 2006. – С. 134 – 138.